ОЛЕНА ФЕДОРІВНА ЛАГОДОВСЬКА– ВЧЕНИЙ-АРХЕОЛОГ, ДОСЛІДНИЦЯ ПАМ’ЯТОК ПЕРІОДУ ЕНЕОЛІТУ–БРОНЗИ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Четвер, 12 липня 2018, 13:40
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

15 липня наукова спільнота відзначає чергову річницю від дня народження відомої вченої-археолога, музеєзнавця, кандидата історичних наук – О.Ф. Лагодовської. Олена Федорівна народилася 1899 р. у м. Одесі в сім’ї учителя. Середню освіту здобула у Петрограді, закінчивши в 1917 р. гімназію. У 1919 р. переїхала до м. Житомир, де здобула вищу освіту навчаючись у Житомирському Інституті народної освіти на факультеті суспільних наук за спеціальністю історія. Паралельно з навчанням із 1920 р. розпочала працювати у Волинському науково-дослідному музеї (нині Житомирський обласний краєзнавчий музей) спочатку лаборантом, в подальшому помічником заступника історичного відділу.Працюючи в музеї пройшла першу археологічну підготовку в експедиціях під керівництвом відомого українського археолога С.С.Гамченка.

З 1925 по 1929 рр. паралельно з польовою археологічною практикою підвищувала фаховий рівень у Ленінградському державному університеті на кафедрі матеріальної культури (1925-1927 рр.), а потім Державній академії історії матеріальної культури (1927-1929 рр.), була аспіранткою при науково-дослідній кафедрі історії України ім. Д.І. Багалія в Харкові (1925-1929 рр.). У Ленінграді Лагодовська О.Ф. познайомилася з відомим палеолітознавцем П.П. Єфименком. Під його керівництвом взяла участь у роботі експедицій в Чуваській автономній республіці в 1927 р. та Воронезькій губернії в 1928 р.

Після переїзду в 1929 р. до Одеси, обробляла крем’яний матеріал із Усатівських курганів у Одеському державному історико-археологічному музеї. У 1930 році в Харкові захистила промоційну працю на тему «Мегалітичні культури Правобережжя України» й отримала призначення на роботу до Одеського археологічного музею, де стала завідувачем доісторичного відділу. Працюючи на цій посаді, вона взяла участь у роботі Березанської, Усатівської, Бузької експедицій та займалася підготовкою виставок за їх матеріалами.

Починаючи з 1921 р. експедиція Одеського музею на чолі з М.Ф. Болтенком розпочала вивчення трипільського поселення у передмісті Одеси між сс. Усатове та Великий Куяльник (тепер територія міста). Саме усатівська проблема стала однією з найголовніших у науковому становленні О.Ф. Лагодовської. До Усатівського комплексу пам’яток нині входять поселення, два курганних і два ґрунтових могильники. Над їх дослідженням з 1929 р. працювала й О. Ф. Лагодовська. У цей час розкопки проводилися на території першого курганного могильника, у ході яких було вивчено три кургани з типовими для усатівських курганів кромлехами та закладками. Впродовж 1932-33 рр. дослідження велися на поселенні, а також розпочалося вивчення другої курганної групи.

Після арешту М. Ф. Болтенка у 1934 р. за політичним звинуваченням, дослідження Усатівського комплексу продовжила Олена Федорівна. За період 1936-1940 рр. дослідницею на першому та другому курганних могильниках було розкрито низку поховань. Зокрема, у одному із курганів виявлено плити із унікальними зображеннями людини і тварин. Три поховання з кургану поділялися на центральне з багатим інвентарем та два безінвентарних. Останні О.Ф. Лагодовська віднесла до соціально нижчих станів, можливо, невільників.

Дослідниця виокремлювала центральні кургани могильників, які вирізнялись великими розмірами, наявністю культових ям та кам’яними кромлехами. В одному з них вперше було виявлено унікальне куполоподібне обличкування насипу. Характерним для таких поховань був і певний набір мідних предметів, представлений кинджалами, сокирами, шилами, долотами, прикрасами, а також посудом. Деякі кургани мали колективні поховання, у яких, на думку дослідниці, були поховані члени патріархально-родових сімей. Глибоко проаналізувавши проблему, О. Ф. Лагодовська вважала усатівське суспільство високорозвиненим, з патріархальним ладом, у якому пануючою верхівкою були вожді, жерці, воїни.

У 1939 р. Олена Федорівна перейшла на роботу до Інституту археології АН УРСР на посаду старшого наукового співробітника, а з 1944 по 1949 рр. очолювала відділ первісної археології. У 1943 р., працюючи під час евакуації в Башкирії у м. Уфа, захистила кандидатську дисертацію «Археологические памятки Башкирии от древнейших времен до начала нашей эры».

Після ІІ Світової війни дослідниця повернулася до розкопок в Усатові, керувала польовими роботами впродовж 1946-1948 рр. У цей період на ділянці, що знаходилась неподалік ґрунтового могильника, було розкрито дев’ять ям, у яких виявлено кам’яні кладки з чашоподібними заглибленнями, черепашки кількох видів, кістки тварин, кераміка. За складом знахідок ця пам’ятка має ряд специфічних рис, за якими Олена Федорівна охарактеризувала її як жертовне місце з ямами культового призначення і пов’язала їх із ґрунтовим могильником.

О.Ф. Лагодовська зробила важливий внесок у інтерпретацію Усатова, виділивши його в окрему усатівську культуру, відносячи її до локального варіанту трипільської культури. Нею було визначено територію поширення усатівських племен та складено карту поселень.

