4 БЕРЕЗНЯ ВОЛОДИМИРУ МИХАЙЛОВИЧУ ІВАСЮКУ ВИПОВНИЛОСЯ Б 70 РОКІВ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Вівторок, 05 березня 2019, 10:54

Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 р. у районному містечку Кіцмані Чернівецької області в родині вчителів Михайла Григоровича та Софії Іванівни Івасюків. Вже у три роки Володя проявив велику увагу до музики, з цікавістю спостерігав за репетиціями учительського хору, на які його часто брали батьки. Протягом 1955-1963 років навчався у місцевій дитячій музичній школі. У 1956-1966 роках  – учень Кіцманської середньої школи. У 1962 році брав участь у заключному концерті обласного огляду музичних шкіл Буковини. Після закінчення місцевої музичної школи в 1963 році вступив до Київської музичної десятирічки ім. М. Лисенка по спеціальності альт. Навчався першу чверть, з другої чверті через хворобу повернувся до Кіцманя та продовжив навчання в середній школі та музичній школі по класу фортепіано. В 1964 році пише дві пісні «А мені шістнадцять» і «У двадцять літ».

Восени 1964 року Володя разом зі своїми ровесниками створює в рідній школі ансамбль «Буковинка» й пише для нього свої перші пісні, серед яких найперша – «Колискова». Колектив здобуває перемоги на кількох самодіяльних конкурсах.

У 1966 році родина Івасюків переїхала до Чернівців. Володимир влаштувався працювати на завод «Легмаш», при якому створив робітничий самодіяльний хор, який невдовзі починає займати провідні місця в оглядах художньої самодіяльності. Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В. Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» був удостоєний першої премії.

Упродовж 1967- 1972 років навчався в Чернівецькому медичному інституті. Навчання в інституті він також поєднував з грою в інститутському ансамблі  пісні і танцю та інструментальному ансамблі «Карпати».

Володимир Івасюк у 1970 році написав пісні «Червона рута» і «Водограй», які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою у  передачі українського телебачення «Камертон доброго настрою».

Режисер Роман Олексів у 1971 році в Карпатах зняв перший український музичний фільм «Червона рута», в якому брали участь Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Раїса Кольца, ансамблі «Смерічка» і «Росинка» та прозвучало багато пісень Івасюка. «Червона рута» перемагає на першому всесоюзному конкурсі «Пісня-71». На заключному концерті в Останкіно її виконали солісти ансамблю «Смерічка» Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та автор Василь Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. Текст і ноти «Червоної рути» були опубліковані в тижневику «Україна». У свої неповні двадцять років Василь Івасюк здобув визнання і прихильність багатьох шанувальників української пісні і його таланту.

На Чернівецькому телебаченні у 1972 році відбулась прем’єра пісні «Балада про дві скрипки» у виконанні Софії Ротару. Пісня «Водограй» перемогла в телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти!» та на фестивалі «Пісня-72».

У 1972 р. Володимир Івасюк переводиться до Львівського медінституту, а після закінчення у 1974 році продовжує навчання в аспірантурі та одночасно вступає на підготовче відділення Львівської консерваторії ім. Миколи Лисенка в класі Анатолія Кос-Анатольського.

 1974 року у складі радянської делегації бере участь у Міжнародному пісенному фестивалі «Сопот-74», на якому Софія Ротару перемагає з піснею «Водограй».

У 1975 році В. Івасюк пише музику до спектаклю за романом О. Гончара «Прапороносці» і здобуває диплом першого ступеня. Музика Івасюка була високо оцінена критиками. Тоді ж в селі Розтоки на Буковині був знятий фільм «Пісня завжди з нами», у якому прозвучало шість пісень Івасюка у виконанні Софії Ротару. На зйомках Володя проводив багато часу, тому пропустив чимало занять. Це стало причиною його виключення з консерваторії. В той час він  пише музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькому обласному музично-драматичному театрі. Через три роки ціною великих зусиль він відновлює навчання у Львівській консерваторії в класі Лєшека Мазепи.

Софія Ротару з піснею Володимира «У долі своя весна» перемагає на фестивалі «Сопот-77». Виходять платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» і збірка його пісень «Моя пісня» (видавництво «Музична Україна»).

У квітні 1978 року Володимир Івасюк бере участь у Всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Єревані. Піаністка Л. Десяткіна виконала на конкурсі «Сюїту-варіації» на тему народної пісні «Сухая верба» В. Івасюка.

У жовтні 1978 року в Чернівцях бере участь у Всеукраїнському зльоті творчої молоді. Було виконано «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та відбулась прем’єра пісень у виконанні соліста Львівської опери Ігоря Кушплера – «Літо пізніх жоржин» на вірші Р. Братуня та «Нам спокій, друже, тільки сниться» на вірші Р Кудлика.

У листопаді 1978 року здобуває перемогу на Всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві – диплом ІІ ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара».

На початку квітня 1979 року В. Івасюк був членом журі І Республіканського конкурсу артистів естради. Він дає інтерв’ю, про нього пише преса, його пісні звучать на радіо.

24 квітня 1979 року Володимир Івасюк за телефонним викликом вийшов із дому й більше не  повернувся. 18 травня тіло Володимира Івасюка випадково було знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом. Точна дата смерті невідома. Він похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Талановитий композитор прожив лише тридцять років. Але ті роки були напрочуд змістовні, осяяні мрією про добро й красу на землі, натхненні природою рідних Карпат, зігріті любов’ю і повагою.

Володимир Івасюк залишив велику творчу спадщину: 107 пісень, 53 інструментальні твори. Серед них: фортепіанна «Сюїта-варіації на теми української народної пісні «Суха верба», «Сюїта-варіації для камерного оркестру» (1977); три п’єси для фортепіано; «Осіння картинка» – для віолончелі; три п’єси для скрипки і музика до вистави «Прапороносці» (1975), «Мезозойська історія» (1976). Окрім цього, він був професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Відомий як музикант, Івасюк був і неординарним живописцем.

Нагороди:

  • Дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів (1978);
  • Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М. Островського (1988, посмертно);
  • Лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1994, посмертно) за видатний внесок у розвиток українського національного музичного мистецтва;
  • Герой України (2009, посмертно);

Джерела:

  1. Василишин М. Володимир Івасюк: сила і серце таланту / М. Василишин. – Львів: Укр. Акад. друкарства, 2009. – 380 с.
  2. Преварська М.І. Івасюк Володимир Михайлович (1949 – 1979): композитор і поет, один із основоположників української естрадної музики / М. Преварська // Видатні українці. Культура. Мистецтво. Освіта: довідник. – Київ: Велес, 2016. – С. 117 – 120.
  3. За матеріалами сайту www. іvasyuk. org. ua.

Молодший науковий співробітник НДВ «Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка»                          С.П. Пригонюк