72-гі роковини депортації українців до Сибіру
19–21 жовтня 1947 року почалося масове вивезення населення Західної України до Сибіру. Після завершення радянсько-німецької війни Українська повстанська армія боролася проти радянських владних структур. Занепокоєне складною ситуацією в Західній Україні, політичне керівництво СРСР постійно шукало нові форми нейтралізації повстанського руху.
26 КВІТНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПРО ЧОРНОБИЛЬСЬКУ КАТАСТРОФУ
Чорнобиль… Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер зі смертю, скаліченими долями, довічним болем…
25 ГРУДНЯ 1845 Р. У ПЕРЕЯСЛАВІ Т.ШЕВЧЕНКО НАПИСАВ ВІРШ «ЯК УМРУ, ТО ПОХОВАЙТЕ…»
Патетична лінія Шевченкової поезії 1845 р. вивершується безсмертним «Як умру, то поховайте…», написаним у Переяславі хворим поетом у ніч з 24 на 25 грудня 1845 р., – однією з перлин світової політичної поезії, що увійшла не тільки до історії літератури, а й до свідомості українського народу, і яка відома з 1867 року під заголовком «Заповіт».
В’ЮНИЩАНСЬКИЙ ЦИКЛ ПОЕЗІЙ Т. ШЕВЧЕНКА 1845 РОКУ
У В’юнищах у грудні 1845 р. поет відчував не менш потужний творчий спалах, ніж у Переяславі в листопаді. Т. Шевченко пише тут найкращі свої поезії, зокрема вірші
4 ГРУДНЯ 1984 р. БУЛИ ПРОВЕДЕНІ І СКОВОРОДИНІВСЬКІ ЧИТАННЯ
І Сковородинівські читання були проведені 4 грудня 1984 року. Вони відбулись під організаційною відповідальністю Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника, Інституту філософії АН УРСР, Інституту літератури АН УРСР.
28 ЛИСТОПАДА 1972 р. ВІДКРИВСЯ МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ Г.С. СКОВОРОДИ
Меморіальний музей Г. С. Сковороди відкрито в Переяславі-Хмельницькому 28 листопада 1972 року з нагоди відзначення 250-річчя від дня народження філософа.
22 ЛИСТОПАДА У ПЕРЕЯСЛАВІ Т. ШЕВЧЕНКО НАПИСАВ ПРИСВЯТУ ДО ПОЕМИ «ЄРЕТИК»
Для Т. Г. Шевченка завжди були небайдужими долі всіх поневолених народів, особливо слов’янських. А питанням слов’янської єдності на той час цікавились передові особистості багатьох країн.
18 ЛИСТОПАДА У ПЕРЕЯСЛАВІ Т. ШЕВЧЕНКО НАПИСАВ ПОЕМУ «КАВКАЗ»
18 листопада 1845 р. у Переяславі Тарас Шевченко написав поему «Кавказ», присвячену своєму другові Якову де Бальмену, який ілюстрував його ранні твори. Слід підкреслити, що дружні взаємини, які встановилися між де Бальменом і Шевченком не були приємною випадковістю. Вони були підготовлені популярністю творів Шевченка та перебуванням де Бальмена в місцях, оспіваних поетом. Цьому сприяло й те, що обидва були обдарованими митцями.
13 ЛИСТОПАДА Т. ШЕВЧЕНКО У ПЕРЕЯСЛАВІ НАПИСАВ ПОЕМУ «НАЙМИЧКА»
Наприкінці жовтня 1845 р. Т. Шевченко вдруге приїздить до А. Козачковського. Творча продуктивність поета в цей час вражає. З-під його пера за нетривалий час вийшли такі шедеври, як написані у Переяславі поеми «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), присвята до поеми «Єретик» (22 листопада), у В’юнищі – вірш «І мертвим, і живим…» (14 грудня), «Холодний Яр» (17 грудня), «Давидові псалми» (19 грудня), «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні, минають ночі» (21 грудня), «Три літа» (22 грудня) і «Заповіт», написаний знову у Переяславі (25 грудня). Цю найпродуктивнішу пору в житті поета називають Переяславською осінню.
29 жовтня Т. Шевченко вдруге приїздить на Переяславщину
Наприкінці жовтня 1845 року Т. Шевченко, подорожуючи Україною, приїхав вдруге у Переяслав до А. Козачковського, який залишив унікальні акценти тодішнього перебування поета: «В октябре того же года Шевченко приехал ко мне опять, больной, и прожил у меня около двух месяцев. Утром он обыкновенно писал, не нуждался нисколько в уединении. Он писал как бы шутя. По делам, которые я тогда имел с евреями, иногда наполнялась ими гостиная моя, в которой Шевченко обыкновенно занимался; но этот шумный кагал не только не мешал ему (хотя бы он мог удалиться в кабинет), напротив, продолжая писать, он вслушивался в разговоры евреев, вмешивался в них и, рассмешив чем-нибудь кагал, сам хохотал, продолжая быстро и безостановочно свое дело, без всяких поправок. Вечер проходил в разговоре, продолжавшемся обыкновенно часов до двух. Соображая его очень недавний выход из состояния простого работника, я удивлялся его развитию и многосторонности его знаний, дававших каждый вечер новую пищу для разговора. Иногда он занимался чтением Библии, отмечая места, поражавшие особенным величием мысли…».