У колекції українських народних жіночих прикрас Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» зберігається коралове намисто з двома підвісками. Воно було придбане в 1963 році Переяслав-Хмельницьким державним історичним музеєм у мешканки м. Переяслав-Хмельницький. В інформації, яка надійшла з предметом, зазначалося, що в 20-тих роках ХХ ст. ця прикраса була куплена мешканцем села Мазінки (Переяславщина) у м. Переяславі як придане для дочки. Намисто складалось з восьми разків. До нижнього разка були причеплені дві цікаві підвіски: «Перуин» та «Красное яичко русскому воину. Киевъ. 1916». Остання була виготовлена з нагоди Великодня Всеросійським земським союзом для допомоги хворим і пораненим воїнам у Першій світовій війні.

Цінним історичним, мистецтвознавчим джерелом дослідження є неофіційні написи на іконах. Традиція іконописання ще з перших століть поширення християнства забороняла ставити авторські підписи на пам’ятках сакрального живопису, незалежно від техніки створення ікони. Понад тисяча ікон Національного історико-етнографічного заповідника НІЕЗ «Переяслав» створена анонімними авторами. Тому надзвичайно цінними є пам’ятки, що мають будь-які написи, підписи чи навіть просто графічні позначки. Вони допомагають ідентифікувати, встановити дату, місце створення та побутування пам’ятки.

Українське наївне малярство – річ унікальна, своєрідна і незбагненна. Воно сягає своїм корінням у далеке минуле і живить своїм етноментальним підґрунтям людей, здатних неординарно сприймати та передавати в мистецьких творах оточуюче середовище, світоглядні вірування та уявлення свого народу. В наївному живописі поєднуються фольклорне надбання, прадавня символіка, міфопоетична творчість даного етносу.

Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» – один із провідних культурних осередків, відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами. На сьогодні, завдяки титанічним зусиллям та самовідданій праці декількох поколінь переяславських музейників, фондозбірня НІЕЗ «Переяслав» нараховує понад 180 тис. одиниць збереження основного та понад 44 тис. науково-допоміжного фонду. Серед багаточисельного фондового зібрання знайшла своє місце колекція картин художника з Переяславщини Панаса Ярмоленка.

П’ятдесят років тому, у 1971-му, колекція вітряних млинів Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини поповнилася вітряком із с. Довжик Липоводолинського р-ну Сумської обл. (у ХІХ ст. село Довжицької волості Лебединського пов. Харківської губ.).