30 квітня 2025 р. в рамках науково-просвітницького проєкту «Десяте літо» в Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка відбулася презентація книги «Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки».

Проєкт «Десяте літо» започаткований із нагоди відзначення 210-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка як платформа для презентації та реалізації наукових і просвітницьких задумів, що покликані забезпечити процес національно-патріотичного виховання громадян через втілення шевченківських постулатів та розкриття світоглядних сенсів творчого доробку Кобзаря.

У книзі на основі архівних документів розкрито родовід Тараса Шевченка, як по батькові, так і по матері. Особлива увага приділена не лише родичам, а й іншим особам, які мали вплив на життя поета. Загалом згадано близько 2000 осіб, оприлюднено понад 500 архівних документів, більшість з них представлено вперше.

Авторами цього видавничого проєкту є:

Матвієнко Євген Валерійович – дослідник-генеалог. Працює у сфері фінансів та ІТ-технологій, понад десять років – на керівних посадах у фінансовому секторі, зокрема у ризик-менеджменті та у сфері продажів. Захоплюється генеалогією, боністикою та нумізматикою;

Букет Євген Васильович – краєзнавець, журналіст і громадський діяч. Почесний краєзнавець України (2016), член правління Національної спілки краєзнавців України, член НСПУ і НСЖУ. Лауреат Премії ім. В’ячеслава Чорновола за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики (2018). Із 2021 р. працює спеціальним кореспондентом Інформаційного агентства Міністерства оборони України «АрміяInform»;

Дєдуш Олексій Валентинович – кандидат історичних наук в галузі етнології (2021), науковий співробітник в ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Cпівзасновник науково-популярної спільноти «Ukrainian Free Genealogy». Сферою наукових інтересів є українська національна ідентичність, генеалогія, локальна історія, шевченкознавство, історія штундизму, професійне звичаєве право.

Мельник Марко Юрійович – видавець. Офіційно зареєстрував перше в Україні ветеранське видавництво (Видавництво Марка Мельника – ФОП Мельник М. Ю.), яке з 2014 р. діяло як редакція фронтового часопису полку «Азов»; засновник видавництва «Орієнтир» (2016–2017). Член історичного клубу «Холодний Яр» (2016), з 2018 р. – його віце-президент. Співпрацював з фондом «Повернись живим», «Армія SOS», медичним батальйоном «Госпітальєри» та волонтерською групою «Койоти». Після 24 лютого 2022 р. – доброволець 206 батальйону Територіальної оборони ЗСУ міста Києва, учасник оборони столиці та боїв у місті Ірпінь. Засновник медіа-проєкту «Україна мілітарна». Створив та координував міжнародну волонтерську групу Ukraine: Direct Support.

Презентацію відвідали науковці, музейні співробітники, представники Переяславської публічної бібліотеки, учні КЗКОР «Переяславський військово-спортивний ліцей «Патріот», студенти Переяславського професійного коледжу, а також місцеві шевченкознавці. З вітальним словом до присутніх звернулася заступниця генерального директора НІЕЗ «Переяслав» з науково-методичної роботи, в. о. генерального директора Марина Навальна. Модерувала роботу старший наукий співробітник науково-дослідного відділу «Музей Заповіту Т. Г. Шевченко» Катерина Нагайко.

Із промови Євгена Букета:

«…приємно, що сьогодні нас об’єднала в цьому унікальному музеї ця книга, «Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки», де представлено найновіші досягнення історичної науки, генеалогії, що стосуються роду Тараса Григоровича Шевченка як по батькові, так і по матері, а також родоводів його найближчого оточення. Це і кохані жінки, це і вчителі, і мачуха його Оксана Антонівна, та багато особистостей, з якими поруч він жив, які вчилися в нього, в яких він щось переймав і сам. Тому дуже важливо, що Тарас Шевченка мав оточення, про яке написано в цій книжці. Загалом у книзі згадано 2 тис. осіб, оприлюднено вперше понад 500 архівних документів, а також зроблено щонайменше 50 наукових відкриттів, які уточнюють, доповнюють або спростовують якісь загальновідомі факти про його родину і оточення».

