2 ЖОВТНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 100 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АНАТОЛІЯ ПАВЛОВИЧА САВЧУКА (1926 р.н.) – УКРАЇНСЬКОГО АРХЕОЛОГА, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

2 ЖОВТНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 100 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АНАТОЛІЯ ПАВЛОВИЧА САВЧУКА (1926 р.н.) – УКРАЇНСЬКОГО АРХЕОЛОГА, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Історичний календар. Особистості Перегляди: 74

Народився Анатолій Павлович 2 жовтня 1926 р. у с. Нетішин (нині м. Нетішин) Хмельницької обл. Навчався на історичному факультеті Київського державного університету, який закінчив у 1955 р.

В археологічних дослідженнях брав участь ще в юнацькі роки, включаючись у роботу експедицій Інституту археології: у 1945–1947 рр. – працював у експедиції, очолюваній науковою співробітницею Інституту археології Н. П. Амбургер, яка досліджувала Київську Оболонь та басейн р. Почайна; у 1946–1949 рр. разом з В. І. Канівцем, на той час ще студентом, вивчали пам’ятки епохи бронзи у с. Погреби на Київщині; у 1947, 1949 рр. на чолі з науковцем Інституту археології Є. Ф. Покровською досліджував пам’ятки корчуватського типу в с. Ходосівка під Києвом; у 1949, 1950 рр. разом із співробітниками Інституту археології Д. Т. Березовцем та В. І. Канівцем у працював у Волинській експедиції, яка проводила розвідку у багатьох селах Волинської, Рівненської та Хмельницької областей, включаючи рідне село Анатолія Павловича Нетішин. У 1947–1955 рр. Інститутом археології було організоване масштабне вивчення археологічних пам’яток у Києві та його околицях. В складі експедиції «Великий Київ» А. П. Савчук здійснював численні дослідження як з колегами (Д. Я. Телегін, Є. О. Петровська, Е.О. Симонович, В. І. Канівець), так і самостійно, що підтверджує його науковий звіт за 1951 р. про розвідки експедиції «Великий Київ». Це може свідчити про його працевлаштування в Інституті археології. Потрібно зауважити, що на жаль, документи періоду його навчання та роботи в Інституті археології втрачені, тому важко назвати точні дати. За опублікованими джерелами відомо, що вже у 1950-их рр. А. П. Савчук працював спочатку лаборантом, згодом – науковим співробітником Інституту археології АН УРСР. Його науковим зацікавленням була тематика археології кам’яної доби та проблем етногенезу слов’ян.

У 1953–1955 рр. брав участь у розвідках т. зв. Дніпрогесівської експедиції, у 1960 р. – у роботах Бузької (Південно-Бузької) експедиції, в якій працював в тому числі на знаменитому поселенні трипільської культури Володимирівка. Під час роботи 1958–1961 рр. разом з Д. Я. Телегіним було відкрито нині добре відомі багатошарові пам’ятки Козинці-Загай Переяслав-Хмельницького та Коржі Баришівського р-нів. Згодом, вже працюючи у Переяславському музеї, Анатолій Павлович не раз повертався до цих пам’яток та відкрив безліч інших.

Із 7 липня 1969 р. до кінця 1982 р. А. П. Савчук працював з перервами на різних посадах у Переяслав-Хмельницькому історичному музеї (з 1979 р. – Переяслав-Хмельницький державний історико-культурний заповідник, нині − Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»). Роботу розпочав на посаді наукового співробітника музею, з 1 березня по 1 квітня 1970 р. був призначений виконувати обов’язки завідувача новоствореного відділу по охороні пам’яток, а у 1970–1971 рр. перебував на посаді наукового співробітника історичного музею, займався переважно археологічними дослідженнями. З цієї посади пішов у відпустку для написання кандидатської дисертації, яка затягнулася на кілька років. Але в цей час він не припиняв археологічні пошуки, підтримував контакти з переяславським музеєм та видав друком декілька статей, переважно на тему своєї дисертаційної теми про мезоліт Середнього Подніпров’я. З 18 вересня по 1 листопада 1979 р. був зарахований на посаду лаборанта на час археологічних досліджень. З 1 квітня 1980 р. оформлений на посаду старшого наукового співробітника історико-культурного заповідника. За період 1979–1982 рр. здійснив значну кількість експедицій до Яготинського, Баришівського, Кагарлицького, Богуславського, Обухівського районів Київщини та ряду населених пунктів Переяслав-Хмельницького району з метою збору експонатів для переяславських музеїв та проведення археологічних досліджень. Звільнений з роботи в Заповіднику 27 грудня 1982 р. у зв’язку із скороченням посади.

