26 ЛЮТОГО ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЄВГЕНІЇ ВОЛОДИМИРОВНИ МАХНО (26.02.1913-9.09.1992) – УКРАЇНСЬКОГО АРХЕОЛОГА, ЗНАНОГО ФАХІВЦЯ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ АРХЕОЛОГІЇ, ДОСЛІДНИКА ПАМ’ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Вівторок, 26 лютого 2019, 22:24

Народилася 26 лютого 1913 р. у м. Єлисаветграді (згодом м. Кіровоград, нині м. Кропивницький) у родині вчителя. Закінчила місцевий державний педагогічний інститут (1932). Вчителювала в селах Хмельницької обл. (1932-1935). Пізніше вступила на історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка (1935-1939).

З 1938 р., ще під час навчання на історичному факультеті Київського університету, почала працювати асистентом в Інституті археології Академії наук УРСР. Перший досвід польової роботи отримала, працюючи під керівництвом М.К. Каргера в експедиції, яка досліджувала територію Михайлівського Золотоверхого собору. Молодій дослідниці доручили вивчати матеріали культури полів поховань, а саме, черняхівську культуру. Її науковим керівником став визначний вчений Віктор Платонович Петров, який очолював відділ слов’янської археології Інституту археології АН УРСР. В Інституті археології Євгенія Володимирівна трудилася до виходу на пенсію (1983).

Після війни Є.В. Махно поновила роботу в Інституті археології на посаді молодшого наукового співробітника – продовжила працювати над археологічною картою пам’яток черняхівської культури. 1949 р. захистила дисертацію на тему «Пам’ятки культури полів поховань в межиріччі Рось-Тетерів». Вивченню проблем ранньослов’янської археології в цілому та черняхівської культури, зокрема, були присвячені наступні десятиліття творчої діяльності дослідниці. 30 наукових праць присвячені цій тематиці. Серед них виділяється відома монографія «Пам’ятки черняхівської культури», яка вийшла друком 1960 р. у серії МИА (Материалы и исследования по археологи СССР, №82.). У цьому, найбільш повному на той час зведенні пам’яток зафіксовано 860 поселень, могильників та окремих знахідок культури. У подальшому, в міру накопичення нових матеріалів, дослідниця продовжувала роботу над доповненням, та вдосконаленням археологічної карти черняхівської культури. Завдяки наполегливій роботі археологів, в значній мірі й самої Є.В. Махно, черняхівська культура стала однією з найповніше вивчених археологічних культур на території України. На початок 1980-х рр. в ній налічувалось вже близько 3 тисяч пам’яток.

У 1975 р. вийшло масштабне видання «Археологія Української РСР», де у ІІІ томі розділ «Черняхівська культура» написаний Є.В. Махно. Там же опублікована карта, складена дослідницею, де найповніше на той час відображені пам’ятки культури.

Євгенія Володимирівна, як досвідчений спеціаліст з черняхівської проблематики, висловлювала свою позицію з різних аспектів вивчення культури, зокрема, про слов’янську приналежність черняхівської культури, про наявність у культурі локальних варіантів, мала свої погляди з питань обряду поховання черняхівських племен, проблеми локальних варіантів культури тощо.

Є.В. Махно була надзвичайно активним польовим дослідником: вона взяла участь у 48 експедиціях в Житомирській, Київській, Сумській, Полтавській, Черкаській, Херсонській областях, 35 з яких – безпосередньо очолювала. Надзвичайно важливими у науковому плані були результати розкопок Жуківецького, Ягнятинського та Ново-Липівського поселень, Успенського, Кантимирівського, Компаніївського, Сумського, Переяслав-Хмельницького, Соснівського могильників. Вивчала також пам’ятки зарубинецької культури, доби бронзи, скіфського, сарматського, давньоруського часів. Нею складено десятки наукових звітів за результатами археологічних досліджень, написано близько 60 наукових статей.

З 1964 по 1973 рр. Є.В. Махно плідно працювала у редакції 26-томного видання «Історії міст і сіл Української РСР». Дослідницею було складено близько 1000 сторінок текстів із ілюстраціями та археологічними картами практично до всіх томів цього енциклопедичного видання. Її ініціативна та наполеглива праця мала значний вплив на науковий рівень та якість видання.

Творчий зв’язок Є.В. Махно з Переяславом та із переяславським історичним музеєм розпочався у 1954 р., коли вона взяла участь в розкопках могильника черняхівської культури на території радгоспу Переяславський разом з В.К. Гончаровим, Н.І. Шендрик та директором музею М.І. Сікорським. У 1971 р. Євгенія Володимирівна допомагала музею дослідити декілька поховань, виявлених на території музею просто неба. Матеріали нововідкритого могильника були пізніше опубліковані у співавторстві з М.І. Сікорським у збірнику наукових праць «Дослідження з слов’яноруської археології» (1976).

Співпраця з музеєм (з 1979 р. – Переяслав-Хмельницьким історико-культурним заповідником) відновилася у 1978 р. з початком розкопок могильника черняхівської культури в с. Соснова, і тривала більше 10 років. За цей час проведені дослідження Соснівського могильника черняхівської культури, давньоруського курганного могильника у с. Сомкова Долина, здійснені археологічні розвідки на території Переяслав-Хмельницького району та інших районів Київщини.