Із промови Євгена Матвієнка:

«Що саме ми знайшли та дослідили? Походження роду Шевченків із села Кирилівка. Чи міг прадід Шевченка Андрій Швець бути військовим писарем Андрієм Товстиком? Тобто козаком Запорозької Січі. Дослідивши документи як і Запорозького коша, які були видані Іваном Синяком, а також біографію самого Андрія Швеця ХVІІІ – початку ХІХ ст., документів, які ми знайшли, виявилося, що це просто міф. Рід Шевченків був звичайним селянським родом села Кирилівка. Інвентар 1779 р. нам показує, що не звичний був селянин, а він був ремісником. Тобто саме прізвище «Шевченко» походить від професії – швець – той, хто робить взуття. І він сплачував повищений податок. Сам Андрій Товстик <…> походив із села Лохвиця, зараз Полтавська область. У нього були батьки, брати, він був писарем Запорозької Січі, очолював канцелярію, це була третя посада Війська Запорозького. Згідно з документами він помер 1765 р. <…> А наш Андрій Швець із села Кирилівка помер між 1787 та 1795 рр., бо в Ревізькій казці, яка збереглася за 1795 р. його дружина уже числиться вдовою».

Із промови Олексія Дєдуша:

«… як на мене ця книга буде цікавою для всіх українців, тому що, перш за все, це такий посібник, як дослідити родовід, якщо є доступними основні джерела. <…> Також ця книга показує, що Тарас Григорович Шевченко був звичайною людиною, але не такою, як його зображувала радянська пропаганда. Навіть по монументах ми можемо побачити, що це був фактично дідусь, якого малювали скрізь: у літературі, у монументах… У самій Звенигородці був такий монумент, де Тарас Григорович сидів на такій ніби призьбі чи частині кам’яної стіни, і люди, які приїжджали не відчували захвату від такого пам’ятника. Це такий старець, який ледь не просить милостиню. І, на щастя, це пам’ятник був замінений на більш молодий образ Шевченка. <…> Але всі його образи, зокрема, документальний, який є у цій книзі, показують, що це людина, яка походила із простого народу, тим не менше несла такий потужний дух креативу, який у його предків виражався у заняттях ремеслами. У Тараса Григоровича це виявилося у живописі й слові. Він, попри те, що його хочуть приписати до шляхтичі чи опришків, це людина свого місця, свого часу, і ми маємо пишатися, що українська земля мала таку людину».

Із промови Марка Мельника:

«Дехто вважає Шевченка першим ідеологом українського націоналізму. І справді він у своїх поемах, творах показував нам, що Україна – це та велика цінність, за яку варто боротися. Він показував цінність народу, нації, і я думаю, він заслуговує на звання першого ідеолога українського націоналізму. Чим цінна ця книжка, на мою думку. Перш за все, вона заміняє той образ старця, що в нас звично висить десь на стіні, ледь не благаючого вигляду, на образ реальної людини, у якої було оточення, рідні, середовище, на яке він впливав, і яке впливало на нього. Вона показує. Що це був радикальний суб’єкт, який змінював середовище, у якому він перебував, і воно так само впливало на нього. Вона повертає у світ реальних людей, де ми їх бачимо, маємо змогу зрозуміти, ким вони були і як вплинули на Шевченка. Тому ця книга є цінною. Вона наукова, але разом із тим є доступною. <…> Ми розуміємо, що Шевченко не був окремою фігурою протиставленою суспільству, він був частиною цього суспільства, яка його змінювала і мала настільки потужний вплив, що ми навіть сьогодні його відчуваємо. Тому що зараз ті ідеї, які він озвучував, допомагають нам вижити в сьогоднішньому світі, коли точиться війна. Тому я вважаю, що книга – це можливість, інструмент змінити свій погляд, свій кут зору на Шевченка, зняти його з того п’єдестала, де він був не доступним і не зрозумілим, і наблизити його до себе, усвідомивши середовище, в якому він був, усвідомивши його самого, його рід».