У 1990-их рр. Анатолій Павлович підтримував достатньо тісні контакти з науковцями-археологами Переяславського заповідника, брав участь у конференціях та друкувався у збірниках цих конференцій, цікавився захистами дисертацій  колег-археологів в Інституті археології НАН України, зокрема спілкувався з нашим колегою О. В. Колибенком у 1999 р. на захисті його дисертації в Інституті археології. Він був творчою людиною, зокрема писав художні нариси і оповідання про зустрічі з цікавими людьми та пригоди, які траплялися з ним під час його археологічних подорожей. На жаль, Заповідник втратив зв'язок з Анатолієм Павловичем у 2000-их рр.

Працюючи в переяславському музеї, А. П. Савчук займався археологічним вивченням різночасових пам’яток Переяславського Лівобережжя. Особлива увага ним була приділена археологічним об’єктам, що потрапили в зону затоплення Канівського водосховища. Дослідник займався обстеженням та вивченням пам’яток культурної спадщини Потрубіжжя, також здійснив розкопки декількох курганів Переяславщини. Під час археологічних розвідок А. П. Савчук відкрив ряд нових пам’яток, що значно розширило археологічну карту Переяславщини. Сьогодні знахідки з розкопок та розвідок дослідника зберігаються у фондовому зібранні НІЕЗ «Переяслав» та демонструються в музейних експозиціях Заповідника.

Науковий доробок вченого висвітлено в більш ніж тридцяти статях та публікаціях.

Вагомим внеском А. П. Савчука у вивчення минулого Переяслава та його околиць стали дослідження кургану «Хрест», які в 1966 р. провела експедиція Переяслав-Хмельницького історичного музею під його керівництвом. Ця пам’ятка знаходиться на краю лесової тераси лівого берега р. Трубіж, на південний схід від історичної частини міста – літописного Переяславля Руського, за 120 м на схід від центрального входу на територію Музею народної архітектури та побуту НІЕЗ «Переяслав». На момент розкопок насип кургану був розораний. Діаметр складав 50 м, висота 2 м. Під насипом було розчищено поховальну яму основного поховання розміром 3×1,8 м, глибиною 2,7 м. Дослідженнями виявлено, що яма була перекрита накатом із дубових колод, які завалилися всередину заповнення поховальної ями. Рештки дубових колод лежали на дні ями безпосередньо на залишках поховальної споруди, в якій знаходився кістяк людини. Кістяк лежав у скорченому положенні на лівому боці, орієнтований головою на схід, руки зігнуті в ліктях кистями до лиця. Збереженість кістяка була незадовільною. Дерев’яна споруда являла собою залишки спресованої деревини (осокора або верби) прямокутної форми розміром 2×1 м. На думку дослідника, поховальна споруда реконструюється як «грибовище, видовбане з однієї товстої колоди», розміщене по діагоналі на дні ями. У звіті відмічений великий зріст похованого – довжина кістяка сягала близько 2 м. Дослідник припускав, що похований мав визначний статус, можливо, вождя племені. З поховального інвентарю при похованому біля ліктів виявлена овальна кістяна пряжка з круглим отвором посередині. Поряд з кістяком знаходилась частина хребта корови чи коня. За цією знахідкою та за аналогіями досліджене поховання автором розкопок датувалося як приналежне зрубній археологічній культурі епохи пізньої бронзи. Сучасні дослідники за обрядом поховання та за типовою кістяною пряжкою відносять поховання до бабинської культури (або культури багатоваликової кераміки) епохи середньої бронзи (1800–1600 рр. до н.е.). Після розкопок пам’ятка була музеєфікована. Сьогодні вона експонується в складі археологічного розділу Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав». А. П. Савчук одним із перших серед дослідників-археологів звернув увагу на необхідність археологічного вивчення таких складових містобудівної структури давнього Переяслава, як передгороддя. У 1981 р. ним було організовано та проведено дослідження на території Заальтицького передгороддя. Дослідником було закладено розкоп на земельній ділянці по вул. Можайській, 21. Його площа складала 15 кв. м. Як вказує автор розкопок, за мету ставилось завдання розібратися із знахідками цегли та давньоруської кераміки, які знаходив під час земляних робіт власник садиби Г. Д. Явон. У ході досліджень А. П. Савчуку вдалося вивчити рештки стіни від споруди ХVІІІ ст. та житла давньоруського часу, зруйнованого вказаною спорудою. У розкопі також було виявлено декілька уламків керамічних виробів черняхівської культури.

