7 ЛИСТОПАДА НАРОДИВСЯ ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ (1855-1940) – ІСТОРИК, АРХЕОЛОГ, ЕТНОГРАФ, ФОЛЬКЛОРИСТ, ПИСЬМЕННИК, МУЗЕЙНИЙ І ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Четвер, 08 листопада 2018, 19:33

Дмитро Іванович Яворницький народився 7 листопада 1855 року в селі Сонцівці Харківського повіту (нині село Борисівка Дергачівського р-ну Харківської обл.) в родині бідного сільського священника (псаломщика) і простої селянки.

Початкову освіту здобув у рідному селі. З 1867 року навчався у Харківському повітовому училищі. В 1874 р. продовжив навчання в Харківській духовній семінарії, яку залишив у 1877 р. й успішно склав іспити на історико-філологічний факультет Харківського університету.

Під час навчання в університеті великий вплив на формування його світогляду мали видатні українські вчені, професори О.О. Потебня та М.Ф. Сумцов.

По закінченні університету 1881 р. був залишений як обдарований студент позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання. Водночас працював у 3-й Харківській чоловічій гімназії викладачем історії.

З 1897 р., відмовившись від офіційно запропонованої на факультеті теми з загальної історії, починає студіювати історію Запорожжя. У 1881–1882 рр. вийшла перша його праця – «Виникнення і будова Запорозького Коша», за що Д. Яворницького було позбавлено університетської стипендії.

Починаючи з 1882 р. вчений здійснює експедиції по місцях Запорозької Січі. З весни 1884 р. читає серію публічних лекцій під назвою «Про запорозьких козаків», бере участь у роботі Історико-філологічного товариства разом з О. Потебнею, М. Сумцовим, Д. Багалієм, П. Єфименком. Восени 1884 р. Д. Яворницький був обвинувачений в «українофільстві й сепаратизмі» і незабаром звільнений з університету.

У серпні 1885 р. за допомогою друзів Д. Яворницький переїхав до Петербурга, де знайомиться з Г. Вашкевичем, І. Рєпіним, О. Сластьоном, Д. Мордовцевим, М. Микешиним, пише низку статей з історії Запорожжя. Того ж року Дмитро Яворницький стає членом Археологічного товариства, викладає історію в кількох навчальних закладах, влаштовує суботні вечори, які відвідували його земляки, письменники, художники, студентська молодь. В цей період, який був досить плідним, з’являються такі праці: «Острів Хортиця на річці Дніпро», «Останній кошовий отаман Петро Іванович Калнишевський», «Запорожжя в залишках старовини та переказах народу» (1888), «Збірник матеріалів для історії запорозьких козаків», «Вольності запорозьких козаків» (1890) і, нарешті, І том фундаментальної тритомної «Історії запорізьких козаків» (1892).

Активна культурно-громадська діяльність вченого не залишилась поза увагою влади. У Петербурзі за Д. Яворницьким було встановлено нагляд, його звільнили з педагогічної роботи , як неблагонадійного «за пристрасть до історії Малоросії».

Навесні 1892 р. Д. Яворницький був відряджений на три роки в Середню Азію, де він працює молодшим чиновником особливих доручень при туркестанському генерал-губернаторі. За плідну роботу з вивчення місцевих старожитностей був нагороджений орденом Бухарської Золотої Зірки ІІІ ступеня.

У 1894 р. Д.І. Яворницький написав книгу про кошового отамана Івана Сірка, а в 1895 році – ІІ том «Історії запорізьких козаків».

По закінченні «середньоазійського відрядження» у квітні 1895 р. вчений від’їжджає до Варшави і складає магістерський іспит у Варшавському університеті. З 1896 р. працював приват-доцентом Московського університету. Наступного 1897 р. побачив світ ІІІ том «Історії запорізьких козаків». В 1901 р. Д. Яворницький захистив магістерську дисертацію у Казанському університеті.

У 1902 р. Дмитро Іванович повертається на Україну – його запросили стати директором новоствореного Катеринославського історичного музею (тепер Дніпропетровський історичний музей ім. академіка Д.І. Яворницького).

29 липня 1918 р. Д.І. Яворницького було обрано професором кафедри історії України Катеринославського університету (згодом Інституту народної освіти). 1924 р. був обраний членом-кореспондентом Української академії наук, а в 1929 р. – її дійсним членом (академіком).

У 1927-1932 рр. очолював комплексну науково-дослідну експедицію на Дніпробуді.

Найбільш значними науковими доробками вченого цього часу були: «Словник української мови» (1920), географічно-історичний нарис «Дніпрові пороги» (1928) та збірка документів «До історії степової України» (1929). А в 1937 р. Дмитро Іванович пише «Історію міста Катеринослава».

Д.І. Яворницький помер 5 серпня 1940 р. і був похований в Дніпропетровську. Заповіт поховати його біля стін улюбленого музею був виконаний лише у 1961 р., коли було зроблено перепоховання.

ДЖЕРЕЛА

  1. Абросимова С.В. Дмитро Іванович Яворницький /С. Абросимова. – Запоріжжя: РА. «Тандем У», 1997. – 60 с.
  2. Апанович О.М. Козацька енциклопедія для юнацтва: Кн. ст. про іст. буття укр. козацтва / О. Апанович; упорядкув., текстол. підготов. О. Яремійчук; наук. ред. , авт. післямови Ю. Мицик. – К.: Веселка, 2009. – С. 693-697.
  3. Гапусенко І.М. Дмитро Іванович Яворницький / І. Гапусенко. – К.: Наукова думка, 1969. – 60 с.
  4. Олійник М.М. Фольклористично-етнографічна діяльність Д.І. Яворницького / М. Олійник // Народна творчість та етнографія. – 1965. – № 6. – С. 40-47.
  5. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків / Пер. з рос. І.І. Сварника; Упоряд. іл. О.М. Апанович; Худож. В.М. Дозорець. – Львів: Світ, 1990. – С. 5-10.

Молодший науковий співробітник НДВ Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка                           С.П. Пригонюк