Особливу увагу вчена приділяла аналізу ідеологічних уявлень, вказувала на певні відмінності між окремими пам’ятками усатівського типу. Вперше поставила проблему взаємовідносин пізньотрипільських племен зі степовими енеолітичними племенами.

Ще одним напрямком у творчій діяльності Олени Федорівни стали дослідження пізньотрипільських пам’яток Верхнього Побужжя та Волині.

У 1949-1950 рр. О.Ф. Лагодовська очолювала Верхньобузьку експедицію ІА АН УРСР, яка здійснила розвідкові роботи у Хмільникському районі Вінницької області та провела розкопки поселення Сандраки. На ньому було досліджено житлово-господарський комплекс і 5 господарських ям, виявлено велику кількість крем’яних і рогових знарядь праці, пряслиця, грузила-відтяжки, антропоморфну й зооморфну пластику та велику колекцію кераміки з врізним і мальованим орнаментом

На особливу увагу заслуговує знайдений під руїнами житла Сандрацький скарб, що складався із 8 великих ножеподібних пластин довжиною від 15 до 19 см. Відсутність слідів вторинної обробки та великі розміри вказують на їх ритуальне призначення або престижну цінність.

У складі Волино-Подільської експедиції ІА АН УРСР О.Ф. Лагодовська у 1949 р. провела розкопки Войцехівського курганного могильника, який дослідниця відносила до періоду середньої бронзи. Останні роки життя Олена Федорівна присвятила вивченню пам’яток ямної культури. У 1952-1955 рр. керувала Нікопольсько-Гаврилівською експедицією, що проводила розкопки багатошарового поселення Михайлівка на Херсонщині. На основі цих досліджень було виділено нижньомихайлівський тип пам’яток.

До наукового доробку ученої належить близько 40 статей і публікацій з археології степового енеоліту-бронзи України. О.Ф. Лагодовською написано розділ, присвячений землеробсько-скотарським племенам Лівобережної України, для першої узагальнюючої праці Інституту археології «Нариси стародавньої історії Української РСР» (1957 р.). Посмертно вийшла колективна монографія «Михайлівське поселення» (1962 р.).

Олена Федорівна рано пішла з життя. Померла дослідниця 13 грудня 1958 р. Після неї залишився вагомий доробок у розвиток української археологічної науки. Наукові проблеми, започатковані нею, продовжують наступні покоління учених.

 

Література про дослідницю:

  • Телегин Д.Я. Е.Ф. Лагодовская (некролог) // СА – 1959. – №4. – С. 329.
  • Памяти Елены Федоровны Лагодовской // Краткие сообщения Института археологии АН СССР. – Москва, 1960. – Вып. 9.
  • Черняков І. До 100-річчя з дня народження О.Ф. Лагодовської // Вісник Українського товариство охорони пам’яток історії та культури. – К., 1999. – № 1 (3). – С. 72-74.
  • Черняков І.Т. Олена Лагодовська (1899-1958) // Археологія, мистецтво, культура. – № 4-6. – 2000. – С. 98-99.
  • Відейко М.Ю. Лагодовська Олена Федорівна // Енциклопедія трипільської цивілізації. – К., 2004. – Т.ІІ. – С. 291-292.
  • Левченко В.В. Лагодовська Олена Федорівна // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 193-195.
  • Дослідники історії Південної України : біобібліографічний довідник / упоряд. Ігор Лиман. – Київ, 2016. – Том 2. – С. 225-227.
  • Тарасенко І. Г. Олена Федорівна Лагодовська – дослідниця доби енеоліту – бронзи.– Археологія. – №1. – 2017. – С.120-134.

Окремі праці дослідниці:

  • Археологічна подорож до с. Курисово-Петровського // Вісник Одеської комісії краєзнавства при УАН. – Ч. 4-5. Секція археологічна. – Одеса, 1929. – С. 141-146.
  • Раскопки Одесского историко-археологического музея под. Одессой в 1936 г. // Советская археология. – Вып. V. – М.-Л., 1940. – С. 239-263 (у співавторстві з В.І. Селіновим).
  • Проблеми Усатівської культури // Наукові записки Інституту історії і археології УРСР. – Уфа, 1943. – № 1. – С. 53-66.
  • Розкопки Усатівського кургану // Наукові записки Інституту історії і археології УРСР. – К., 1946. – № 2. – С. 38-54.
  • Усатівська культура і її місце в археологічному минулому України // Вісник АН УРСР. – 1947. – Ч. 6. – С. 47-57.
  • Войцехівський могильник бронзової доби на Волині // Археологія. — Т.II. — К., 1948. – С. 62-79.
  • Кам'яні закладки Надпоріжжя (за матеріалами досліджень 1945—1946 рр.) // АП УССР. — Т. II. — К., 1949. – С. 159-179.
  • Пам’ятки Усатівського типу // Археологія. – 1953. – Т. 8. – С. 95-108.
  • Михайловское поселение и его значение. // КСИА.– Вип.4. – 1955. – С. 119-121.
  • Пізньотрипільське поселення у с. Сандраках // Археологічні пам'ятки УРСР. — 1956. – Т. 6. – С. 118-119.
  • Нові дослідження Войцехівського могильника // Археологічні пам’ятки УРСР. – 1956. – Т. 6. – С. 69-74.
  • Михайлівське поселення – К., 1962. (співавт.Шапошнікова О.Г., Макаревич М.Л.)

Завідувач науково-дослідного відділу «Музей трипільської культури»                                                      Дмитро Тетеря

Молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу «Музей трипільської культури»              Валентина Білоусько