ЦІКАВИЙ ЕКСПОНАТ: ЧУМАЦЬКИЙ ВІЗ

Категорія: Історичний календар. Музейні предмети Створено: Субота, 16 січня 2021, 14:39

Музей народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини  репрезентує унікальну колекцію транспортних засобів ХІХ-ХХ ст. Експозиція складається з близько 600 експонатів. Основний експозиційний матеріал – 29 одиниць літнього виду транспорту (шарабан, тачанка, безтарка, биндюг, фаетон тощо) та 25 одиниць зимового транспорту (сани-козирки, сани-розвальні, сани з підсанями тощо). Декілька транспортних засобів є реконструкціями. Серед них – чумацький віз – «мажа».

Одним з найдавніших і найвагоміших допоміжних занять українців було чумацтво. Його прабатьківщиною була Середня Наддніпрянщина. Основним промислом була торгівля сіллю, котру вони привозили з Криму та чорноморських лиманів. Початки цього заняття сягають доби Київської Русі. Чумацтвом займалися переважно селяни і козаки, подекуди – міщани, духовенство, поміщики.

З розвитком промисловості й товарно-грошових відносин асортимент товару значно розширився, а маршрути чумаків набули переважно південного напрямку. Зокрема, наприкінці XVIII – у першій половині XIX  ст. вони доставляли до чорноморсько-азовських портів великі партії зерна, будівельних матеріалів та інших вантажів, а на зворотному шляху, на Середню Наддніпрянщину, везли традиційну продукцію: сіль і рибу, прянощі.

Майже всі шляхи загальноукраїнського значення сьогодні – засновані саме чумаками. Коли нашу територію вкривали безкраї степи, більшість доріг виключно з’єднували між собою найближчі села. Чумакам було не вигідно втрачати час, подорожуючи поселеннями, і вони прокладали власні маршрути, прив’язуючись лише до річок (задля орієнтації на місцевості та постійного доступу до прісної води).

Музейним працівникам не вдалося віднайти оригінал, тож вирішено було зробити реконструкцію возу. Над виготовленням у 90-х рр. ХХ ст. працювали: Михайло Іванович Жам, Федір Федорович Дарда, Михайло Миколайович Кіченко, Віктор Москаленко, Микола Іванович Герасько, Микола Степанович Свитко, Юрій Борисович Калінович.

Своїми головними конструкціями мажа нагадує віз, але має значні відмінності. Велика, міцна, вона використовувалася для перевезення вантажів на великі відстані.

Основа возу – передня та задня вісь з колесами.  Зверху осей за допомогою «тиблів» встановлено «подушки» (у формі бруска), що з’єднуються  «розворою». На верхній частині конструкції встановлено кузов-ящик, видовбаний із стовбура дерева (верби), спереду та позаду зашитий дошками. По бокам возу передня і задня вісь з’єднуються з кузовом «люшнями» (дугоподібними дерев’яними деталями), що «проушиною» одягнені на кінець осі та прикріплені до верхньої частини кузова. Це надавало транспортному засобу більшої стійкості на нерівних дорагах.

До передка возу приєднано «дишель» у формі дерев’яної прямої жердини, за допомогою якого кріпили пристрій для запрягання тяглової худоби – «ярмо».

Колеса виготовлялися з твердих порід дерева: дуба, граба. У маточину колеса вдовбано 8 спиць («шпиць»), на їхні верхні «головки» набито гнутий з 6 частин обід.

Передня і задня стінки кузова-ящика прикрашені різьбленим зображенням сонця в трьох позиціях: вранці, вдень та ввечері. Це відображало ідею сонячного теплого дня та безхмарного неба, а також служило оберегом у дорозі. В негоду сонячні символи повинні були рятувати від блискавки і пожежі, а вночі захистити від злодіїв.

Ще задовго до влаштування залізниць, воловий віз поступається кінному. Найбільш цінні товари, що вимагали швидкої доставки, перевозилися кіньми. Але «чугунка» (залізниця) зробила чумака зайвим, вона стала могутнім конкурентом, якому чумацький промисел намагався протистояти та марно. Чумак не міг конкурувати з дешевшим і швидшим залізничним транспортуванням.

І все ж, незважаючи на це, чумацтво становило одну з найколоритніших ділянок у виробничо-господарській діяльності українців, позначилося на розвиткові певних галузей традиційної культури – народній медицині й ветеринарії, звичаях й обрядах, уснопоетичній творчості, мистецтві та розвитку товарно-грошових відносин.

Cтарший науковий співробітник Музею народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини         Людмила Шкіра

Фото: Ігор Гайдаєнко, світлини з відкритих джерел

Картини: І. К. Айвазовський «Український пейзаж».