ВІДБУЛАСЯ ЗУСТРІЧ З КРАЄЗНАВЦЕМ ЄВГЕНОМ БУКЕТОМ

Категорія: Культурно-освітні заходи Створено: П'ятниця, 29 жовтня 2021, 21:23

27 жовтня у НІЕЗ «Переяслав» відбувся черговий захід в межах науково-просвітницького проекту «Краєзнавчі зустрічі», який 2018 р. був започаткований науково-дослідним відділом історичного краєзнавства. Зазначений проект має на меті популяризацію знань про минуле Переяславщини та спрямований на відновлення історичної пам’яті та виховання патріотизму шляхом донесення актуальної інформації до широкого загалу слухачів. Партнером заходу став Університет Григорія Сковороди у Переяславі.

Цього разу організатори проекту влаштували зустріч з київським краєзнавцем, журналістом, громадським діячем Євгеном Букетом, який є автором, співавтором та упорядником понад 40 видань з історії Правобережної Київщини. З-поміж них – книги з історії гайдамацького руху в Україні: «Іван Бондаренко – останній полковник Коліївщини» (2014), «Швачка – фенікс українського духу» (2016), «Семен Неживий – лицар Холодного Яру» (2020).

На Переяславській землі дослідника привітали генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич та в. о. ректора університету Віталій Коцур. Зібрання відвідали музейні співробітники, працівники університету, бібліотекарі, вихованці КЗ КОР «Переяслав-Хмельницький ліцей-інтернат «Патріот» та місцеві краєзнавці.

Під час обговорення теми «Гайдамацький рух і Переяславщина» науковець презентував книгу «Семен Неживий – лицар Холодного Яру». 

Зауважуючи про зв'язок нашого краю з повстанським рухом XVIII ст., Євген Букет зупинився на різнобічних аспектах цього явища. Зокрема, торкнувся питання релігійних взаємовідносин у межах Переяславської єпархії, вказав на роль окремих церковних діячів у процесах суспільно-політичного життя (Гервасій Линцевський, Мельхіседек Значко-Яворський). Дослідник наголосив, що в 1761 р. на Правобережжі переяславською єпархіальною владою Чигиринського було утворено духовне управління українських церков. Це у свою чергу стало важливим фактором розвитку суспільних протиріч. Як наслідок, у 1762 р. 22 православні священики Чигиринського староства перейшли до Переяславської єпархії.

Важливим у дослідженні Євгена Букета є персональний вимір гайдамацького руху. Так, під час виступу спікер окремо зазначив про долю безпосереднього учасника гайдамацького руху переяславця Матвія Іванового сина Ляшенків (Бобошко, Кріпак), який у 1750 р. був схоплений лубенським полковим сотником Скаржинським. Також з-поміж місцевих гайдамаків у книзі автор згадує уродженця Соснови Василя Пастуха. Крім того, дослідник оповідає про доправлення до Переяславського міського суду у 1768 р. полонених з різних місцевостей колишньої Гетьманщини: Максима Степаненка, Василя Кисіля, Якова Кравченка, Івана Лазаріва Лазаренка та етапування через місто повстанців Омеляна Ковтуненка, Мусія Іваніва Казка, Олексія Перехриста (Цвілий), Івана Мартиніва Кучера (Пластун), Микити Іваніва Гудзенка, Опанаса Романіва Карчамашина, Григорія Герасиміва, Петра Савина Куричка, Степана Хомина Чуб-Батуринського, Михайла Василіва Губи. Перебував на Переяславщині й схоплений ватажок Коліївщини Максим Ієвлевич Залізняк. Зокрема, джерела засвідчують, що в згаданий рік під час етапування з Києва до Кременчуга в період з 14 по 18 вересня його шлях у супроводі конвою пролягав через населені пункти Переяславського полку: Бориспіль (? вересня), Любарці (14 вересня), Переяслав (15 вересня), Хоцьки (16 вересня), Іркліїв (18 вересня).

У книзі вказано також на зв'язок окремих ватажків гайдамацького руху з Переяславщиною. Так, один з них – Іван Подоляка – був уродженцем с. Кропивна Переяславського полку, а батько отамана Семена Неживого Лук'ян Мусієнко згідно з одним із слідчих документів мешкав у м-ку Єреміївка Переяславського полку.

У межах обговорення заявленої теми київський краєзнавець ознайомив громадськість зі збірником статей «Коліївщина: право на повстання» (2020). Також, Євген Букет, як заступник голови Київської обласної організації НСКУ вручив членський квиток новому учаснику краєзнавчого руху провідному науковому співробітнику НДФ «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» Віті Бові.

Наприкінці виступу автор відповів на запитання присутніх та підписав книги. За підсумками зустрічі було домовлено про подальшу співпрацю Євгена Букета з місцевими дослідниками та науковими установами.

Букет Євген Васильович: довідка

Краєзнавець, журналіст, громадський діяч. Народився 23 жовтня 1981 р. в м. Києві. У 2004 р. закінчив механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Член правління Національної спілки краєзнавців України (з 2012 р.), заступник голови Київської обласної організації НСКУ, член Національної спілки журналістів України. Почесний краєзнавець України (2016).

