Новини

У червні 2022 р. на шпальтах відомого у світі видання «International Molinology» («Міжнародна млинологія») вийшла стаття провідного наукового співробітника Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Олени Жам, присвячена колекції млинів та млинарських пристроїв Заповідника.

Щороку до схід сонця 25 травня, небайдужі до власної історії громадяни, збираються на Борисівському полі, розташованому поблизу Борисівки (мікрорайон м. Переяслав, колишнє с. Кондоїдовка), щоб вшанувати пам'ять наших мужніх козаків. На цьому місці у 1630 р. відбулася героїчна битва українських козаків із польським військом. Це була перша велика перемога козацького війська під проводом Тараса Федоровича (Трясила) над польсько-шляхетським на чолі з гетьманом Речі Посполитої Станіславом Конецпольським. Цю подію оспівав геніальний поет Т. Г. Шевченко у своїй поемі «Тарасова ніч» (1838 р.).

З нагоди відзначення дня перепоховання Т. Г. Шевченка запрошуємо на захід «Переяславський заповіт Тараса Шевченка», який відбудеться 20 травня 2022 р. об 11.00 год.  на подвір’ї Музею Заповіту Т. Г. Шевченка (вул. Т. Шевченка,8).

«Заповіт» Т. Шевченка переяславський не тільки тому, що написаний у Переяславі, а  тому, що у ньому чітко вказані локації Переяславщини: «поховайте мене на могилі» (працюючи в Археографічній комісії він бачив Трибратню, Виблу, Богданову могили. Очевидно, на одній із них і хотів бути похованим), «Щоб лани широкополі, // і Дніпро і кручі // було видно» (якраз їх і видно з Андрушів, про які він писав «І раю кращого не буде на тім світі, як ті Андруші»), «було чути, // як реве ревучий» (біля В’юнищ було урочище, що мало народну назву Ревуче). Такі орієнтири наводять на думку, що Шевченко бажав бути похованим де «лани широкополі» – тобто на лівому березі Дніпра на Переяславщині.

Слова Т. Шевченка «Як умру, то поховайте…» безперечно адресовані надійному й вірному другові А. Козачковському та його оточенню. Коли б помер у той час, то останній спочинок Т. Шевченко мав би на Переяславщині, десь поблизу Дніпра, чи то біля В'юнищ, чи біля Андрушів, адже поетова душевна прив'язаність до цих країв проглядається й у пізніших творах. На засланні 1847 року він пише поему «Сон», де ностальгійні візії про милий серцю Переяславський край. «З Переяслава старого, // З Виблої могили» бачить поет «Собор Мазепи сяє, біліє, // Батька Богдана могила мріє, // Київським шляхом верби похилі // Трибратні давні могили вкрили. // З Трубайлом Альта меж осокою // Зійшлась, з'єдналась, мов брат з сестрою».

Автограф у рукописній збірці «Три літа» Т. Шевченком чітко датовано: «25 декабря 1845, в Переяслові», що і є беззаперечним аргументом переяславського  походження вірша «Як умру, то поховайте…». Прямий заповіт Т. Шевченка – поховати «на Вкраїні милій» виконали 22 травня 1861 р. – перепоховали в Каневі на Чернечій горі.

17 лютого 2022 р. року музейна спільнота та громадськість Переяслава вшановують 70-річний ювілей археологині, музеєзнавця та пам’яткоохоронця Переяславського краю – Галини Миколаївни Бузян. Її ім’я відноситься до найталановитіших представників переяславської археологічної та музейної шкіл, засновником яких став Герой України Михайло Іванович Сікорський (1923 – 2011).

Шановні колеги!

Запрошуємо Вас взяти участь у роботі ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції: «Середня Наддніпрянщина: матеріальна та духовна культура» (спеціальна тема: Переяславщина).