4 листопада – день народження Богдана Лепкого

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Субота, 03 листопада 2018, 16:50

Богдан Лепкий – поет, прозаїк, публіцист, літературознавець, перекладач…

Його «Журавлі» («Чуєш, брате мій…»), музику до яких написав молодший брат – Левко Лепкий, стали гімном українських емігрантів. Не менший успіх мала і поезія «Час рікою пливе», яка у контамінації з віршем І.Франка «Як почуєш вночі…» із збірки «Зів’яле листя», також стала народною.

Народився Богдан Лепкий 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, що на Тернопільщині, у сім’ї священика.

Перші знання майбутній письменник отримав у батьківському домі, займаючись із приватним вчителем Дмитром Бахталовським, який знайомив Богдана не лише з основами шкільної науки, але й з творчістю Тараса Шевченка, Квітки-Основ’яненка тощо. Лише за одну зиму Богдан навчився писати, читати і рахувати. У 1878 році відразу пішов до другого класу Бережанської «нормальної школи» з польською мовою навчання. Із 1881 року продовжує навчання у Бережанській гімназії з польською мовою навчання, а по її закінченні в 1891 році вступає до Віденської Академії мистецтв. Та провчившись три місяці, переводиться на філософський факультет Віденського університету. Починаючи з другого курсу продовжує вивчати філологію у Львівському університеті, який і закінчив у 1895 році.

По закінченні університету впродовж п’яти років працюватиме в Бережанській гімназії, яку свого часу і закінчив, де викладатиме українську та німецьку мову і літературу. Дуже швидко молодий вчитель здобуває авторитет і повагу як серед учнів, так і серед своїх колег. З 1899 року Богдан Лепкий перебирається до Кракова, де спершу працює у гімназіях ім. Яна Собєського, св. Яцика та св. Анни, а згодом отримує посаду лектора у Ягеллонському університеті.

Під час Першої світової війни проводив культурно-масову роботу в таборах для полонених царської армії (м.Вецлар). Після війни деякий час проживав у Берліні, де був співробітником видавництва «Українське слово». У 1925 році повертається до Кракова, і продовжує працювати у Ягеллонському університеті.

З початком Другої світової війни Краківський університет було зачинено. Богдан Лепкий лишається і без роботи, і без пенсії. Та, незважаючи на матеріальну скруту, він не полишає літературну діяльність. В цей час він пише «Казки мойого життя», повість «Крутіж», низку віршів; продовжує займатися перекладацькою діяльністю.

Творча спадщина Богдана Лепкого становить понад 80 власних книг, що в українській літературі поступається лише І.Франкові. Окрім того, він – упорядник і видавець 62 томів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями.

Помер 21 липня 1941 року у Кракові.

Молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу археології                       Леонід Чирка