8 ЖОВТНЯ 1805 р. ЛІКАР ТА МАНДРІВНИК ОТТО фон ГУН (1764-1832) ВІДВІДАВ ПЕРЕЯСЛАВ, ЗАЛИШИВШИ ЦІКАВІ НОТАТКИ

Категорія: Історичний календар. Події Створено: Неділя, 07 жовтня 2018, 23:17

Отто фон Гун (1764-1832) – професійний лікар, син пастора з м. Мітава в Курляндії (нім. Митау, нині м. Елгава, Латвія), німця балтійського походження. Він вивчав богослов’я в університеті м. Галле, згодом отримав ступінь доктора медицини у Геттінгені. Розпочав працю лікарем Ризького польового шпиталю. Тут Отто фон Гун одним з перших почав робити щеплення від віспи. Певний час він перебував на посаді секретаря графа Олексія Розумовського в Москві (1804-1807). З 1813 р. й до кінця життя проживав у Ризі. Він є автором друкованих робіт з медицини та кількох топографічних описів.

З відомих на сьогодні згадок старожитностей Переяслава нотатки Отто фон Гуна є одними з найбільш ранніх: мандрівник залишив опис тогочасного міста та його пам’яток. У 1805 р., перебуваючи на службі у графа О. Разумовського, під час однієї з масштабних робочих поїздок, лікар та мандрівник залишив нам подорожні замітки (дорожній щоденник) німецькою мовою, які були перекладені і видані у 1806 р. під назвою «Поверхностныя замѣчанія по дорогѣ отъ Москвы въ Малороссію въ осени 1805 года». Метою подорожі було обстеження графських маєтків, крім того професійний лікар переймався заходами з покращення медичного забезпечення у цих маєтках, де він настійливо пропагував щеплення від віспи. Зацікавлений мандрівник залишив подекуди більш-менш повні, почасти поверхові описи багатьох міст і містечок Росії та України.

Місто Переяслав він проїздив 8 жовтня, рухаючись з Яготина на Київ – у Переяславі була перша зупинка на поштовій станції. «…Не доѣзжая семи верстъ до первой станціи, города Переяславля, видны уже были намъ его башни и по обѣимъ сторонамъ дороги набросанныя батареи, дѣланныя ходившими здѣсь въ преждебывшія войны войсками…», – ділиться першими спостереженнями мандрівник. Батареями, не будучи істориком, О. фон Гун називав, безперечно, курганні насипи на під’їзді до міста, вважаючи їх наслідками численних війн. Далі ближче до міста він описує інші багаточисельні «батареи», але відзначає, що останні відрізняються від попередніх, складаючись із значної кількості невеликих круглих та видовжених насипів («бугров»), й вірно інтерпретує їх як «кладбище». Напевно, подорожній проїздив повз один з переяславських давньоруських курганних могильників у переяславському передмісті Підварки. Спостеріг він і напівзруйновані фортечні мури, і широку болотисту заплаву річки Трубіж. «Переяславль есть город, окруженный развалившимся валом и болотами», – коротко констатував мандрівник. Фон Гун нарахував шість церков, три з яких були кам’яними, монастир, певно Вознесенський, і семінарію в центрі міста. Він зауважує присутність у місті архієрея та наявність великої семінарії, згадує, що у місті проводиться чотири ярмарки на рік. «Здесь живет архиерей; династерія Полтавской епархіи и довільно большая семінарія составляют все примѣчанія здѣсь достойное. Проѣзжая городъ, насчиталъ я шесть церквей, изъ коихъ три деревянные, а прочія каменные, а в числѣ сихъ последнихъ одна построена со вкусомъ. Монастырь здѣшній есть большое важное строеніе... Всякой годъ бываетъ здѣсь четыре ярмарки».

Загалом, місто своїм неохайним виглядом не справило враження на фон Гуна: «Домы его суть хижины, обросшие дурманомъ… На улицахъ видно множество фонарныхъ столбовъ, но ни одного фонаря…». Мандрівник поділився відомостями про погоду («По улицамъ всѣ ходять уже закутавшись въ шубы, однакожъ, сказываютъ, что снѣгъ еще не пошелъ»), міську торгівлю та чомусь ціни на літні фрукти – вишні та виноград. Лікар та мандрівник, він як і всюди до того, поцікавився досвідом щеплень від віспи, який виявився в даній місцевості невдалим. «Опять доказательство, столь великое нещастіе причинить можетъ тотъ, кто не знаетъ свого ремесла... Во всемъ Переяславлѣ один только врачъ...», - відмічає фон Гун.

Переночувавши у місцевого почтмейстера Куличевського й отримавши від нього та його помічника декілька рекомендаційних листів, подорожуючий на світанку виїхав з Переяслава: «Отсюда до самого Кіева большая дорога необыкновенно широка, по обѣимъ ея сторонамъ выкопаны рвы, за коими насажены широкія алеи для пѣшеходовъ, которые однакожъ так заросли бурьяномъ и полынью, что весьма легко примѣтить можно, сколь мало тутъ ходятъ пѣшкомъ».

Дані нотатки для сучасних дослідників цікаві тим, що засвідчують наявність великої кількості добре збережених різночасових курганів, але з іншого боку, підтверджують руйнування давніх укріплень нещодавно могутньої фортеці вже на початку ХІХ ст. Цікавими є його згадки про архітектурні будівлі міста початку ХІХ ст. та деталі його буденного життя.

Література:

Гун Оттон фон. Поверхностныя замѣчанія по дорогѣ отъ Москвы въ Малороссію въ осени 1805 года. Сочиненіе Оттона фонъ Гуна. Переводъ съ Нѣмецкаго съ рисунками. – Ч. І. – Ч. ІІ. – М.: В типографии Платона Бекетова, 1806. – 262 с. – С. 93-95.

Джерела:

  1. Гун Отто фон // Энциклопедический словарь Ф.А.Брокгауза и И.А. Ефрона. – СПб., 1893. – Т. ІХа: Гравилат – Давенант. – С. 908.
  2. Синицкий Л. Малороссия по рассказам путешественников конца прошлого и начала нынешнего столетия // Киевская старина. – 1892. – Т.36. – Февраль. – С. 226-259.

Старший науковий співробітник НДС «Археологічна експедиція»                            Г.М. Бузян