21 червня 2020 року – День медичного працівника

Категорія: Історичний календар. Події Створено: Субота, 20 червня 2020, 15:37
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

Щорічне професійне свято працівників сфери охорони здоров’я в  Україні було встановлене у червні 1994 р. й традиційно відзначається у третю неділю червня.

День медика – це, в першу чергу, знак поваги та визнання важливої ролі медиків в житті, як країни в цілому, так і кожної людини окремо. Особливої актуальності свято набуває цього року у зв’язку з епідемією COVID-19.

З нагоди свята пропонуємо стислий огляд історії Переяславської земської лікарні.

Історія лікарні в м. Переяславі бере початок з 60-их рр. ХІХ ст. В той час місто було центром Переяславського повіту Полтавської губернії. Спершу, через відсутність спеціалізованого приміщення, Переяславська земська Управа орендувала пристосовані приміщення по ціні від 500 до 700 крб. на рік. Впродовж 1868–1882 рр. це був будинок дружини майора Янковського. Власниця зобов’язувалася власним коштом здійснювати капітальний ремонт  будинку, бані, «ретирадного місця». Поточні ремонтні роботи здійснювалися  коштом Земства.

Штат лікарні складався з лікаря, що жив при лікарні, акушерки і фельдшерів (8 осіб). В обов’язки лікаря входило: здійснювати об’їзди по території повіту, надавати консультації хворим, постачати їм ліки, контролювати фельдшерів. В 1869 р. була скорочена посада акушерки, а в 1871 р. звільнився лікар й лікарня була закрита – «потому что туда никто не поступал». Щоб компенсувати відсутність лікарні у повіті, було збільшено кількість фельдшерів до 15 чоловік – по одному на волость. Але вже наступного року під лікарню знову орендовано будинок пані Янковської, встановлено 37 ліжок, з них 10 для безкоштовного лікування  незаможних хворих із жителів міста і повіту, а також  хворих-богомольців. У 1877 р. кількість безкоштовних ліжок була скорочена вдвічі. З жовтня 1878 р. в лікарні перестали лікувати хворих і поранених військових діючої армії: за домовленістю між міністрами військових і внутрішніх справ військові чини мали лікуватися у  військових шпиталях і лазаретах, а в земських лікарнях – цивільні. Через це кількість ліжок для лікування хворих у переяславській лікарні скоротилася до 15-ти. Але за кілька років знову зросла – до 20-ти. Цікаво, що ревізійна комісія, яка інспектувала лікарню в 1881 р. з’ясувала, що більшість хворих, що перебували на лікуванні, насправді не лікувалися, а перебували тут бо «не имели приюта и по бедности не могли пропитать себя». У зв’язку з цим комісія рекомендувала спорудити в Переяславі богадільню для безпритульних, що обійдеться бюджету дешевше ніж утримувати лікарню.

Утримання Переяславської земської лікарні обходилося дуже дорого. Для прикладу, у 1878 р. витрати склали 6 363 187 крб. 71 ½  коп. З них: 700 крб. – на оренду приміщення; 250 крб. – на медикаменти; 50 крб. – на придбання і ремонт хірургічних інструментів; 100 крб. – на посуд; 390 крб. – на дрова; 108 крб. 80 коп. – на свічки; 10 крб. – на окурювання палат оцтом, м’ятою, смолою; 9 крб. – на 3 вози сіна для набивання матраців; 40 крб. – на мило для прання; 65 крб. 61 коп. – на поховання померлих (приблизно 27 осіб щороку); 10 крб. –  за послуги цирульника; 60 крб. – за послуги водовоза; 12 крб. – на очищення відхожих місць; 25 крб. – на виписку медичної літератури; 1378 крб. – на заробітну плату персоналу (смотрителю, лікарю, фельдшеру, трьом служителям, двірнику, санітарці, кухарці та прачці).

Чималі кошти витрачалися на харчування. В добовий раціон хворого входили: 2 фунти житнього хліба, 1 фунт телятини (у дні церковних постів замінювалась рибою), каша гречана або ячна, вівсяний кисіль, мед, 1 чашка квасу,1 золотник вершкового масла, зелень та овочі. Також хворі забезпечувались одягом (сорочки), взуттям (шкіряні черевики), постільною білизною.

Екстренні повітові земські  збори 20 січня 1882 р. постановили побудувати в Переяславі будинок із «службами» для Переяславської земської лікарні.  З цією метою створена будівельна комісія у складі гласних Ф.І. Келюшка (голова комісії), А.Я. Ісаєвича, І.М. Холодного, І.П. Покотила, В.Г. Гутковського.