З 2017 р. один з засновників та голова «Товариства редакторів української Вікіпедії».

Як громадський діяч Євген Букет входить до багатьох науково-просвітницьких організацій:

Упродовж 2003–2008 рр. заступник голови Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молода Просвіта», а з 2008 р. – почесний голова Київського обласного товариства «Молода Просвіта».

Упродовж 2008–2017 рр. заступник голови, а з 2017 р. – голова Київського обласного об'єднання товариства «Просвіта» ім. Шевченка,

З 2008 р. – член ради Київської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.

У 2008–2011 рр. входив до Українського наукового товариства краєзнавства геральдики та фалеристики.

З 2009 р. член Українського геральдичного товариства.

У 2011–2012 – голова правління  громадської організації «Вікімедіа Україна».

У 2014–2018 рр. – член громадської ради при Державній архівній службі України.

З 2014 р. – член експертно-перевірної комісії та колегії Центрального державного електронного архіву України.

З 2014 р. – член громадської організації «Міжнародне об'єднання «Соловецьке братство».

З 2018 р. – член Історичного клубу «Холодний Яр», старший лейтенант козацтва.

З 2019 р. – член правління Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива».

Як журналіст, у 2006–2007 рр. працював кореспондентом газети «Макарівські вісті». Упродовж 2007–2014 рр. займав посади інтернет-редактора та заступника головного редактора Всеукраїнського культурологічного тижневика «Слово Просвіти». З 2015 р. є головним редактором газети «Культура і життя». Має понад 500 публікацій у друкованих ЗМІ.

Як дослідник-науковець є автором, співавтором та упорядником понад 40 видань з історії Правобережної Київщини. Автор книг з історії гайдамацького руху в Україні: «Іван Бондаренко – останній полковник Коліївщини» (2014), «Швачка – фенікс українського духу» (2016), «Семен Неживий – лицар Холодного Яру» (2020). Ініціатор збірника наукових та науково-популярних статей «Коліївщина: право на повстання» (2020).

За творчі здобутки на ниві науково-просвітницької роботи Євген Букет нагороджений багатьма відзнаками. Зокрема, Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ст. (2019).

Лауреат Міжнародної премії імені Олеся Гончара за цикл публіцистичних статей «Люди від землі» (2008), Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (за дослідження історії українського козацтва XVIII століття), Премії імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики за статтю «Ханська Україна», опубліковану у 2017 р. в газеті «Кримська світлиця» (2018) та Літературної премія імені Юрія Горліса-Горського (за утвердження національних цінностей у житті українського народу (2021).

Лауреат відзнаки «Вікімеч» імені Олега «Raider» Ковалишина – «за внесок у майбутню Перемогу України в інформаційній війні» (2021).

Коло наукових інтересів: історія України, краєзнавство, зокрема історія населених пунктів Макарівського району Київської області, історія гайдамацького руху.

Видання, що презентувалися:

Букет Є. В. Семен Неживий – лицар Холодного Яру. – Київ : «Українська культура», 2020. – 416 с.

Презентоване загалу авторське дослідження про Семена Неживого має 17 розділів та 6 додатків. У книзі вміщено іменний та географічний покажчики. З-поміж майже 250 наявних ілюстрацій – 45 архівні документів та 10 – карти. Зокрема, й карта поширення Коліївщини з зазначенням хронології подій. Кількість опрацьованих джерел – близько 280, в т.ч. понад 50 архівних.

Коліївщина: право на повстання: збірник наукових і науково-популярних статей, присвячений 250-літтю національно-визвольного повстання 1768–1770 років / упоряд. Є. В. Букет; Наук.-досл. ін-т козацтва ім. С. Бандери, НАЦ «УСДД», Іст. клуб «Холодний Яр». – К.: видавець Мельник М. Ю., 2020. – 344 с.

Збірник наукових і науково-популярних статей «Коліївщина: право на повстання» включно з післямовою Євгена Букета вміщує 14 дослідницьких матеріалів у тому числі маловідомі праці українських істориків початку ХХ ст. – Костя Широцького, Осипа Ґермайзе та Гната Хоткевича, а також двох наукових конференцій, присвячених 250-літтю Коліївщини – «Коліївщина 1768–1769 рр. Козацько-гайдамацьке повстання в правобережній Україні: історичні реалії та національна пам'ять» (Черкаси–Умань, 8–9 червня 2018 р.) та «Зцілюючи рани минулого: 1768 рік в історії України (православна, римо-католицька, унійна та юдейська етноконфесійні спільноти в умовах Барської конфедерації, Коліївщини і російської окупації)» (Київ–Умань, 14–15 вересня 2018 р.). У підготовці видання узяли участь Науково-дослідний інститут козацтва імені Степана Бандери, Недержавний аналітичний центру «Українські студії стратегічних досліджень» та Історичний клуб «Холодний Яр».

Завідувач НДВ історичного краєзнавства, к.і.н.                                                    Тарас Нагайко