26 ЖОВТНЯ НАРОДИВСЯ ВАСИЛЬ ЛЕОНТІЙОВИЧ ЗАВГОРОДНІЙ (1925 – 2009) – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МИТЕЦЬ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: П'ятниця, 26 жовтня 2018, 13:13

…Рідне земле свята, Україна моя,
Ти пробач мені цюю погорду. 
Що співаю тебе і малюю твою
Незнищенну і вічную вроду.
Мої фарби бліді, мої пензлі малі.
Моя пісня така слабокрила.
Та малюю тебе і співаю тебе,
Бо любити й мовчати несила!
                Василь Завгородній

Василь Леонтійович Завгородній – людина легенда української культури, відомий співак, прекрасний живописець, талановитий майстер різьблення на дереві, письменник, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1991 року,  лауреат мистецької премії ім. Катерини Білокур  (1995), ветеран Другої світової війни.

Народився Василь Завгородній 26 жовтня 1925 року в с. Водяне Компаніївського району на Кіровоградщині в багатодітній селянській родині. З дитячих років захоплювався співом та малюванням. У восьмому класі став переможцем на районній мистецькій олімпіаді й збирався їхати до Кіровограду на обласний конкурс, та не встиг – почалася війна.

В. Завгородній у 1944 – 1945 рр. брав участь у боях на території західної частини України, Румунії, Угорщини та Австрії, служив кулеметником. За свій бойовий шлях був нагороджений Орденом Слави ІІІ ступеня, медаллю «За Будапешт».  На військовій службі залишався до 1950 року.

У 1950 – 1955 рр. навчався у Київській державній консерваторії на вокальному факультеті у класі народного артиста СРСР, професора Івана Паторжинського. Після закінчення навчання у 1955 році Василя Завгороднього запрошують працювати до Київського оперного театру. В тому ж році молодий артист, який на той час уже мав сім’ю, переїздить до Алма-Ати (Казахстан). Через чотири роки родина Завгородніх повертається в Україну і Василь Леонтійович співає у Житомирській обласній філармонії.

Подальше його майбутнє визначила зустріч з Григорієм Верьовкою – Василь Завгородній  став одним із кращих голосів славетного українського народного хору (1960 – 1974). За високу майстерність у співочому жанрі удостоєний почесного звання «Заслужений артист України» (1967).

З 1974 по 1976 рр. – соліст Кримської філармонії. У 1976 р. вийшов на пенсію, але продовжував працювати художником в різних установах Києва.

Повна реалізація В. Завгороднього, як багатогранного митця відбулася у зрілому віці, коли він отримав можливість повністю присвятити себе образотворчому мистецтву, поезії. Працював майстер у різних жанрах образотворчого мистецтва: графічні роботи (акварель, пастель, ліногравюра), різьблення по дереву (рельєф та об’ємна скульптура), декоративний живопис.

За період творчої діяльності митець брав участь у регіональних, всеукраїнських мистецьких виставках, починаючи з 1959 року, був автором численних персональних виставок (1972 – 2010). Роботи Василя Завгороднього експонуються в багатьох музеях України, зокрема з ними можна ознайомитися: у Національній спілці майстрів народного мистецтва України, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї Тараса Шевченка, Музеї Лесі Українки в Києві, Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» у Батурині, Кіровоградському обласному художньому музеї. Найбільша колекція його мистецьких творів представлена в «Музеї козацької слави. Роботи Василя Завгороднього» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». На рідній Кіровоградщині земляки вшанували пам'ять В. Завгороднього відкриттям постійно діючої експозиції його творів (в селі Нечаївка в приміщенні музею письменника Юрія Яновського). Частина робіт знаходиться і в зарубіжних музеях.

Помер Василь Леонтійович Завгородній 5 квітня 2009 року, похований на Берковецькому кладовищі в Києві. Справа Майстра Завгороднього як і він сам житиме у мистецьких творах, які він залишив на згадку про себе нам і майбутнім поколінням.

Молодший науковий співробітник НДВ Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка                        С.П. Пригонюк