Музеї

ВИПОВНЮЄТЬСЯ 100 РОКІВ ВІДОМІЙ ДОСЛІДНИЦІ КУЛЬТУРИ ТРИПІЛЛЯ-КУКУТЕНЬ ТАМАРІ ГРИГОРІВНІ МОВШІ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Середа, 20 квітня 2022, 15:29

20 квітня 2022 р. виповнюється 100 років від дня народження Тамари Григорівни Мовші – відомого археолога, музеєзнавця, кандидата історичних наук, лауреата Премії Вікентія Хвойки. Вона зробила вагомий внесок у дослідження культури Трипілля-Кукутень. Майже 30 років її наукове та творче життя було пов’язане з Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав». Вона була одним із ініціаторів створення першого в Україні Музею трипільської культури, який нині функціонує у складі Заповідника. Експозиція створена за її науковою концепцією і побудована переважно на археологічних матеріалах, що походять з розкопок дослідниці.

Тамара Григорівна народилася У м. Любечі на Чернігівщині. Згодом родина переїхала до Києва. По закінченню школи у 1939 р. вивчала археологію й історію  у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка, який закінчила у 1945 р. Трудову діяльність розпочала науковим співробітником Київського державного історичного музею у відділі «Докласового (первісного) суспільства». Пропрацювала в цьому закладі 32 роки, з яких 25 років – на посаді заввідділом. Тамара Григорівна відповідала за 160 тисяч одиниць археологічних матеріалів доби каменю-бронзи, будувала розділи музейної експозиції, здійснювала науково-дослідницьку роботу, проводила екскурсії, читала лекції.

Археологічну кар’єру Т.Г. Мовша розпочала в 1946 р. з участі у Трипільській археологічній експедиції, яку очолювала Тетяна Сергіївна Пассек. У її складі Тамара Григорівна взяла участь у досліджені поселень ранніх землеробів: Володимирівка (1946-1947 рр.), Солончени, Флорешти, Вихватинці, Голеркани (1952-1959 рр.).

У 1955р Т.Г. Мовша організовує самостійну археологічну експедицію. Із 1955 по 1959 рр. досліджує трипільське поселення Солончени (у Молдові). На основі вивчення здобутих матеріалів нею було виділено солонченську групу пам’яток середнього періоду Трипілля. Плідними виявилися дослідження  пізньотрипільського поселення Цвіклівці у 1960-1961 рр., де дослідниця відкрила цікаве житло-майстерню по виготовленню крем’яних свердел,  жертовне поховання та скарб мідних прикрас.

Близько 20 років (1962-1980 рр.) присвятила археологиня вивченню різночасових трипільських пам’яток поблизу с. Жванець в урочищах Щоб, Лиса Гора, «За стінкою», Замчище, де виявлено унікальні археологічні об’єкти: оборонний вал і рови одного з найдавніших городищ Європи та комплекс гончарних горнів трипільського часу, відкривши цим один з перших виробничих гончарних центрів енеоліту. Ці відкриття дозволили дослідниці зробити надзвичайно важливі висновки із соціального розвитку трипільських громад, адже і поява укріплених поселень – городищ, і виникнення значних ремісничих центрів, засвідчують значні зрушення в суспільному розвитку трипільців.

Ідея дослідження та висвітлення історії землеробських племен через музейні експозиції привела археолога та музейного працівника Т.Г. Мовшу до знайомства з відомим майстром музейної справи М. І. Сікорським. Наслідком цієї плідної співпраці стали спільні експедиції з науковцями переяславського заповідника. Починаючи з 1974 р. фонди та експозиції заповідника постійно поповнювалися новими матеріалами. Одна з гончарних печей Жванця була перевезена та реконструйована в музеї просто неба.

З 1977 р. свою науково діяльність Т. Г. Мовша продовжила в Інституті археології АН УРСР. Займається розробкою та написанням ряду наукових видань. Зокрема, вона  автор розділів до перших томів „Археології Українскої РСР”  (1971 р.) та „Археологии Украинской ССР” (1985 р.). У коло її наукових інтересів входили дослідження пов’язані з духовною культурою та ідеологічними уявленнями трипільських племен, взаємини всередині величезної трипільсько-кукутенської спільності та з іноетнічними спільнотами енеоліту, хронологія, поділ Трипілля - Кукутені на ряд культур або етнокультурних груп. Підсумком її науково-дослідницької роботи стало видання більше 150 статей і публікацій та захист кандидатської дисертації «Антропоморфна пластика трипільської культури (реалістичний стиль)»(1975 р.).

Працюючи в Інституті археології Тамара Григорівна продовжувала свої експедиційні роботи на Дністрі: розкопки на поселеннях Велика Слобідка ур. Хрещате, Ломачинці ур. Вишнева, проводить розвідки та обстеження трипільських пам’яток на територіях Хмельницької, Тернопільської та Чернівецької областей – Непоротове, Окопи, Дарабани, Бернове, Коновка, Гаврилівці, Каплівка, Березова, Велике Залісся, Грим’ячка та ін.

З 1980-х рр. дослідниця вивчала поселення-гіганти на Побужжі, очолює Доброводський та Косенівський загони Комплексної трипільської експедиції Інституту археології. Під час цих досліджень було знайдено ряд унікальних артефактів, значна частина яких зберігається у переяславському Заповіднику. Зокрема, раритетні культові предмети – біноклеподібний виріб та зооморфна посудина (Косенівка), фрагменти модельки житла та саночок (Доброводи), а також чудовий керамічний посуд, знаряддя праці, антропоморфна та зооморфна пластика, зразки різноманітних будівельних матеріалів, які репрезентують трипільське домобудівництво.

У 1984-1985 рр. ініціювала роботу Києво-Трипільською, якою були проведенні обстеження пам’яток трипільської культури Київського Правобережжя з метою пошуку, локалізації та вивчення пам’яток у класичному районі відкриття Трипілля В.В. Хвойкою. В ході досліджень було оглянуто відомі трипільські поселення та відкрито низку нових пам’яток.

Тамара Григорівна активно займалась пам’яткоохоронною роботою. Протягом багатьох років вона очолювала секцію археології Київської обласної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури.

Цілеспрямовану діяльність Т.Г. Мовша проводила у справі музеєзнавства. Цій тематиці вона присвятила низку наукових розробок, де розглянуті питанням музейного будівництва, принципи побудови експозиції та музейні іновації.  З 1990 р. Тамара Григорівна працювала завідувачем Музею трипільської культури у Переяславі. У музеї відтворена наукова концепція відомого вченого-археолога, її бачення проблем трипільського світу, дослідженню яких вона присвятила все своє наукове життя, і яке разом з своїми учнями та колегами втілила в музейній експозиції.

Тамара Григорівна, окрім власних наукових досягнень, підготувала групу досвідчених дослідників-археологів та музеєзнавців. Серед її учнів кандидати історичних наук, заслужені працівники культури України, провідні музейні співробітники. Всі вони проходили археологічну школу в експедиціях під її керівництвом і завжди відчували фахову підтримку, увагу й доброзичливість. Тамара Григорівна була інтелігентною, сердечною, доброю людиною, але водночас вимогливою до себе й до інших, особливо коли йшлося про наукове сумління й людські якості. Їй були притаманні жіночність, відчуття смаку, почуття гумору.

Талановита дослідниця Трипілля відійшла у засвіти 4 березня 2003 р. на 81 році життя.

View the embedded image gallery online at:
http://www.niez.com.ua/museums/%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD/%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD/%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD/2575-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-100-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD-%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD%EF%BF%BD#sigProId7d32a25ecf