«Ой, на Купала-Купалочка…»
Найвище найсвітліше свято, яким закінчується літній цикл календаря –свято Купала, яке щороку святкується 7 липня. Традиційно в ньому брало участь все населення – від малого до старого, обрядовість пов’язана з двома головними стихіями – водою і вогнем. Нову назву –Іванів день –свято отримало з поширенням християнства, з’єднавшись з подією церковною—народженням Івана Хрестителя. Тому й носить воно подвійну назву—Івана Купала. Свято відбувалося, коли сонце підходило до зеніту—найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла і світла, виявляло свою найвищу чародійну силу. А ще сонце цього дня переливається всіма кольорами веселки: повільно ховається в воду та й знову виринає—купається. Вода цієї пори лагідна й тепла. Можна (і, навіть, потрібно) в ній купатися, щоб очиститись від усього злого, захистити себе від хвороб. Купання цього дня має цілющу силу.
Жниварська обрядовість в Україні
Хліб в Україні був надзвичайно шанованим і вважався святим. Існував культ хліба, тісно пов'язаний з зажинками, обжинками, які дослідник народного мелосу І. Земцовський вважав апофеозом річного календарного кола, а весь господарський рік селянина зосереджувався навколо ниви, навколо хлібів. Жниварські обрядодії знаменували початок осінньої звичаєвості та свят. Зазвичай, їх приурочували до Петрового дня:
На Онуфрія соловей перестає тьохкати
День Св. Онуфрія, який відзначають 25 червня, збігається з літнім сонцестоянням та Петрівкою. Це пора найдовших днів і найкоротших ночей. «На Онопрія усе пріє», - так колись казали, бо жара вже справжня починається і не буває похолодань. В той же час, інше повір’я говорить: «Онопрій повертає літо на зиму».
18 ЧЕРВНЯ 1807 Р. ПОМЕР КОВАЛИНСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ – УКРАЇНСЬКИЙ ТА РОСІЙСЬКИЙ ПЕДАГОГ, ПИСЬМЕННИК, ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ, НАЙБЛИЖЧИЙ ПРИЯТЕЛЬ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Ковалинський Михайло Іванович (16.02.1745–18.06.1807) – просвітницький діяч, рязанський губернатор (1796-1800), генерал - майор, таємний радник. Відомий також як найближчий друг, учень і перший біограф мандрівного філософа Григорія Сковороди. Збереглося близько 80 листів Сковороди до Ковалинського.
Петрівчані звичаї
Петрів піст (у народі – Петрівка) присвячений апостолам Петру і Павлу, яких Св. Православна Церква величає Першоверховними. Протягом цього посту дозволяється вживати рибу, адже Святі апостоли були рибалками. Завершується він 12 липня, у день святкування пам’яті Св. апостолів, а ось початок його залежить від дати Великодня: через тиждень після Святої Трійці, у понеділок. Цього року початок посту припадає на 15 червня. Отже, тривалість його кожного року різна: від 8 днів до 6 тижнів. У перший день посту святкують «розирги» або «дядини». Зазвичай, святкували їх тільки жінки. За М. Максимовичем (дитячі роки якого, до речі, проходили на Переяславщині у с. Старосілля (тепер куток с. Дівички) цього дня ховали солом’яну ляльку на ймення Кострубонько, по-різному голосили над нею:
Реформатор українського правопису
8 червня минає 202 роки з дня народження Олександра Корсуна – видатного українського письменника, поета-романтика, видавця і реформатора українського правопису. В історії української літератури він увійшов передовсім як видавець альманаху «Сніп». Корсун використав для свого альманаху нові правила українського правопису. До нього українські тексти писалися, як правило, так знаною «ярижкою» – тобто з використанням літер російської абетки. Українська «и» писалася як «ы», а «е» та «є» однаково літерою «е». Для всіх текстів свого альманаху Корсун використовує нові правила – замість «ы» скрізь ставить «и», а російську «и» замінює на латинську «j». Перша зміна, що була використана на Західній Україні ще в 1837-му році (в «Русалці Дністровій»), прижилася і в сучасному українському правопис.
Зеленосвятська обрядовість
Обрядовість Зелених свят знаменувала завершення весняного і початок літнього календарного циклу, «сходяться кінець весни з початком літа».
Переполовення або Права середа
На четвертий тиждень по Великодню (25-й день, цього року 13 травня) припадає Права середа. Цей день ще називають Переполовенням, Рахманським Великоднем. За М. Максимовичем «… назва Рахманський Великдень була вживана на Волині, Поліссі, у Червоній Русі і нагадувала про рахманів, які колись жили в цих краях». За О. Воропаєм «… шкаралупи з яєць, викинені на Великдень на воду, допливають до якихось людей, що живуть за далекими морями й називаються рахманами; вони не знають, коли має бути великдень і чекають крашанок з України…».
«ГОНЮ Я, ГОСПОДИ, ХУДОБУ НА ЛУКИ…»
З святом Юрія (6 травня) тісно пов’язані звичаї першого вигону худоби на пасовисько. Колись це було загальногромадське свято, що характеризувалось рядом магічних актів, метою яких було очищення тварин від усього злого, забезпечення їм щасливого перебування на пасовищі. Для цього виганяли вперше з хліва худобу через червону крайку, рушник, сокиру чи ключ, при цьому підстьобували її гілкою свяченої верби. Могли проганяти худобу поміж тліючими головешками від багаття, тим самим очищаючи її вогнем та димом. Обов’язково кропили тварин свяченою водою й читали молитву:
30 квітня День святого Зосима – покровителя бджільництва
30 квітня – День святого Зосима, якого здавна вважають заступником бджіл і покровителем бджолярів. Святий Зосима канонізований на Соборі 1547-1549 рр., він був реальною історичною постаттю, народився у Новгородській землі. Батьки з дитинства виховували його у християнській вірі, сила якої підкріплювалася лагідним, сором’язливим та смиренним характером. Із юнацьких літ цурався парубочих звичаїв та ігрищ, саме тому ще в молодому віці й постригся у ченці. Згодом Зосима довідався про життя та справу преподобного Саватія – засновника Соловецького монастиря, який жив відлюдницьким, богонатхненним життям, шукаючи слави не від людей, а від Бога, і вирішив стати наступником його справи. Зосима, спираючись на видіння Саватія, про які йому повідав Герман, який жив на Соловецькому острові з Саватієм, використав їх спадок на розбудову церкви, а згодом і Соловецького монастиря. Виявив нетлінні мощі святого Саватія, переніс їх до монастиря та започаткував вшановування преподобного. Здійснював пророцтва та чудотворні зцілення від різних недугів, за життя підготував для себе відхід у інший світ, помер 1478 року.