Про жильні та золотії струни (за обговоренням Віктора Мішалова та Юрка Запорожця про перші струни для бандури)

Категорія: Історичний календар. Музейні предмети Створено: Вівторок, 19 січня 2021, 22:14

Ознайомлюючи відвідувачів Музею кобзарства з періодом виникнення давніх музичних інструментів: лютні, кобзи, бандури, акцентується увага, що перші струни на  щипкових інструментах були жильні, кишкові. Це викликає здивування захоплення і багато різних запитань.

Якось на широтах Ін-ету, хтось із шанувальників традиційної української культури виставив музейний експонат – Козака Мамая і біля нього бандура. На картині записані слова пісні:

«Струни мої золотії, грайте ж мені стиха.

Нехай козак нетяжище та забуде лихо».

Цей експонат із музею «Палаццо Бандінеллі» м. Львів.  Експонат дуже цікавий, один із сотень, які існують. Але в даному випадку цікаве і пізнавальне обговорення відбулося під постом в якому прийняли участь знаний дослідник музикознавства – австралієць українського походження Віктор Мішалов та поціновувач традиційної музики – Юрко Запорожець.

Зокрема Мішалов зазначає наступне:

«Цікавий інструмент. Виглядає на 3 або 4 струни, але без приструнків. І корпус круглий, а головка під ухилом. Саме такі інструменти називали бандурами. Дуже похоже до німецької мандори, які були в побуті десь в 1700-их роках».

Юрко підтверджує: «А ще цікаво, що струни (під картиною фрагмент слів пісні) названі золотими, хоча були жильними з імовірністю 99,9%»

І тут  В. Ю. Мішалов «прочитав» нам міні лекцію про розвиток струн від жилавих до золотих.

«Коли мова йдеться про золотії струни, то це стосується намотаних струн. Вони вперше з’являються десь в 1685 р. у Франції. Там один священик додумався зробити намотку довкола керно  (сердечник або керн) з жилавої, аби збільшити масу струни і таким способом здобути нижчий звук. Такі струни важко було зробити, бо треба було мати певний станок де можна було крутити керно струни і додавати намотку. Матеріал для намотки мусив бути важкий і мав легко згинатися, а також треба було, аби він мав стабільний діаметр і не реагував на кислоту.

Найкращим матеріалом для цього було золото, бо мало гарну питому вагу, легко оброблялося і не окислювалося. Але тоді струни ці ставали дуже дорогими. В деяких випадках – струни коштували більше за сам інструмент.

Незабаром розпочали використовувати інші матеріали це – срібло і мідь, але на це пішло декілька років, перш як вони почали з’являтися в Україні. Коштовність цих басових струн впливала і на конструкцію музичних інструментів. В більшості ранні бандури не мали багато басків, а ті кілька струн, які були розтягнуті по грифі, мало які мали таку намотку. Отже басова функція в ранніх інструментах зрідка зустрічалася. З часом з'явилися струни латунні та мідні, але вони були крихкими і розтягувалися.

Жильні струни кожний м'ясник робив для того, щоби вживати в побуті для різних життєвих потреб. (Їх навіть вживали для того, щоби зашивати рани «кетгут»). Але не кожний м'ясник знав, як треба переробити кишки щоби в результаті вони дали гарний музичний тон. Появилися певні центри де виробляли кишкові струни для музичних інструментів. Переважно такі фірми існували в Італії, Німеччині та в Франції, і музиканти звідти замовляли їх.

В Східній Європі можна було добути жильні струни в Полтаві, які були значно дешевші і деякі російські скрипалі вважали їх навіть кращими за струни закордонної продукції. (Таке часто зустрічається в Східній Европі, а саме, що певна кількість людей – хвалить своє). Так відомо, що й Давид Ойстрах грав виключно на струнах, які виготовляли на Полтавському м'ясокомбінаті. Але чому вважалися що ці струни кращі? Тому, що худоба вживала кращий корм. Це могло бути правдою, бо певні італійські виробники розпочали додавати до корму спеціальні додаткові домішки, щоби мати кращу  якість кишок.

Кишкові струни стали досить стабільними. Для найвищої струни Мі на скрипці вживали три змотані кишки, для 2-ої Ля – п’ять висушених кишок, для 3-ої Ре – сім кишок. Найнижча струна взагалі погано звучала. Іноді була намотана, а без намотки - 9, але в народних інструментах вона була часто відсутня.

І цікаво зазначити, що саме ці самі струни вживали на найвищих струнах на гітарі і на лютнях. Натяг на жилавій струні був приблизно 5.5 кл (калібру).

На ці аргументовані пояснення Юрій Запорожець додав спогад про дискусію, яка розвернулась в молодіжних колах навколо того, які струни стояли на  новгородських гуслах. Бо в билинах струни також названі золотими. Але тут стверджували дослідники, може бути два варіанти. Або це повна художня алегорія, або справді згадані струни з золотою намоткою і тоді це пізніша вставка в билину, що з`явилась в ХVIII-XIX століттях і до давньоруської билини не має жодного стосунку. Насправді, в Олонецькій губернії де були записані перші билини в ХІХ ст. – струни на гуслі ставили з кінського волосся.

Підготувала молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства»                                              Наталія Костюк