ДУХОВНІ ВИСОКОГІР'Я ІВАНА ГРИГОРОВИЧА ШПИТАЛЯ (До 90-річчя від дня народження)

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Понеділок, 23 серпня 2021, 09:52

Шпиталь Іван Григорович – прозаїк, гуморист, публіцист. Народився 23 серпня 1931 року в с. В'юнище, що на Переяславщині. У 1957 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету  ім. Т. Г. Шевченка. Працював у редакції газет «Прапор перемоги», «Закарпатська правда», «Вечірній Київ». Десять років був науковим редактором щорічника «Наука і культура». Автор книжок сатири й гумору «Заєць-репортер» (1975), «Мемуари фейлетоніста» (1980); казок для дітей «Зустрінемось на Білому озері» (1981), «Лана» (1983), «Маленька господарка лісу» (1986), «Рік Бобра» (1988); памфлетів, фейлетонів, гуморесок у пресі. Член НСПУ з 1983 року.

Із поетичного  доробку  митця  в періодиці надруковані вірші: «Великдень Духа» (про М. І. Сікорського), «Дума про Чорнобиль», «Вставай, Україно!», два твори про В'юнище та ін.

«Народна газета» опублікувала фейлетон І. Шпиталя «Гарбуза Москві, цар-гарбуза!» (№ 18 (26), груднень 1991 р.) та статтю «Під оптичним прицілом – Українська Державна Свобода» (№ 36 (516) та № 37 (517), вересень – жовтень 2001 р.).

Елементи сарказму проступають у публікаціях «Вечірнього Києва»: «Чи вдасться Федеральному Ведмедеві «положіть в ясак» Рудого Панька з його пасікою?, або ж Хто «рівняє стежки» господіну Топтигіну в Український Малинник. У чиї обійми повземо?» (13 червня 1998 р.); «Кавказ стікає кров'ю… А нам заціпило!» (6 жовтня 1999 р.); «Торжество московської демократії: Кавказ на хресті» (3 листопада 1999 р.); «Як трупоїд московський терзав і терзає Прометея Кавказького» (грудень 1999 р.); «Зраджений Шев- ченко, згвалтована Україна» (26 червня, 3 та 6 липня 1999 р.).

Газета «Самостійна Україна» видрукувала публіцистичні серіали Івана Григоровича: «Царство Московське: кривавий гуляй-плац для «коричневого патриотизма с красними глазами» (№ 33 (430) – № 38 (435), вересень – жовтень 2001 р.) та «Московське чорнориззя: змови, інтриги, освячення кривавих побоїщ» (№ 42 (439) – № 48 (445), листопад – грудень 2001 р.).

Широкі подачі здійснила газета «Українське Слово», де І. Шпиталь щосереди упродовж 2005–2006 років здійснив 48 сторінкових виступів: «Українці і росіяни: хто кому яка рідня», «Україна і Росія: національні ідеї та ідеали», «Переяславська осінь Кобзаря», «Сковородинівські читання» тощо.

    Вагомий розділ творчості митця (близько п'ятидесяти публікацій) становить Переяславсько-В'юнищанська шевченкіана. Із цього циклу статті І. Г. Шпиталя під псевдонімом Іван В'юнищанський: «Із Малоросії в Україну нас вивело В'юнище» та «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» (газета «Час / Timе», 5 та 12 січня 1996 р.). Газета «Літературна Україна» подала статті переяславського публіциста про затоплені села Переяславщини (В'юнище, Козинці, Андруші): «Чи піднімемо з моря безпам'ятства Тарасову Атлантиду?» та «Застукали сердешну волю та й цькуємо…» (січень – лютий 1995 р.). У цьому ж виданні уміщено актуальну статтю «Богданів гріх переяславський в оцінці  Тараса Шевченка» (№ 11 (5047), 18 березня та № 13 (5049), 1 квітня 2004 р.). Резонансною  була стаття І. Шпиталя в журналі «Київ»  «Про Україну, незалежну від Шевченка» (№ 2–3, 2012 р.).

Іван Григорович написав розлогі передмови до книг: В. Костюка «Лиха п'ятниця» (2004 р.), А. Григоренка «Під вітрилами мрійництва» (2013 р.), збірників статей «Олексій Романовський: віхи життя» (2008 р.) та «Творчі світанки Віктора Коцура» (2009 р.). Загалом перу І. Г. Шпиталя належить більше 2000 публікацій.

Лебединою піснею 90-річного митця стала трилогія історико-публіцистичних творів «Україна перед Богом і перед світом», яка вийшла друком 2019 року.

Старший науковий співробітник НДВ   «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка»                     Павлик Н. М.