Цьогоріч це третя зустріч у межах науково-просвітницького проєкту «Десяте літо». Для Музею Заповіту Т. Г. Шевченка та Переяславської публічної бібліотеки автори подарували примірники презентованого видання, що є цінним джерелом для подальшого наукового вивчення постаті Кобзаря. Організатори висловлюють щиру вдячність усім учасникам заходу.

Старший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка», к.і.н.                                         Катерина Нагайко

Цієї неділі, 20 квітня, православні християни святкують одне з найбільших церковних свят – Великдень. Це світле свято в пам'ять про диво Воскресіння Ісуса Христа відзначається християнами всього світу протягом багатьох століть. Всі ми чекаємо це свято з піднесеним настроєм, надіями та сподіваннями.

11 квітня 2025 р. для учнів 10-А класу ліцею «Патріот» було проведено лекцію на тему: «Переяслав у особах: історичні портрети державних діячів». Ліцеїсти ознайомилися з видатними постатями різних епох української історії (княжа доба ІХ-ХІІІ ст., доба гетьманщини 1649–1764 рр., доба національно-визвольних змагань та Українська революція 1917–1921 рр.).

16 квітня 2025 р. у Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка відбувся культурно-просвітницький захід «Зі сторінок «Кобзаря» зійшла правди зоря» до 185-річчя виходу у світ першого видання «Кобзаря» Тараса Шевченка (18 квітня 1840 року) та річниці відкриття Музею Заповіту Т. Шевченка (18 квітня 2008 року).

14 квітня 2025 року у Комунальному закладі  Київської обласної ради "Переяславський військово-спортивний ліцей "Патріот" для учнів 9 класу була прочитана лекція «Сакральність українських рушників».

Лекторка розповіла про рушник як особливий, високого рівня сакральності предмет. Зазначила, що саме сакральність перетворила його у предмет духовного поклоніння. Розкрила значення рушників у духовній та матеріальній культурі українців.

Особливу увагу було звернено на сам процес виготовлення рушників: починаючи з прядіння ниток, ткання полотна до підготовки вишивання рушників, його початок, етапи та закінчення.

Також було зазначено, що сьогодні вишивка відроджується. У людей є потреба до виготовлення власноруч різноманітних сакральних тканин – рушників та національного одягу.

Лекцію було прочитано у форматі презентації. Здійснено показ автентичних рушників.

Старший науковий співробітник Музею Українського рушника                                                   Наталія Заїка

10 квітня 2025 року для слухачів Комунального закладу Київської обласної ради «Мала академія наук учнівської молоді» провідним науковим співробітником, доктором історичних наук, провідним науковим співробітником НІЕЗ «Переяслав» Віктором Ткаченком в онлайн-форматі, проведено майстер-клас із писанкарства «Світ писанки». Учасникам запропоновано не тільки розписати свою власну писанку, а й дізнатися про витоки писанкарства, символікою, мотивами традиційними техніками розпису. Під його керівництвом учасники майстер-класу опановували один з основних та найскладніших способів виготовлення писанок – розпис гарячим воском. Організатором та модератором заходу виступила керівник «Малої академії наук» Світлана Сажко.

У Музеї Заповіту Т.Г. Шевченка НІЕЗ «Переяслав» упродовж двох місяців представлена виставка Анастасії Асп «Співчуття». Роботи виконані у відносно новій техніці арт-диджитал. У своїх картинах авторка відстоює погляди правди, закликає суспільство до співчуття до тих, хто цього потребує. Серед сюжетів переважає тема наркологічної залежності. 

20 березня 2025 р. в рамках науково-просвітницького проєкту «Десяте літо» в Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка відбулася зустріч науковцем із Дмитром Гордієнком.

