28 квітня весь православний світ відзначає Пасху або Великдень.

День святкування Великодня встановлений Першим Вселенським Собором у 325 р., а яйце, що попало у його ритуал із дохристиянської обрядовості, також увійшло в церковний побут. Легенди про звичай дарування на Великдень фарбованих яєць з’явилися ще в І ст. від Р. Х. За релігійними віруваннями, що побутують на Гуцульщині, писанки, як символ спокутування та воскресіння Ісуса Христа, з’явилися одночасно з Його великою жертвою: коли було схоплено Ісуса, Матір Божа прийшла до Понтія Пілата з проханням віддати їй Сина. За звичаєм, за це Вона принесла у фартушку дари: 12 яєць, тобто те, що було в Неї. Пілат вагався, він боявся іудеїв. Нарешті він відповів: “Ні, я не віддам Його Тобі”. З розпачу в Марії опустилися руки і писанки покотилися по бруківці. Від цього на них з’явилися подряпини. Коли Матір Божа підібрала їх і побачила в цьому Господній знак, віднесла апостолам – учням Ісуса, промовила: “От знак Господень, Він воскресне!”.

Євреї кажуть: "Недаремно все наше життя або освячення, або приниження імені Божого на Землі". Велике свято історичного Виходу євреїв з Єгипту і відродження природи підтверджує цю філософську думку. Песах – одне з найбільших свят єврейського народу. Відмічати свято починають ввечері  на 14 день весняного місяця нісан. Це перший місяць біблійного року в єврейському календарі, який відповідає приблизно березню-квітню григоріанського літочислення. В 2019 р. іудеї відзначають свято з 19 по 27 квітня. Назва свята пов’язана із звільненням єврейського народу від єгипетського рабства. Фараон відмовився відпускати євреїв з рабства, за це на нього та його народ Бог послав 10 жорстоких напастей. Найстрашніша – смерть всіх первонароджених дітей у кожній сім'ї. За повелінням Бога, дверні косяки будинків євреїв були помічені кров’ю ягнят. Кара Всевишнього оминула єврейські родини, Бог «пройшов повз» (пасах) з карою і єврейські діти були врятовані.

Преподобний Серафим Саровський, чудотворець, який до постригу звався Прохором, народився 19 липня 1759 р. у благочестивій купецькій сім’ї Мошніних, у м. Курську. Уже з дитинства його життя було відзначене знаменнями милості Божої: малюком він з необережності впав із дзвіниці храму, але залишився неушкодженим; будучи підлітком, тяжко захворів, але Богородиця у видінні пообіцяла його матері, що він одужає, і коли його приклали до Курської ікони Божої Матері Знамення, так і сталося.

Св. Миколай є одним із найшановніших святих у православному світі. Святитель Миколай, який жив у ІІІ-ІV ст., уславився як великий угодник Божий, «всіх предстатель і заступник, всіх скорботних утішитель, всіх сущих у бідах та напастях прихисток, благочестя стовп, вірних поборник»,  тому в народі його звичайно називають Миколаєм Угодником.

Це Двонадесяте свято встановлене на честь введення Діви Марії до Єрусалимського храму для посвячення Богові, згідно з обітницею Її батьків – свв. Іоакима та Анни. Пречистій на той час виповнилося тільки 3 роки. Вона була приведена до храму у супроводі дівчаток з запаленими світильниками та хору священних пісень. На подив усіх присутніх, Богородиця легко здолала круті сходи, незважаючи на те, що була зовсім маленькою. Першосвященик (за деякими джерелами, це був св. Захарія, майбутній батько пророка Іоанна Предтечі) зустрів Її при вході до храму і, за особливим натхненням Божим, увів Її до Святая Святих, куди навіть сам, за законом, мав право заходити тільки раз на рік.