Давня дружба, різноманітні наукові інтереси, відданість справі пов’язувала Євгенію Володимирівну з фундатором переяславських музеїв Героєм України М.І. Сікорським. Зокрема, вони брали участь у всеукраїнських конференціях, у VІ Міжнародному конгресі словʼянскої археології в Югославії «Анты и черняховская культура» (1990) із спільними виступами та статтями про дослідження Соснівського могильника. Матеріали досліджень Є.В. Махно, зокрема унікальні артефакти з розкопок 1952, 1954, 1970-1980-х рр. збагатили фондові колекції Заповідника та прикрасили експозицію Археологічного музею.

Певний час Євгенія Володимирівна офіційно була включена до штату заповідника. Енергійний і невтомний керівник експедиції та досвідчений археолог-практик, Євгенія Володимирівна щедро ділилася знаннями. Найцінніше, що винесли з цього спілкування її колеги-археологи та музейники, – це самовіддане ставленню до роботи, самодисципліна та організованість – якості, до яких завжди необхідно прагнути науковцю.

Її незрадлива любов до науки археології викликала беззаперечну повагу у оточуючих. Як часто буває з людьми незвичної, дивакуватої вдачі, про Євгенію Володимирівну якось само собою складались майже анекдотичні історії. Не останню роль у них відігравало її знамените прізвище. Переяславці пригадують декілька таких історій, які трапились під час роботи дослідниці на Переяславщині. Найчастіше, причому в різних варіантах, згадують таку: повертаючись зі здобутими матеріалами розкопок у Соснові, Євгенія Володимирівна запізнилася – музеї були зачинені, тому вона вирішила залишити свої знахідки у найбільш надійному місці – біля приміщення райкому партії, у чергового. Щоб зайвий раз не пояснювати ситуацію іншому черговому, який вранці мав змінити свого попередника, на ящику з антропологічним матеріалом поховань черняхівського могильника залишила записку – «Кістки. Махно». Певно, увесь райком на другий день приходив дивитися на ящик та рюкзак із кістками знаменитого анархіста, навіть заявили до відповідних органів про злісну провокацію… Цей та інші кумедні випадки до сьогодні викликають веселий сміх серед музейників і спогади про непересічну особистість дослідниці.

9 вересня 1992 р. Є.В. Махно трагічно загинула в автомобільній аварії. Похована на Байковому кладовищі у Києві.

Праці Є.В. Махно, пов’язані з пам’ятками Переяславщини:

  1. Гончаров В.К., Махно Є.В. Могильник черняхівського типу біля Переяслава-Хмельницького // Археологія. – 1957. – Т. ХІ. – С. 127-144.
  2. Махно Е.В. Памятники черняховской культуры на территории УССР (Материалы к археологической карте) // Материалы и исследования по археологии СССР. – 1960. – № 82. – С. 9-83, 329-345.
  3. Махно Є.В. Черняхівська культура // Археологія Української РСР. – К.: Наукова думка, 1975. – Т. 3. – С. 45-78.
  4. Махно Є.В., Сікорський М.І. Новий могильник черняхівської культури у Переяславі-Хмельницькому // Дослідження з слов’яно-руської археології / АН УРСР ІА. – К.: Наукова думка, 1976. – С. 95-100.
  5. Махно Е.В., Сикорский М.И., Бузян Г.Н. Могильник черняховской культуры у с. Соснова // Археологические исследования на Украине в 1978-1979 гг.: Тез. докл. ХVІІІ конф. ИА АН УССР. Днепропетровск, апр. 1980. – Днепропетровск: Б.и., 1980. – С. 135-136.
  6. Махно Е.В., Сикорский М.И. Могильник черняховской культуры у с. Соснова на Левобережье Днепра // Kultura welbarska w mlodszym okresie rzymskim. – Т. ІІ. – Lublin, 1989. – С. 249-262.
  7. Махно Е.В., Сикорский М.И. Некоторые проблемы изучения черняховской культуры (к 140-летия со дня рождения В.В. Хвойко) // Археологические исследования в центральном черноземье в 12 пятилетке. Тезисы докладов и сообщений. Белгород. Февраль 1990 г. – Белгород, 1990. – С. 50-51.

Джерела:

  • Абашина Н.С. Євгенія Володимирівна Махно // Археологія. – № 1. – 1994. – С. 131-133.
  • Абашина Н.С., Станиціна Г.О. До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно // Археологія. – 2014. – № 3. – С. 108-115.
  • Бузян Г.М. Пам’яті Євгенії Володимирівни Махно // PEREYASLAVICA: Наукові записки Національного іторико-етнографічного заповідника «Переяслав». Зб. наук. ст. – Вип. 3(5). – 2009. – С. 317-323.
  • Бузян Г.М. Спогади про Євгенію Володимирівну Махно (1913–1992) (на відзначення 100-річчя від дня народження) // ПЕРЕЯСЛАВІКА: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: Зб. наук. ст. – Вип. 9 (11). – 2015. – С. 437-461.
  • Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України. – Чернігів: Сіверянська думка, 1997. – С.143.

Старший наук. співробітник НДС «Археологічна експедиція»                                               Г.М.Бузян