У Музеї Заповіту Т.Г. Шевченка Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»  відбувся культурно-мистецький захід – театралізований виступ школярів Гайшинського гімназії «З іменем Кобзаря у серці».

Одного разу під час екскурсії школярів Гайшинського гімназії Переяславської міської ради педагог Тетяна Шинкар в експозиції музею біля афіші «Назар Стодоля» повідомила, що учні їхньої школи ставлять уривок із цієї пʼєси. Тому в березневі шевченківські дні ми запросили творчий колектив школи у музей.

Крім театралізованої постановки, діти читали вірші Тараса Шевченка. Варто зауважити, що школярі привезли власноруч підготовлені реквізити, самі вбрані в українські національні костюми.

Із задоволенням переглянули виступи своїх ровесників вихованці КЗ КОР «Переяславський ліцей «Патріот».

Дякуємо творчому колективу Гайшинського гімназії Переяславської міської за мистецьке свято.

Завідувач науково-дослідного відділу «Музей Заповіту Т.Г. Шевченка»                    Марина Навальна

5 березня 2025 р. в рамках науково-просвітницького проєкту «Десяте літо» в Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка відбулася зустріч із генеалогом, нащадком Т. Г. Шевченка, дослідником його роду Миколою Павловичем Лисенком.

Проєкт «Десяте літо» започаткований із нагоди відзначення 210-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка як платформа для презентації та реалізації наукових і просвітницьких задумів, що покликані забезпечити процес національно-патріотичного виховання громадян через втілення шевченківських постулатів та розкриття світоглядних сенсів творчого доробку Кобзаря.

Микола Лисенко – генеалог, нащадок Т. Г. Шевченка, дослідник його роду. Один із співзасновників Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Т. Г. Шевченка (1992). Дипломант Всеукраїнського пошукового конкурсу «У нас одне коріння» (2010), загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання», літературно-мистецької премії імені Володимира Малика. Має почесні нагороди – «Ділова людина України» та Міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи». Нагороджений дипломом «Книги рекордів України» за найбільше генеалогічне дерево роду Т. Г. Шевченка, понад 1300 осіб (2013), медаллю «Батьківщина Тараса Шевченка» (2014).

Зустріч було проведено у форматі лекторію та вільного спілкування, учасниками якого були науковці, музейні співробітники, викладачі, студенти, учні, поціновувачі творчості Тараса Шевченка. З вітальним словом до всіх присутніх звернувся заступник генерального директора НІЕЗ «Переяслав» з науково-методичної роботи Олександр Колибенко. Під час заходу М. П. Лисенко розповів про визначних представників роду Т. Г. Шевченка, презентував книгу «Коріння Шевченкового роду. Генеалогія і спогади».

Із промови Миколи Лисенка:

«Мені випала велика честь побувати ще раз у цій духовній будівлі, яка дихає і творчістю тараса Григоровича, і його діяльністю. Але найголовніше, що він тут написав десять творів, в тому числі і «Заповіт». Я думаю, він його писав не тільки для себе, а й для нас. Тому що там такі слова, які завставляють нас задуматись про сьогодення, про майбуття… Мені випала така честь дослідити цей рід».

«Рід – не простий, не лише через те, що в ньому народився Тарас Григорович Шевченко, а тому що в цьому роду були люди різних професій. Починаючи від письменників, поетів, художників, лікарів, військовослужбовців, простих хліборобів, а також нещодавно я дізнався про те, що в цьому роду було три академіки. Це академік гравіювання Тарас Григорович Шевченко, академік Ангелов Георгій Віталійович, який працював в Одеському інституті, та Боярський Людвіг Генріхович, який займався науковими дослідженнями по сільському господарству і впроваджував це у виробництво».

«Ми славні правнуки, тому що пам’ятаємо заповіти Шевченка і намагаємося їх виконувати. І не просто виконувати, а своєю працею, своєю діяльністю вшановувати його».

Старший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка», к.і.н.                                         Катерина Нагайко