ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКОГО КОБЗАРСТВА – МИКОЛА ДОСІНЧУК-ЧОРНИЙ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Понеділок, 09 липня 2018, 21:54

Микола Досінчук-Чорний (20.04.1918 – 3.07.1999) – видавець, дослідник кобзарства, публіцист і громадський діяч. Навчався у Кременецькій Духовній Семінарії (1930-і рр., нині Тернопільської обл.). Пізніше переїздить до Львова, щоб брати участь у визвольному русі за незалежність України. Через переслідування польською владою в 1949 р. він як і сотні патріотів змушений був емігрувати до США та змінив прізвище на Чорний.

Перебуваючи в еміграції Микола Володимирович активно пропагував кобзарство та бандурництво. В 1973 р. заснував і очолив школу кобзарського мистецтва у Нью-Йорку, при якій у 1982 р. створив ансамбль «Гомін степів». Від 1972 р. Микола Досінчук-Чорний випускав інформаційний «Кобзарський листок», а в 1981 р. заснував та був редактором і видавцем двомовного журналу «Бандура». У 1980-х рр. подорожував українськими поселеннями Південної Америки, куди привіз близько 300 бандур, придбаних на меценатські кошти. Саме він був ініціатором проведення З’їзду бандуристів у Нью-Йорку (1984).

Із здобуттям Україною незалежності у 1990-х рр. він приїздив в Україну, де проводив активну просвітницьку діяльність на ниві популяризації та збереження кобзарства і бандурництва.

Пан Микола своєю діяльністю, публікаціями в журналі «Бандура» допомагав українцям, а головне бандуристам – збагнути себе членами великої громади та учасниками великого руху. Микола Досінчук-Чорний майже кожного року подорожував Україною, зустрічався з молодими талановитими українцями, які присвятили себе – бандурі. Переймався справами Стрітівської школи кобзарського мистецтва, а також Кобзарською школою при Музеї кобзарства НІЕЗ «Переяслав»

Микола Володимирович намагався всіляко допомагати молодим бандуристам в Україні, щоби вони мали можливість показати своє мистецтво перед світом.

Його донька Лідія Чорна (Матіяшек) була учасницею змішаного ансамблю бандуристів «Голос степів» у США. Нині вона проживає в м. Києві. Інша донька Ірина (також грає на бандурі) та сини – Остап і Олег – залишилися жити у США.

Газета «Свобода», зокрема, написала про нього у 1999 р. інформаційний некролог-спогад:

«Микола Досінчук-Чорний народився в родині православного священника 1918 року в селі Кураш, Сарненського району на Волинському Поліссі.

Все своє життя за кордоном Микола Досінчук-Чорний жив Україною та її бандурою, яка була начебто амбасадором його країни в той час, коли світ так мало знав про Україну. Він вважав, що коли світ почує «золотий голос України», то зрозуміє, що вона жива і прагне бути вільною».

В розпал своєї активної просвітницької діяльності Микола Досінчук-Чорний раптово занедужав, і 3-го липня 1999 р. відійшов у вічність у Нью-Йорку.

Для музею кобзарства НІЕЗ «Переяслав» це була знакова постать. З перших років створення музею він докладав чимало зусиль для відродження пам’яті про мандрівних старців-сліпців. Але в більшій мірі популяризував представників новітнього бандурного мистецтва з якими був тісно знайомий.

Завідувач НДС «Музей кобзарства»                                                                            Світлана Тетеря

Молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства»                                        Наталія Костюк