ШЛЮБНА ІКОНА 1777 РОКУ

Категорія: Історичний календар. Музейні предмети Створено: Понеділок, 13 квітня 2020, 12:40
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

Сакральне мистецтво України, до якого належить іконопис, зберігає багато пам’яток, які мають не лише мистецтвознавче значення. Анонімні, неофіційні тексти і надписи на іконах є цінним джерелом для дослідників творів цього мистецтва.

Однією з найдавніших пам’яток іконописної колекції НІЕЗ «Переяслав», що потрапила до музейного зібрання у 1973 р., є ікона Божої Матерії в іконографічному типі Одигітрія (Рис.1), (облікові шифри: НІЕЗП, КН-3468, М-428). На зворотній стороні текст, датований 1777 роком, засвідчує конкретну історичну реалію ХVІІІ ст., пов’язану із відомим козацьким родом Переяслава, – одруження праправнучки переяславського полковника Родіона (Райча) Григоровича Думитрашко (Думитрашка) (?-1635  – 1705). Вірогідно напис був зроблений пізніше, ніж написана сама ікона. Ікона невелика – 28х40 см, має дві врізні поперечні шпуги, матеріали – позолота, левкас, олійні фарби.

Напис (Рис. 2) майже повністю зберігся (не читаються лише окремі літери): "Сия икона дана на благословение бунчуковым товаришем Иваном Димитрев(?ем?) Думитрашком Райчею при вид (?) взамуж своей дочери Агафьи за войскового товариша (або товарища?) Пантелемона Исаевича в 1777 году 10го  ч енваря". Напис виконаний звичайним письмом, чорною фарбою. Замовник тексту або сам зробив напис, або він був виконаний за його словами іншою особою, але не професіоналом. Напис на іконі дозволяє трактувати ікону як шлюбну, бо "дана на благословення".

Хто такий Іван Дмитрович Райча-Думитрашка, який віддавав заміж свою дочку, якого він походження та яке мав відношення до Переяслава?

Дані про рід Думитрашків-Райчі відомі з ХVІІ ст. Перше коліно, основоположник роду Григорій Дмитрович – жив у ХVІІ ст., в Придунайських князівствах, у схимі – Георгій. Друге коліно цього роду його син – Родіон (Райча) Григорович Думитрашко (Думитрашка) (?-1635  – 1705). Саме він і його нащадки тісно зв’язані з історією Переяславщини козацько-гетьманського періоду. Більшість українських і сербських істориків вважають, що за походженням він був сербом, вийшов на Брацлавщину з Валахії із загоном в 500 чоловік. Розпочав військову кар’єру на службі у гетьманів у 1665 році на Уманщині. Був тричі полковником Переяславського полку (1666 – квітень 1671- ?, 1672 – 1674, 1687 – 1688). Думитрашко Райча і його племінник Марко Васильович, значний військовий товариш, були нобілітовані польським королем і отримали герб "Сас". Помер Думитрашко бездітним, але всі діти його племінника Марка Васильовича взяли подвійне прізвище - Думитрашко-Райч (Раїч). Володіння цього роду були як в самому Переяславі так і в навколишніх селах. Всі нащадки роду відзначалися своїми здібностями, часто займали високі військові посади. Іван Дмитрович, про якого йде мова на написі, був правнуком Родіона (Райча) Григоровича. Його батька - Дмитра Марковича - в 1709 р. було заслано до Сибіру, бо він підтримував І. Мазепу. Переяслав міг бути місцем створення ікони, бо з ним тісно пов’язана історія роду Думітрашків-Райч. У Переяславській семінарії в 1764 році існувало розпорядження, щоб семінаристи, які "к ученію схоластичному латинському окажуться неспособни", вчились "честного и политического ремесла живопиства", а отже виконавцем ікони міг бути переяславський маляр.

Опис ікони.

Зображення Богородиці (Рис.1) нижче поясне фронтальне, голова схилена злегка вліво, лик Богородиці звернений на три четверті до глядача. Правою рукою, жестом благання та заступництва Богородиця вказує на Божого Сина, якого тримає на лівій руці. Облачення Богородиці та його кольори традиційні: пурпуровий мафорій з темним підокладом, темно-синя туніка (хітон), горловина та обшлаги рукавів якого облямовані широкою золотистою каймою з геометричним орнаментом та ромбічними крупними вставками. Ісус Христос повернений ликом до глядача, голова схилена вправо, правою рукою благословляє, в лівій опущеній руці тримає паперовий згорток. Його облаченням є світла (біла) сорочка – хітон без прикрас, лише на круглій горловині тоненький темний обідок, підперезаний вузьким червоним пояском (в цьому образі Ісус нагадує маленького сільського хлопчика). Поверх сорочки – гіматій (оливково – вохристий) з червоним підокладом, що вільно спадає, прикриваючи ліве плече та руку. Стопа лівої ніжки повернена до глядача, стопа правої ніжки губиться в складках гіматія. Лики святих рожево-вохристої карнації, очі великі, темні, носи прямі, вуста червоні, рум’янець на щоках, відтінені повіки, підборіддя, волосся немовляти коротке, руде. Ісус Христос і Божа Мати мають високі пишні корони (ознаки царської гідності) та круглі німби, означені тонкою лінією, такого ж кольору, що і написи (білі). На тлі ікони присутні монограми – написи: ліворуч голови Богородиці, праворуч голови Ісуса Христа, на особливому німбі-ореолі з хрестом "О Н". Такі монограми на іконах стали використовувати, починаючи від середньої візантійської доби з VІ – VІІ ст. Обрамлення середника ікони широке, відіграє помітну роль у композиції та колориті ікони: на невеликій відстані від золотистого краю широка темна (оливкова), з середини – вузька червона (збереглась не по всьому периметру) смуги. Тло позолочене, але не гравіроване, вкрите численними кракелюрами, тріщинами, через всю висоту дошки проходить вертикальна тріщина, є втрати фарбового шару і левкасу. Дошка вигнута, розміром 28х40 см, має дві врізні поперечні шпуги, матеріали – позолота, левкас, олійні фарби.

Ікона з Переяслава відрізняється простотою. Прямої аналогії саме цій іконі не знайдено. Автор ікони анонімний, представник народно – ремісничого середовища, маючи відомі взірці, використав із них різні деталі, надав зображенню прикметні риси. Ікона за стилістикою, характером типу зображення перегукується із відомим списком чудотворної Іллінсько-Чернігівської Богородиці з Ніжина ХVІІІ ст.

Т.Г. Богуш