ОЛЕГ КАНДИБА – ВИЗНАЧНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ-АРХЕОЛОГ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: П'ятниця, 06 липня 2018, 10:37

8 липня чергові роковини з дня народження відомого українського поета, публіциста, громадського діяча та археолога зі світовим ім’ям – Олега Олександровича Кандиби-Ольжича. Він прожив коротке драматичне життя, але залишився у пам’яті як визначна особистість минулого століття. Громадськості він більш відомий як поет та керівник руху опору в Україні. Проте про Кандибу як науковця, археолога світового визнання відомо набагато менше. Опинившись у вимушеній еміграції, всі свої наукові дослідження він спрямував на вивчення минулого своєї Батьківщини, здійснивши вагомий внесок у розвиток археологічної науки в Україні.

Народився Олег Кандиба 8 липня 1907 р. у Житомирі в родині відомого українського поета Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандиби) та учительки Віри Антонівни Свадковської. Через кілька років родина переїхала до Києва, а згодом оселилася у Пущі-Водиці.

Тут Олег провів дитячі роки та здобув початкову і середню освіту. Щоб уникнути репресій, О. Олесь у 1919 р. виїхав до Будапешту, де працював культурним аташе в українському представництві. Лише у 1923 р. Олег із матір’ю змогли виїхати за кордон. Родина Кандиб оселилася у Чехословаччині, у Ржевницях поблизу Праги. З 1924 р. Олег Кандиба навчався на філософському факультеті Карлового університету та одночасно – на літературно-історичному відділі Українського Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова.

Паралельно з навчанням слухав лекції з археології, мистецтва, етнографії в Українському Вільному університеті, де кафедрою археології завідував Вадим Щербаківський та працювали відомі вчені з української еміграції – Дмитро Антонович, Василь Біднов, Дмитро Дорошенко та ін. У Карловому університеті молодий дослідник займався у всесвітньо відомого спеціаліста зі слов’янської археології Любора Нідерле.

Серед багатої археологічної спадщини України Кандиба спрямував наукові дослідження на вивчення трипільської культури доби мідно-кам’яного віку. Не маючи можливості досліджувати пам’ятки у Радянській Україні, Кандиба вивчав пам’ятки на західноукраїнських землях.

У 1928-1929 рр. на отримані від Наукового  товариства ім. Т. Т. Шевченка кошти обстежив 15 поселень трипільської культури на Галичині: Бучач, Більче Золоте Сад; Більче Золоте Вертеба; Вигнанка; Городниця; Добрівляни; Заліщики; Касперівці; Кошилівці-Обоз; Ланівці-Замчисько; Личківці; Новосілка Костюкове; Щитівці та інші. В чотирьох пунктах – Ланівцях-Замчисько, Добрівлянах, Більче Золотому Вертеба та Заліщиках учений провів розкопки.

Особливо важливими були дослідження О. Кандиби на всесвітньо відомій пам’ятці в печері Вертеба біля с. Більче-Золоте на Тернопільщині. Тут у карстових порожнинах, що утворюють лабіринт довжиною майже 8000 метрів, з 1870-х років вивчалися культурні шари з матеріалами трипільської культури. У 1928-29 та 1934 рр. Кандиба розкопав ще не досліджені ділянки та могильник. Завдяки високій кваліфікації методики розкопок Кандиба встановив чітку стратиграфію залягання різночасових шарів.

У 1930 р. О. Кандиба, на 23 році життя, захистив докторську дисертацію «Енеолітична мальована кераміка Галичини» та був прийнятий асистентом на кафедру археології Українського Вільного університету до проф. В. Щербаківського.

У музеях Відня, Берліна, Кракова, Львова та ін. дослідник опрацьовує археологічні колекції, бере участь в розкопках на території Чехії та Моравії, а в складі експедиції Американської Школи Передісторичних Дослідів – у Сербії на поселенні Старчеве. Глибокі знання археологічних матеріалів і тогочасної археологічної літератури, володіння дев’ятьма європейськими мовами, приносять великий авторитет спеціаліста європейських неолітичних культур.

На сьогодні з наукової спадщини О. Кандиби відомо 30 статей і доповідей, надрукованих в різних археологічних виданнях українською, чеською, німецькою та англійською мовами, 8 рецензій на праці інших археологів та монографічне дослідження. Серед статей немало проблемних «До неолітичної орнаментації Дністро-Дунайської области», «Оббігова спіраль в орнаментації Дністро-Дунайської области», «Старчевська фаза середньо дунайського неоліту», «До відносної хронології європейського неоліту», «Українська мальована кераміка у європейському неоліті». Навіть перелік самих назв вказує на широту кругозору дослідника і його велику обізнаність з матеріалами європейського неоліту-енеоліту, бо без цих знань незрозумілий феномен трипільської культури.

У 1936 р. вийшла стаття «S-спіраль в декорі Дністро-Дунайської неолітичної кераміки» (англ. мовою), в якій О. Кандиба першим із дослідників розчленував різні типи спіралі. Він створює класифікацію спірального орнаменту, поділивши його на типи і варіанти.

У 1937 р. вийшла друком головна праця О. Кандиби «Шипинці. Мистецтво і знаряддя неолітичного селища» (нім. мовою). Енеолітичне поселення в с. Шипинці  на Буковині за вагомістю здобутих матеріалів науковці називають «Буковинською Троєю». Пам’ятка досліджувалась з 1893 р. Знахідки були розпорошені по музеях Європи. Кандиба зібрав і узагальнив матеріали унікального поселення та відніс його до загального кола трипільської мальованої кераміки. На основі ретельної типології та класифікації розписної кераміки дослідник розділив пам’ятки цієї території на два періоди та п’ять фаз розвитку. Створена Олегом Кандибою періодизація дуже точно відображає лінію еволюції трипільської культури у Верхньому Подністров’ї та Попрутті, залишаючись актуальною дотепер.

Головною заслугою О. Кандиби на ниві української археології є виявлення ним тісної генетичної спорідненості форм і орнаментів трипільської кераміки із синхронними старожитностями Подунав’я та намічена ним концепція походження трипільської культури як складової частини великого кола ранньо-землеробських культур європейського неоліту-енеоліту

Наукова, культурна, суспільно-політична та поетична діяльність Кандиби були тісно пов’язані між собою. Плодом поетичної творчості стали збірки віршів «Рінь», «Вежі», «Підзамча» та ін., підписані переважно під псевдонімом «Ольжич», які прославили його як поета. Не менше значення для нього мала і суспільно-політична діяльність. Кандиба активно працював в ОУН і був одним з провідних діячів організації. В роки Другої Світової війни він пішов у підпілля.

9 червня 1944 р. О. Кандиба загинув у концтаборі Заксенхаузен.

Коротке, але надзвичайно змістовне життя О.О.Кандиби-Ольжича робить його визначною постаттю в українській науці та поезії та дозволяє нам віддати належну шану славному сину свого народу, який поліг в боротьбі за краще майбутнє.

Молодший науковий співробітник НДВ «Музей трипільської культури»                     Білоусько В.М.