5 СІЧНЯ НАРОДИВСЯ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ ЛЯСКОРОНСЬКИЙ (24.12.1859/5.01.1860–1.01.1928)

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: П'ятниця, 04 січня 2019, 14:36

ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ ЛЯСКОРОНСЬКИЙ (24.12.1859/5.01.1860–1.01.1928) – талановитий український історик, археолог, етнограф, нумізмат, картограф, представник історичної школи Володимира Антоновича, дослідник історії та археології Переяславщини, автор відомої монографії «История Переяславльской земли с древнейших времен до половины ХІІІ столетия».

Народився 5 січня 1860 р. (24 грудня 1859 р. за старим стилем) у м. Золотоноша Полтавської губ. (нині Черкаської обл.) у збіднілій дворянській родині вчителя. Мати походила із знаменитого роду Максимовичів, закінчила Ніжинський французький пансіон, викладала приватно. Сімейна атмосфера значною мірою посприяла розвитку у дітей здібностей до науки, особливо до іноземних мов та історії. Після домашньої початкової підготовки Василь вступив до Полтавської гімназії (1872), а через два роки після смерті батька продовжив навчання у Лубенській гімназії (1880). Тут вчителював талановитий педагог та археолог Федір Камінський, який в той час досліджував першу в Україні пізньопалеолітичну стоянку в с. Гінцях. Від вчителя Василю Ляскоронському передалася зацікавленість археологією. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1880-1885). Під впливом професора В. Антоновича захопився допоміжними історичними дисциплінами: антропологією, етнографією, нумізматикою, археологією, палеографією. Працював у Полтаві в нумізматичному та археологічному музеях, вивчав топографію й народний побут краю, потім слухав лекції з медицини в Київському університеті.

Наприкінці 1880-х рр. В.Г. Ляскоронський поїхав працювати домашнім вчителем при російському посольстві у Відні. Як вільний слухач відвідував лекції в місцевому університеті, працював у музеях, архівах та бібліотеках Відня, вишукуючи матеріали, що мали відношення до історії України. Тут він досліджував спадщину французького військового інженера Г. де Боплана, зокрема старовинні атласи та карти України, вміщені у його праці «Опис України» (1650). Вивчивши атлас Боплана та інші іноземні карти, вчений провів ідентифікацію географічних назв, частина з яких була видозмінена, описав кордони воєводств, що належали до України і склав географічний покажчик до карт. У 1901 р. В.Г. Ляскоронський опублікував свої відомі роботи «Данные об атласах Боплана ХVІІ века», «Гильом Левассер-де-Боплан и его историко-географические труды относительно Южной России: карты Украины ХVІІ века» та ін. Ці його дослідження не втратили свого значення й нині.

В.Г. Ляскоронський працював також у бібліотеках та музеях Кенігсберга, Парижа. Зацікавився ісландськими сагами, навіть опанував ісландську мову, на якій впродовж багатьох років листувався з Ісландським науковим історичним товариством у Рейкʼявіку.

Згодом викладав у Московському, Київському університетах, Ніжинському історико-філологічному інституті. Свою монографію «История Переяславльской земли с древнейших времен до половины XIII столетия» (1897) він захистив як магістерську дисертацію (1899). Дисертація викликала різку опозицію на факультеті з боку «правої професури», яка виступала проти так званої «української інтриги». Опозиція була викликана тим, що Василь Григорович захищав свою дисертацію українською мовою, на підтримку заклику В.Б. Антоновича на ХІ Археологічному з’їзді читати доповіді українською мовою поряд з іншими слов’янськими мовами. У 1899 р. В. Ляскоронський брав активну участь у підготовці XI Археологічного з’їзду в Києві, де виголосив доповідь «Находки римских монет в области Среднего Приднепровья». На основі знахідок римських монет І–ІІІ ст. дослідник висловив припущення про можливість існування Києва вже у цей час. Знайомство В.Г. Ляскоронського з відомим археологом Вікентієм Хвойкою сприяло його поглибленому зацікавленню археологією. Він неодноразово брав участь в археологічних експедиціях В. Хвойки та його приятеля С. Мазаракі, зокрема в розкопках фундаментів Десятинної церкви.

Відомий український історик та археолог одним з перших широко залучив пам’ятки археології та знахідки з Переяславщини до своєї узагальнюючої праці «История Переяславльской земли» (1897). Вона була написана настільки ґрунтовно, із залученням такої кількості археологічних та літописних матеріалів, на які часто посилався дослідник, що витримала два видання і не втратила наукового значення й на сьогоднішній день. Проте автор відзначав недостатність археологічних джерел для виходу на більш широкі історичні узагальнення. Написана на існуючій на той час (кінець ХІХ ст.) джерельній базі, робота підтвердила, що лише за умови проведення широких археологічних досліджень можливе вирішення багатьох важливих проблем історії Переяслава та Переяславщини.

В. Ляскоронський виявився дуже плідним польовим дослідником, зокрема на Полтавщині він оглянув до 1000 км. наддніпрянських степів, обстеживши 600 могил, 160 майданів, 20 городищ; заніс на карту «змійові» вали: Пороський, Посульський, Переяславський та багато інших пам’яток, зробивши неоціненний внесок у археологію України. Його робота «Городища, курганы, майданы и змиевы валы в области днепровского Левобережья» вийшла друком у ІІІ томі Праць ХІV Археологічного зʼїзду.

У 1907 р. В. Ляскоронський став приват-доцентом кафедри російської історії Київського університету, а також отримав посаду екстраординарного професора при Ніжинському історико-філологічному інституті. В цей період плідно займається історією стародавнього Києва та Київської Русі. Інтерес викликають його праці: «Владимир Мономах и его забота о благе русской земли», «К вопросу о кончине князя Бориса Владимировича и о судьбе его останков и погребении его», «Описание могилы князя Олега в Киеве», «К вопросу об Олеговой могиле в Киеве» та ін.

