ЛЕКЦІЯ ДЛЯ УЧНІВ КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ-ІНТЕРНАТ «ПАТРІОТ» «ЧУМАЦТВО В СЕРЕДНІЙ НАДДНІПРЯНЩИНІ»

Категорія: Культурно-освітні заходи Створено: Субота, 22 грудня 2018, 10:11

17 грудня 2018 року для учнів 8-го класу Комунального закладу Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницький ліцей-інтернат «Патріот» завідувачем відділу «Музей народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини» Шкірою Л.М. була прочитана лекція на тему «Чумацтво в Середній Наддніпрянщині».

Слухачі мали можливість простежити розвиток як засобів пересування, так і трансформацію шляхів сполучення, що давали можливість долати простір та з’єднувати людські долі у минулому та сьогоденні України.

Одним з найдавніших і найвагоміших допоміжних занять українців було чумацтво. Його прабатьківщиною була Середня Наддніпрянщина. Основним промислом була торгівля сіллю, котру вони привозили з Криму та чорноморських лиманів. Початки цього заняття сягають доби Київської Русі. Чумацтвом займалися переважно селяни і козаки, подекуди — міщани, духовенство, поміщики.

З розвитком промисловості й товарно-грошових відносин асортимент товару значно розширився, а маршрути чумаків набули переважно південного напрямку. Зокрема, наприкінці XVIII — у першій половині XIX  ст. вони доставляли до чорноморсько-азовських портів великі партії зерна, будівельних матеріалів та інших вантажів, а на зворотному шляху, на Середню Наддніпрянщину, везли традиційну продукцію — сіль і рибу.

Майже всі сучасні шляхи загальноукраїнського значення засновані саме чумаками. Коли нашу територію вкривали безкраї степи, більшість доріг з’єднували між собою виключно найближчі села. Чумакам було невигідно втрачати час, подорожуючи поселеннями, і вони прокладали власні маршрути, прив’язуючись лише до річок (задля орієнтації на місцевості та постійного доступу до прісної води).

Ще задовго до влаштування залізниць воловий віз поступився кінному. Найбільш цінні товари, що вимагали швидкої доставки, перевозилися кіньми. Але чугунка (залізниця) зробила чумака зайвим, вона стала могутнім конкурентом, якому чумацький промисел намагався протистояти та марно. Чумак не міг конкурувати з дешевшим і швидшим залізничним транспортуванням.

І все ж, незважаючи на це, чумацтво становило одну з найколоритніших ділянок у виробничо-господарській діяльності українців, позначилося на розвиткові певних галузей традиційної культури — народній медицині й ветеринарії, звичаях й обрядах, уснопоетичній творчості, мистецтві та розвитку товарно-грошових відносин.

Під час лекції за допомогою ілюстративного матеріалу та фотопрезентації були представлені зразки чумацьких маж, ярем, дерев’яних коліс.

Завідувач відділу «Музей народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини»           Л.М. Шкіра