Важливі матеріали до давньої історії Переяслава були отримані під час досліджень А. П. Савчука 1982 р. За мету ставилось віднайти матеріали періоду раннього існування міста. Роботи зосереджувались на території давньоруського дитинця та переяславської фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. При їх проведені дослідником було закладено шурф на розі вулиць Кріпосної та Радянської (нині – Успенська). Він розміщувався на проїжджій частині біля південно-західного кута садиби Михайлівського монастиря. Розміри шурфа складали 1×3 м, глибина – 2,5 м. Автором в шурфі було зафіксовано будівельні рештки давньоруського та козацького часу, які, очевидно, пов’язані зі спорудженням Михайлівського собору в кінці ХІ ст. та Михайлівської церкви в середині ХVІІІ ст. Культурні нашарування були поруйновані поховальними ямами, зафіксованих п’яти поховань, що знаходились в дерев’яних трунах. За отриманими матеріалами їх можна віднести до ранньомодерної доби.

Справжнім проривом археологічної діяльності А. П. Савчука було дослідження ним узбережжя Канівського водосховища, яке швидко розмивалося водами новоствореного «моря», руйнуючи археологічні пам’ятки, спричиняючи непоправні втрати цілих сторінок історії регіону. Ще робота у експедиції «Великий Київ» показала науковцям, який величезний пласт історії і культури ще невідомий науці, й до яких непоправних втрат призводить антропогенна діяльність. А. П. Савчук одним з перших серед археологів, без зайвого пафосу цілком самостійно включився у дослідження зникаючих пам’яток і залучив до цього переяславських музейників на чолі з М. І. Сікорським. Таким чином ще у 1960-их рр. були досліджені дуже важливі для розуміння ранньої історії Середньої Наддніпрянщини пам’ятки, такі як багатошарове поселення Козинці-Загай, різночасовий археологічний комплекс поблизу с. Циблі, багатокультурні пам’ятки поблизу сіл Стовп’яги та Дівички. Надзвичайно цінними є розвідки вченого у басейнах річок Трубежа і Супою, взагалі на Київщині, до яких були залучені співробітники переяславського історичного музею, і завдяки яким були виявлені рідкісні пам’ятки мезолітичної та неолітичної доби, епохи міді-бронзи та раннього заліза. Так було відкрито трипільські поселення в с. Циблі, х. Комуна на Переяславщині та в с. Дешки на Богуславщині, низку некрополів черняхівської культури, серед яких виділяється Соснівський могильник, розкопаний у 1978–1986 рр., досліджено маловідомі на той час ранньослов’янські пам’ятки Переяславщини, відкрито декілька городищ давньоруське часу, зокрема у сс. Циблі, Василинівка, Старе.

Анатолій Павлович у своїх пошуках співробітничав з місцевими краєзнавцями, зокрема з Ю. В. Костенком, та з багатьма археологами: Д. Т. Березовцем, Д. Я. Телегіним, Є. О. Петровською, М. П. Кучерою, В. О. Круцом, Є. В. Махно, М. І. Сікорським, В. І. Слюсарем, Г. М.  Бузян, М. В. Роздобудьком. Завдяки їхній співпраці відкрито численні пам’ятки Потрубіжжя та Дніпровського узбережжя. Свої відкриття він іноді публікував у співавторстві, зокрема є спільні праці із колегами-музейниками М. І. Сікорським та В. І. Слюсарем, краєзнавцем Ю. В. Костенком.