Багато уваги вчений приділяв етнографічним дослідженням. З 1907 по 1923 рік вийшла низка його праць з етнографії, серед яких виділяється його робота «Паралелі в стародавніх та українських празниках та звичаях». До Етнографічної комісії він подав доповіді про святоцілющі криниці у різних місцевостях України, про народне свято – Русалчин тиждень, про чумаків та чумацтво тощо.

З 1922 р. В.Г. Ляскоронський стає професором Київського Археологічного Інституту по науково-дослідній кафедрі мистецтвознавства, викладає там курс загальної нумізматики. Він дійсний член багатьох комісій Української Академії наук, а з 1924 р. – дійсний член і Голова Археологічного Відділу Всеукраїнського Археологічного Комітету. Він – активний учасник археологічної, історичної секцій Всеукраїнської Академії наук, етнографічної та краєзнавчої комісій, Софійської комісії, а також комісії по складанню науково-термінологічного словника. В.Г. Ляскоронський завідував нумізматичним відділом Лаврського заповідника, а також певний час виконував обов’язки його директора.

У 1925 р. вчений очолив комісію ВУАН з дослідження цвинтаря Софійського собору. У той час було обстежено значну частину території заповідника і знайдено велику кількість речей великокнязівської та литовської доби. У 1927 р. з ініціативи В.Г. Ляскоронського розпочалося дослідження підмурівок Золотих воріт у Києві. Йому вдалося відкрити залишки давньоруського фортечного будівництва, а саме браму, яка існувала на місці Золотих воріт до 1037 р. Дослідник встиг заміряти і сфотографувати це унікальне відкриття: на жаль, буквально за одну ніч дерев’яне підмурування було спалене безпритульними. Нині у науковому архів Національного музею історії України зберігаються праці В.Г. Ляскоронського з останніх його розкопок.

Помер В.Г. Ляскоронський 1 січня 1928 р. від запалення легенів, похований у м. Києві.

Найважливіші праці дослідника:

  1. Ляскоронский В.Г. Владимир Мономах и его заботы о благе русской земли: Исторический очерк. – К., 1892. – 61 с.
  2. Ляскоронский В.Г. История Переяславльской земли с древнейших времен до половины ХІІІ ст. – К.: тип. И.И. Чоколова, 1897. – 486 , ХІІІ с., 1 л. карт.
  3. Ляскоронский В.Г. Иностранные карты и атласы ХVI и XVII веков, относящиеся к Южной России : исследование Василия Ляскоронского. – К.: тип. И.И.Чоколова, 1898. – 22 с.
  4. Ляскоронский В.Г. Гильом Левассер-де-Боплан и его историко-географические труды относительно Южной России: карты Украины ХVІІ века. – К.: Тип. И.И. Чоколова, 1901. – 91 с.
  5. Ляскоронский В.Г. История Переяславльской земли с древнейших времен до половины ХІІІ ст.– 2-е изд. – К., 1903. – 422 с.
  6. Ляскоронский В.Г. К вопросу о Переяславльских торках. – СПб.: Синат. тип., 1905. – 27 с., карт.
  7. Ляскоронский В.Г. Очерк внутреннего быта Переяславльской земли с древнейших времен до половины ХІІІ века. – К.: тип. лит. тов. Н.А. Гирич, 1906. – 91 с.
  8. Ляскоронский В.Г. Городища, курганы, майданы и змиевы валы в области днепровского Левобережья // Труды 14-го Археол. съезда. – М.: тип. Об-ва растр. Полезн. Кн.., преемник В.И. Воронов, 1911. – Т. 3. – 82 с.
  9. Ляскоронский В.Г. Киевский Вышгород в удельно-вечевое время. – СПб.: Синатская тип., 1913. – 363 с.
  10. Ляскоронский В.Г. Главнейшие черты общественно-политической и религиозной церковной деятельности князя Владимира Святого и его заслуги в отношении Русской земли. – Нежин, 1916.
  11. Ляскоронский В.Г. Римская монета в пределах Южной России как исторический источник для древнейшего периода русской истории // Известия Историко-филологического института князя Безбородко в Нежине. – Нежин, 1920. – Т. ХХХІІІ. – С. 1-16.
  12. Ляскоронский В.Г. Титмарові повідомлення про руські справи з початку ХІ століття // Ювілейний збірник на пошану акад. М. Грушевського. – К., 1928.

Джерела:

Дубровський В.В. Професор В.Г. Ляскоронський // Укр. історик. – 1965. – № 3/4 . – С. 47-50.

Ситник О.М. Василь Григорович Ляскоронський // УІЖ. – 1990. – №2. – С. 88-89. – ISBN 978-966-00-1028-1.

Курінний П. Історія археологічного знання про Україну: [Препринт / Передм. О. Супруненка. – Репринт. роботи] / П. Курінний; Укр. віл. університет, Центр охорони та дослідж. пам’яток археології упр. культури Полт. облдержадміністрація. – Полтава: Криниця, 1994. – 140 с.

Жадько В. Ляскоронський Василь // Український некрополь: історичний науковий довідник. – К., 2005. – С. 226.

Завальна О. Наукова спадщина видатного українського історика Василя Григоровича Ляскоронського у збірці наукового архіву Національного музею історії Києва // Пам'ять століть. – 2007. – № 1. – С. 145-152.

Ляскоронський, Василь Григорович // История Полтавы. (Сайт Бориса Тристанова). / http://histpol.pl.ua/ru/lichnosti/etnografy-i-folkloristy? id=8103.

Стар. наук. співробітник НДС «Археологічна експедиція»                                              Г.М. Бузян