В експозиції Переяславського історико-краєзнавчого музею довоєнної доби перебувала «Картина невідомого художника», фото якої, зроблене С. Притикіним у серпні 1935 року, оприлюднила старший науковий співробітник Українського державного науково-дослідного та проєктного інституту «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ» А. М. Шамраєва (рис.1). Конкретний сюжет картини пояснити складно, вірогідно, він має ілюструвати експлуатацію, гноблення та знущання над трудящими з боку експлуататорських класів. На картині зображено багатофігурну композицію, яка відображає сцену розправи чи екзекуції над групою людей зі зв’язаними руками (5 чоловіків, з яких 2-є стоять на колінах, а 1 лежить горілиць). Крім них на передньому плані з правого боку зображено головну дійову особу екзекуції – бородатого й вусатого чоловіка, який сидить у кріслі на ганку панського будинку й запитально показує у піднятій правій руці якийсь документ. Зліва від нього на східцях сидить ще один схожий чоловік, біля якого стоїть священник і спостерігає за тим, що відбувається. Перед ним у центрі композиції стоїть високий довговолосий чоловік у світлому (на відміну від інших) верхньому одязі та коротких підв’язаних нижче колін штанях. Руки у нього зв’язані за спиною, перед ним стоїть один із екзекуторів з ножем у правій руці і вказує на нього лівою рукою (чи тримає його нею). Отже, запитання головного екзекутора звернене саме до чоловіка у світлому одязі. Можливо, картина мала ілюструвати якусь подію із ранньомодерної історії Західної Європи, оскільки одяг зображених на ній осіб відповідає цій добі.

У фондовій колекції НІЕЗ «Переяслав» зберігається картина «Хутір села Комарівка». Автор картини Міщенко Василь Кирилович. Народився художник 31 травня 1949 р. У 1977 р. закінчив Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка. Приватно у 1985-1990 рр. навчався в майстерні у Народного художника СРСР М. Дерегуса. Працював у Дирекції художніх виставок України (м. Київ): 1973-1980 рр. – заступник директора, 1980-2001 рр. – завідувач відділу реклами та видавництва. З 2001 р. займався створенням колекції «Музею сучасного образотворчого мистецтва України» (м. Київ), директором якого і був з 2004 р. Учасник всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок.

Свого часу, у 1904 р. в Переяславі було збудовано на кошти переяславського купця Архипа Мусійовича Марченко міцну добротну крамницю – склад. Це була приватна власність його родини.  В роки експропріації більшовицькою владою всієї приватної власності, будинок був конфіскований і виконував різноманітні призначення кооперативного напряму.

В Музеї кобзарства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» експонується близько тридцяти бандур. Кожна з них має ту чи іншу історію – легенду. Є інструменти майстер яких невідомий, а інші бандури в більшості виготовлялися майстрами кустарного промислу, які були хорошими теслями, столярами мали хист до роботи з деревом.

Традиційний український рушник – найбільш давній і характерний тип  народної тканини, улюблена окраса хати, вагомий сакральний елемент, що увібрав у себе захисну, оберегову, обрядову та естетичну функції. В матеріальній сфері рушник ніс таке ж навантаження, як обрядове дійство, пісня, молитва – в духовній.