Митрополит Єфрем Переяславський, надзвичайно цікава й неординарна особистість не лише в історії Переяслава, а й усієї Русі. У літопису під 1089 р. він згадується як ініціатор масштабного будівництва в Переяславі. Саме, Єфремом був сформований архітектурний комплекс єпископського двору до якого входили: кам’яні Єпископські ворота з надбрамною церквою св. Феодора Стратилата; стіна єпископського двору з воротами, яка брала початок від Феодорівської церкви і тягнулася до валу дитинця на лівому березі р. Альта; громадська лазня, яка використовувалась в першу чергу для лікування хворих та добудований собор св. Архістратига Михаїла; крім того дерев’яні житлові приміщення та господарські споруди. До того ж Єфремом була споруджена перша лікарня на Русі. Тому, є закономірним, що саме територія Переяславської центральної районної лікарні (нині – Комунальне некомерційне підприємство «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради) стала основною локацією по меморіалізації постаті святого Єфрема в Переяславі. На її території розташовані пам’ятні знаки та релігійна споруда. Також згідно звернення колективу ЦРЛ до органів місцевого самоврядування, з клопотанням про присвоєння лікарні ім’я святого Єфрема, Переяслав-Хмельницькою міською радою народних депутатів від 27 вересня 1995 р. у рішенні «Про роботу центральної районної лікарні по дальшому поліпшенню медичного обслуговування населення міста» присвоєно ім’я святого Єфрема.

Є. В. Максимов народився у 28 січня 1921 р. у Києві. Закінчив семирічку і після школи навчався у ремісничому училищі, отримавши спеціальність «токар». Працював на суднобудівельному заводі й одночасно отримував середню освіту у вечірній школі. У 1949 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У студентські роки кілька сезонів працював в Ольвійській експедиції, якою керував його вчитель Лазар Мойсейович Славін.

Слова, винесені у заголовок, – це характеристика, що її Михайло Брайчевський дав князю Глібу. Інші дослідники на Гліба мало звертали уваги, переважно ігноруючи його. Одним словом, був він птахом невисокого польоту.

18 січня 1864 року в селі Вишнопіль Уманського повіту (тепер Тальнівського району на Черкащині) у родині збіднілого селянина Сидора та доньки священика Марії народився видатний український художник, один із основоположників книжкової графіки, талановитий ілюстратор, іконописець Іван Їжакевич.

Б. А. Шрамко народився у м. Гомелі (Білорусь) у родині залізничника. Через роботу батька родина постійно переїжджала, середню школу Борис Шрамко закінчив у Харкові. У 1937 р. був репресований батько, 16 річний Борис Андрійович змушений був опікуватися матір’ю та трирічною сестрою, підробляв приватними уроками німецької мови та історії. У 1939 р. вступив на історичний факультет Харківського державного університету (нині Харківський Національний університет імені В. Н. Каразіна). Із самого початку навчання визначився його інтерес до археології. У 1940 р. вперше взяв участь у розкопках кургану, які не вдалося завершити у зв'язку з початком Другої світової війни.

14 січня 1855 року народився Опанас Сластіон - український живописець, графік, архітектор, етнограф і громадський діяч.

На початку 1143 року Переяславль був наданий у володіння Ізяславу Мстиславичу. Це була друга каденція князя в нашому місті. Першого разу він був посаджений на переяславському столі «на Госпожин день» (15 серпня або 8 вересня – на Успіння чи Різдво Богородиці) 1132 року, але Юрій Долгорукий швидко вигнав племінника. Друге князювання було довшим і тривало до серпня 1146 року.

Житник Анатолій Архипович – детективіст, гуморист, публіцист. Народився в родині службовців 20 грудня 1945 року в селі Ташань Переяслав-Хмельницького району Київської області, де й закінчив середню школу. Працював слюсарем у колгоспі та літературним працівником в районній газеті. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка та Вищу партійну школу при ЦК Компартії України. За фахом юрист. Від 1963 року виступав у пресі з віршами, гуморесками, фейлетонами. Працював у журналах «Хлібороб України», «Сільські горизонти», «Перець», газеті «Вечірній Київ». Був членом КПРС. Член Національної спілки письменників України. Був засновником та головним редактором газет «Турбота» та «Кримінальний огляд».

Валентина Олексіївна Петрашенко (Тимченко) народилася 14 грудня 1950 р. у с. Чемер Олишевського р-ну Чернігівської обл. Закінчила з відзнакою історичний факультет (вечірнє відділення, кафедру археології та музеєзнавства) Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1969–1975).

Він є піонером в галузі практичної археології Переяслава останньої чверті ХІХ ст. Він навчався і викладав у Переяславському духовному училищі, а свої фахові заняття археологією Ф. І. Камінський розпочав у Переяславі під час роботи викладачем у духовному училищі.