Матеріали, здобуті А. П. Савчуком у ході згаданих археологічних досліджень, значно розширили джерелознавчу базу для вивчення передісторичної доби Переяславщини.

Анатолій Павлович Савчук у 1960-1970-их рр. своєю активною діяльністю дав старт системної і послідовної роботи з виявлення та дослідження археологічних пам’яток нашого регіону. Наступні покоління археологів та музейників Переяславського заповідника продовжили цю благородну справу, поширюючи подальші пошуки та поглиблюючи наукове вивчення археології Переяславщини.

У подальшому планується продовжити різностороннє вивчення цієї непересічної в археології та музеєзнавстві Переяславського краю особистості, зосередивши першочергову увагу на аналізі його внеску у вивчення археологічних пам’яток Переяславщини.

 Література:

  1. Савчук А.П. Звіт про археологічні розвідки експедиції «Великий Київ» в 1951 році на території Вище-Дубечанського району Київської області // Науковий архів Інституту археології НАН України. 1951/8г.
  2. Савчук А.П. Бузька експедиція 1960 р. // Науковий архів Інституту археології НАН України. 1960/6а.
  3. Савчук А.П. Звіт про розкопки кургану «Вибла могила» / «Хрест» на території Переяслав-Хмельницького етнографічного музею // Науковий архів Інституту археології НАН України. 1966/84. 4 с.
  4. Савчук А.П. Отчет о полевых работах Переяслава-Хмельницкого историко-культурного заповедника в 1982 г. // Науковий архів ІА НАНУ. 1982/92. 4 с.
  5. Телегин Д.Я. Отчет о командировке в устье реки Трубеж в 1959 г. // Науковий архів Інституту археології НАН України. 1959/37.
  6. Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник / Інститут археології Національної Академії наук України, Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка; Редколегія: В. П. Коваленко (відп. редактор) та ін. Чернігів: Сіверянська думка, 1997. С. 25.
  7. Романчук О. З історії вивчення археологічних пам’яток в районі Нетішина. Історія музейництва, пам'яткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в Острозі та на Волині. Наук. збірник. Вип. 2. Острог, 2009. С. 57–58.
  8. Бузян Г. М. М. І. Сікорський та етапи становлення археологічного розділу Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав». Переяславіка. Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: збірник наукових статей. Переяслав-Хмельницький, 2015. Вип. 9 (11). С. 18–44.
  9. Тетеря Д.А., Білоусько В.М. Археологія в Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав»: бібліографічний покажчик. Переяслав-Хмельницький, 2018. 282 с.
  10. Тетеря Д.А. Анатолій Павлович Савчук та археологія давнього Переяслава. Людина в історії краю: Переяславщина: матеріали круг. ст. «Краєзнавство Переяславщини: дослідження, проблеми, постаті», м. Переяслав, 13 жовт. 2021р. / упоряд.: Т.Ю.Нагайко, О.А.Горбовий. Переяслав – Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2021. 148 с. (Серія «Краєзнавча бібліотека Переяславщини» ; вип. 20). С. 133-136.
  11. Костенко Ю.В. Археологічні пам’ятки Середнього Потрубіжжя. Переяслав-Хмельницький, 2015. 550 с. (Серія: Краєзнавча бібліотека Переяславщини; вип. 2).

 

Старші наукові співробітники НДВ археології                                                                                           Г. М. Бузян, Д. А. Тетеря

 

View the embedded image gallery online at:
https://www.niez.com.ua/museums/entsyklopediia-zapovidnyka/istorychnyi-kalendar/%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96/3450-2-zhovtnya-vypovnyuyetsya-100-rokiv-z-dnya-narodzhennya-anatoliya-pavlovycha-savchuka-1926-rn-ukrayinskoho-arkheoloha-doslidnyka-arkheolohichnykh-pamyatok-pereyaslavshchyny.html#sigProIdac2d3f4526