Земельну ділянку для лікарні площею 1 ½ десятини на Заальтицькому форштадті на «великій київській дорозі» поблизу тюремного замку безкоштовно передала Земству Переяславська Міська Дума. Проект забудови лікарні розробив архітектор Садовський, а землемір Левкович склав план земельної ділянки. Підряд на спорудження лікарні відданий з торгів за 16000 крб. купцю Вульфу Фінкільштейну. Завершити будівництво основних споруд планувалося до 1 вересня 1883 р.

У сер. 80-их рр. ХІХ ст. будівництво лікарні було повністю завершено. Першим, наприкінці  1883 р., було відкрите стаціонарне відділення. Хворі, які в ньому лікувалися, мали мати свій власний хліб, а для приготування гарячої їжі виділялося з кошторису лікарні по 10 коп. на одного хворого на добу.

До складу лікарні увійшли: 1) двоповерховий будинок (перший поверх кам’яний, другий – дерев’яний), на кожному поверсі по 8 кімнат. На верхньому поверсі знаходилися палати для хворих (3-жіночі, 4-чоловічі), у восьмій кімнаті – ванна. На нижньому поверсі – квартира смотрителя (дві к імнати зайняті під квартиру смотрителя, дві – під квартиру фельдшера, одна призначалася для перебування обслуговуючого персоналу (тут знаходився також куб для дистильованої води), дві неопалювані кімнати призначалися для складу, остання кімната одночасно була аптекою і приймальнею для амбулаторних хворих; 2) дерев’яний флігель на кам’яному підмурку на три кімнати (кухня, пральня, баня); 3) дерев’яний сарай із трьох відділень льодовник,  цейхгауз, склад; 4) дерев’яний сарай із двох відділень (трупарня, дровник); 5) дерев’яний барак на два відділення для розміщення хворих у літній період;  6) дерев’яний погріб; 7) колодязь; 8) сад.

У 1885 р. планувалося збудувати тимчасовий телятник для виготовлення детриту (зішкріб, який збирався із шкіри заражених віспою телят, використовувався для виробництва вакцин). Проте потреба в ньому відпала, оскільки вакцину від віспи погодилася постачати Полтавська губернська земська лікарня. У 1887 р. було побудовано ще один дровник. В 1889 р. збудовано літній барак для хворих, який у наступному році переобладнаний під інфекційне («заразне») відділення.

У 1884 р. територія лікарні була огороджена. Впродовж 1884-1886 рр. на лікарняному подвір’ї висаджено сад, а в 1887 р. між рядами дерев і кущів посаджено городні овочеві культури (картопля, буряк, капуста). Засадити подвір’я лікарні деревами запропонував член будівельної комісії І.М. Холодний. Основна мета – врятувати лікарню від підтоплень внаслідок весняних повеней. Для цих потреб у 1883 р. було виділено 200 крб., у 1886 р. – ще 50 крб. Такої мізерної суми було недостатньо для утримання і тим більше розширення лікарняного саду. Тому до цієї благородної справи долучилися жителі міста: П.А. Лукашевич, М.К. Ілляшенко, А.Я. Ісаєвич. Вони пожертвували лікарні велику кількість саджанців. Восени 1887 р. в саду арештанти Переяславської в’язниці за приписом мирового судді зробили доріжки.

Новий смотритель лікарні Завойка, який посів цю посаду у липні 1887 р.,  здійснив капітальні зміни й перебудови. Він оселився у власному будинку поруч із лікарнею, а його кімнати зайняв фельдшер. В колишніх кімнатах фельдшера розмістилися приймальня для  амбулаторних хворих та аптека. В кімнаті, в якій розміщувались приймальня та аптека, була облаштована контора. Перенесений на інше місце дров’яний сарай у зв’язку із спорудженням на цьому місці будинку для арештантів. В 1902-1904  рр. був споруджений будинок бід нову амбулаторію площею 40 кв. сажнів. В старому будинку лікарні встановлено дезінфекційну камеру, насос для води, для проведення операцій придбано спеціальне операційне крісло. Планувалося відкрити при лікарні аптечний склад для відпуску ліків, але з’ясувалося, що населення надає перевагу аптеці Гофмана. У 1909 р. підняте питання про необхідність відкриття родильного будинку.

З року в рік покращувалося матеріальне становище Переяславської земської лікарні та зростав рівень обслуговування хворих. Окрім одягу і постільної білизни для потреб хворих почали закуповувати панчохи, з 1903 р. біля кожного ліжка почали ставити невеличкий столик і стілець.

Почесними опікунами лікарні в різні періоди були: Микола Ілліч Бутович, Андрій Володимирович Стороженко, Ілля Михайлович Канієвський, Микола Миколайович Думитрашко-Раіч, Сафоній Дмитрович Томачинський, Іван Іванович Тесленко.

 

  Провідний науковий співробітник Музею хліба                           О.М. Жам