14 ЖОВТНЯ 1930 РОКУ НАРОДИВСЯ МИХАЙЛО ГАЛАКТІОНОВИЧ ЛИТВИНЕНКО (14.10.1930-23.06.2014) – ВІДОМИЙ СПОРТСМЕН, КУХАР-КОНДИТЕР, ЛАУРЕАТ МІСЬКОГО КОНКУРСУ «ЛЮДИНА РОКУ-2005», ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН М. ПЕРЕЯСЛАВА-ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Субота, 13 жовтня 2018, 19:20

Народився Михайло Галактіонович 14 жовтня 1930 р. в м. Переяславі в родині шевця Галактіона Карповича і Єлизавети Аксентівни. У голодний 1933 рік сім’я, щоб вижити, переїхала до Києва. Там, в одній із столичних шкіл, малий Михайло отримав початкову освіту. Після початку війни у 1941 р. родина повернулася до рідної домівки. Відтоді доля не розлучала Михайла Галактіоновича з Переяславом. У 1947 р. юнак закінчив місцеву СШ №2 і влаштувався на роботу в чайну райспоживспілки. Тут кмітливий юнак став учнем відомого в місті кухаря – Федора Макаровича Касьяна. У 1950 р. Михайла Литвиненка призвали до лав Радянської армії, служив на Чорноморському флоті кухарем. Після демобілізації він повернувся на роботу в чайну, згодом перейшов у ресторан «Дружба», де працював до виходу на пенсію. За сумлінну професійну роботу отримав звання «майстер-кондитер», був нагороджений бронзовою медаллю за участь у Виставці досягнень народного господарства  СРСР та золотою медаллю  за перемогу на Виставці досягнень народного господарства України.

У 1984 р. пекарська справа поєднала Михайла Галактіоновича з Музеєм хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Більше того, дата народження М.Г. Литвиненка 14 жовтня 1930 р. – співпадає з датою відкриття музею у 1984 р.

Від початку створення Музею хліба перед співробітниками постала проблема тривалого зберігання експонатів хлібопекарських виробів. Навіть ідеальні умови з об’єктивних причин не могли забезпечити цього.

До пошуку методики зберігання пекарських пам’яток було залучено відомого пекаря-кондитера М.Г.Литвиненка, який після багатьох експериментів винайшов свою оригінальну рецептуру виготовлення муляжів хлібних виробів шляхом комбінування різних складників: глини, цементу, лаку, яєць. Він стовідсотково досяг виконання поставлених музейниками завдань. А їх було немало: реальне виконання об’єкта в натурі, точність передачі характеристики ознак матеріалу (тіста), високий ступінь достовірності передачі пропорцій, форми, деталей оздоби, довговічність виробів. Нелегко було працювати над першими, пробними зразками муляжів, але Литвиненко розумів важливість довіреної йому справи: без належного оформленого пекарського сектору Музею хліба висвітлення хлібопекарства не могло бути повноцінним. І нині музейні працівники пригадують, як одного дощового дня до нитки вимоклий Михайло Галактіонович приніс до Музею хліба перші вдалі муляжі пряників – добре вкутані, щоб не намокли. Йому теж хотілося порадувати результатами своїх пошуків, що навіть злива його не спинила.

Майстер доклав максимум свого розуму, серця, душі, аби створити майстерні копії традиційних пекарських виробів наших предків. І ось уже понад чверть століття увагу відвідувачів привертають муляжі весільної випічки: «коровай», «лежень», «дивень», «шишки», «дівування», «чоботи», «борона», «гребінь», «барильце». У вітринах, присвячених календарним народним святам, можна бачити «жайворонки», «калиту», «балабушки», «різдвяні пироги» тощо. Окремо варто згадати серію муляжів пряників («коник», «пташка», «квітка-розетка», «Христос воскрес», «випиханець»), зроблених Михайлом Галактіоновичем із використанням унікальних пряничних форм другої половини ХІХ ст., які також експонуються в Музеї хліба. Привертає увагу коровай величезного розміру «70 років СРСР». Вражають не тільки розміри виробу, а й натуральність та декор муляжу. А вже муляжів хлібин, пирогів, що експонуються в музеї – взагалі не злічити!

Михайло Галактіонович довгий час співпрацював з Національним історико-етнографічним заповідником НІЕЗ «Переяслав», залишивши по собі добру пам’ять – свої роботи.

Молодший науковий співробітник НДВ «Музей хліба»                        В.М. Шакула