29 жовтня Т. Шевченко вдруге приїздить на Переяславщину

Категорія: Історичний календар. Події Створено: Неділя, 28 жовтня 2018, 23:48

Наприкінці жовтня 1845 року Т. Шевченко, подорожуючи Україною, приїхав вдруге у Переяслав до А. Козачковського, який залишив унікальні акценти тодішнього перебування поета: «В октябре того же года Шевченко приехал ко мне опять, больной, и прожил у меня около двух месяцев. Утром он обыкновенно писал, не нуждался нисколько в уединении. Он писал как бы шутя. По делам, которые я тогда имел с евреями, иногда наполнялась ими гостиная моя, в которой Шевченко обыкновенно занимался; но этот шумный кагал не только не мешал ему (хотя бы он мог удалиться в кабинет), напротив, продолжая писать, он вслушивался в разговоры евреев, вмешивался в них и, рассмешив чем-нибудь кагал, сам хохотал, продолжая быстро и безостановочно свое дело, без всяких поправок. Вечер проходил в разговоре, продолжавшемся обыкновенно часов до двух. Соображая его очень недавний выход из состояния простого работника, я удивлялся его развитию и многосторонности его знаний, дававших каждый вечер новую пищу для разговора. Иногда он занимался чтением Библии, отмечая места, поражавшие особенным величием мысли…».

По-перше, А. Козачковський мимохідь, але цікаво й точно, розповів про стиль творчої роботи поета. По-друге, наголосив на дружніх стосунках з євреями, що ще раз підтверджує: неприйняття Шевченковими гайдамаками євреїв-лихварів і корчмарів чи його власні поетичні стріли на їх адресу не мають нічого спільного зі ставленням поета до євреїв узагалі. Нарешті, А. Козачковський засвідчив високу ерудованість Т. Шевченка, зокрема його глибоку зацікавленість Біблією.

Наприкінці листопада 1845 року почався ремонт будинку А. Козачковського, і Т. Шевченко переїхав у В’юнище до його власника, збіднілого, але багатого бібліотекою поміщика С. Самойлова, давнього друга родини Козачковських. З ним поет познайомився ще в серпні 1843 року.  Шевченка-художника полонили навколишні краєвиди. Село було розташоване майже над самим Дніпром. До околиць його підступали густі соснові гаї. У альбомі Шевченка зберігся краєвид села з авторським підписом «У В’юнищах». На малюнку зображено будинок, де начебто колись жили дві попівни. Потім будинок купив якийсь Терещенко і згодом продав його на злам. На другому плані краєвиду Шевченко показав хутір, де нібито жив С. Н. Самойлов. Характерно, що на малюнку зображено літній краєвид В’юнища. Можливо, він був виконаний Шевченком ще влітку 1845 р.

Стосовно саме цього періоду А. Козачковський згадував: «В это время он предложил мне снять с меня портрет: вместо этого я просил написать мне его портрет. Он принялся за работу и окончил ее, оставалась незначительная отделка, из-за которой, уезжая в Яготин к князю Репнину, он взял портрет, обещав мне в скором времени выслать его; это был портрет, далеко не похожий на все существующие теперь, это был портрет не Т. Г. Шевченка, но портрет народного поэта, бойко схваченный в минуту его поэтического вдохновения; к сожалению, я не получил его, и он потерян безвозвратно…».

Десь на початку листопада 1845 р. Козачковський садив дерева на подвір’ї. Хворий Шевченко по можливості йому допомагав. У народі побутує переказ про те, що Шевченко з Козачковським на ознаку дружби посадили дві акації в одну ямку, а їхні стовбури сплели. Дерева виросли і протягом багатьох десятиріч надавали особливої привабливості садибі Козачковського. Акаціями Шевченко цікавився і на засланні (лист до Козачковського від 14 квітня 1854 р.). Це дає підстави сприймати народні перекази про сплетені акації як достовірні.

Творча продуктивність поета в цей час вражає. З-під його пера за нетривалий час вийшли такі шедеври, як написані в Переяславі поеми «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), присвята до поеми «Єретик» (22 листопада), у В’юнищі – «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…» (14 грудня), «Холодний Яр» (17 грудня), «Давидові псалми» (19 грудня), «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні, минають ночі» (21 грудня), «Три літа» (22 грудня) і нарешті «Заповіт», написаний у Переяславі в ніч з 24 на 25 грудня 1845 р. Цю найпродуктивнішу пору в житті поета називають Переяславською осінню Кобзаря.

  Завідувач НДВ «Музей «Заповіту» Т. Г.Шевченка»                         Н. Кухарєва