«ІДИ КУТЯ ІЗ ПОКУТЯ, А ТИ УЗВАР НА БАЗАР»

Категорія: Історичний календар. Обрядовість Створено: Субота, 18 січня 2020, 11:39
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

Традиційною обрядовою стравою на Переяславщині в період зимових святок була кутя. В нашому регіоні її готували двічі: на Свят-Вечір та перед Йорданом. Сьогодні кутю зазвичай готують із рису, зерен пшениці, додаючи до неї різних «добреників». А не так давно в селах Переяславщини готували кутю переважно із ячмінного зерна, обов’язково додаючи мак, зерна горіха, пізніше ізюм та поливаючи медовою ситою на узварі.

Вечір 18 січня називали другим Свят-вечором, Голодною кутею. В цей день годилося постувати. Голодною кутю називають, можливо, ще й тому, що з цього часу припиняли пригощати душі померлих, тим самим, виряджаючи їх до вічного пристанища. Трапезу починали свяченою водою. Нею господар кропив усіх членів сім’ї, оселю, господарські будівлі, худобу та писав хрести. Діти теж залучалися до обряду: ходили за батьком із покладеними на тарілку пиріжками (с. Андруші).

Після вечері годилося «прогнати кутю». Це робили, як правило, парубки: взявши макогони, палиці, вони виходили на вулицю та, стукаючи у кут хати, об ворота, тин, вигукували: «Геть, кутя, з покутя, а ти, узвар, іди на базар!». Дехто брав горщик, в якому варилася кутя і розбивав його об кут хати. Це дійство також супроводжувалося стріляниною з рушниць.

Завершуються святки Богоявленням, відомим в народі як Водохрищі або Йордан(19 січня). Кульмінація зимових свят пов’язана з водою. Цього дня у храмах та водоймах освячують воду на згадку про те, що води Йордану освятились, коли в них хрестився Ісус. Хрещенським ранком усе населення села торувало стежки до річки, озера чи ставка. Туди ж піднесено прямував і хресний хід з хоругвами, іконами, хрестами та свічками-трійцями. Їх сукали на Голодну кутю, прикрашали зіллям: васильками, маточником, ласкавцями, колоссям з «дідуха». Така свічка була схожа на китицю квітів (Правобережжя).

Місце, де буде освячуватись вода, було видно здалеку – парубки вирубували хрест з криги, фарбували його буряковим квасом і прикрашали сухими квітами. Водосвяття супроводжувалось випусканням білих голубів, стріляниною з рушниць. У Переяславі, як місті з особливими правами, було дозволено на свята стріляння з гармат.

Освячену воду люди намагалися якнайшвидше набрати у свій посуд і рознести по домівках. В того, хто зробить це першим краще вестиметься господарство. Дівчата, жінки намагалися захопити з водою бодай декілька камінчиків. Клали їх на городі на врожай городини (огірків). Крім того загальновідомо, що вода в цей період має цілющі властивості.

Також вважали, що в той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Йордана — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».

Ось так завершувалася ціла вервечка свят зимового циклу. Селяни вже думали про майбутній врожай. На Полтавщині селяни виводили на вулицю молодих лошат, волів, щоб об’їздити їх, привчати до майбутньої праці. Найміцнішими вважалися Йорданські холоди. Але невдовзі морози почнуть слабшати, бо «тріщи, не тріщи, а вже минули Водохрещі».

Молодший науковий співробітник                                           Захарченко С.М.