Надія Василівна Вербівська – одна з найяскравіших і найвідоміших майстринь косівської мальованої кераміки другої половини ХХ століття, творчість якої є невіддільною частиною Списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

Владислав Щербина народився 27 жовтня 1926 р. у місті Вознесенськ (Миколаївська область, Україна). Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі, де захопився скульптурою малих форм і після навчання у 1950 р. зайнявся порцеляною. Працював модельником, скульптором на Городницькому (1950 –1951), скульптором на Баранівському (1951 –1954, 1960) порцелянових заводах. Більше тридцяти років присвятив Київському експериментальному кераміко-художньому заводу, де створив близько тисячі оригінальних скульптурних композицій. Його моделі часом складали до 70% усього випуску порцелянової пластики підприємства, ставши символом декоративного мистецтва.

Народився Анатолій Павлович 2 жовтня 1926 р. у с. Нетішин (нині м. Нетішин) Хмельницької обл. Навчався на історичному факультеті Київського державного університету, який закінчив у 1955 р.

Луїза Невельсон (уроджена Лея Берлявська) народилася 23 вересня 1899 р. у місті Переяславі, але більшу частину свого життя провела в Нью-Йорку на Манхеттені. В ньому вона сформувалася як митець, знайшла своє призначення і здобула світову славу.

Народилася Надія Володимирівна Геппенер (Лінка) 25 серпня 1896 р. у м. Кронштадті, в родині лікаря. Батько, Володимир Андрійович Геппенер, військовий лікар, мати, Марія Леонтіївна Данилевська, інтелігентна освічена жінка, походила з давнього козацького старшинського роду із Слобожанщини. Надія Володимирівна є рідною сестрою відомого українського архівіста та палеографа Миколи Володимировича Геппенера (1901–1971). У 1903 р. батько пішов у відставку, й сім’я переїхала із Москви до Києва. Тут Надія Геппенер закінчила приватну жіночу гімназію Олександри Дучинської (1914), яку заснувала двоюрідна бабуся Надії Володимирівни Віра Миколаївна Ващенко-Захарченко ще у 1878 р. Пізніше Надія Володимирівна навчалася на Вищих жіночих курсах у Москві. Була медсестрою на фронтах Першої Світової війни.

Помер Андрій Осипович Козачковський, друг Тараса Шевченка, 20 серпня 1889 року від онкологічного захворювання. Наводимо проникливі тексти некрологів, вміщених у різних виданнях.

В. О. Харламов – відомий український археолог, архітектор, фахівець у галузі давньоруської архітектури.

Ім’я переяславського лікаря Андрія Осиповича Козачковського відоме нам завдяки Тарасові Шевченку, з яким вони були щирими друзями. До сьогоднішнього дня зберігся будинок А. О. Козачковського (1820 р.), в якому зараз знаходиться експозиція Музею Заповіту Т. Г. Шевченка. Саме тут, гостюючи, поет написав найкращі свої твори – поеми «Кавказ», «Наймичка», присвяту до поеми «Єретик», і, нарешті, славнозвісний «Заповіт».

01 (13)  серпня 1898 року у передмісті Переяслава народився відомий український архітектор Володимир Гнатович Заболотний. Протягом свого творчого й професійного шляху наш земляк досягнув найвищих вершин в архітектурному житті України того періоду. В його значному  інтелектуальному доробку особливе місце належить реалізованому проєкту будівлі Верховної Ради (1939) та заснуванню Академії архітектури УРСР й президентство в ній (1945–1956). Одним із важливих аспектів продуктивного життя зодчого була педагогічна діяльність, яка поєднувала теорію з практикою. Такий підхід залишив помітний слід і в архітектурному обличчі Києва.

Анатолій Петрович Ніколенко народився 19 липня 1936 р. в м. Переяслав Київської області в родині Миколи Петровича Миколенка і Ніни Соломонівни Керпер. Від початку війни й по червень 1944 р. разом із родиною перебував в евакуації в м. Павлодарі Казахської РСР. Після релокації закінчив сім класів Переяслав-Хмельницької середньої школи № 2 і вступив у 1951 р. до Київського будівельного технікуму Міністерства шляхів сполучення на відділення цивільного і промислового будівництва. У 1955 р., здобувши вищу освіту, був направлений на роботу в м. Холмськ Сахалінської області на посаду десятника тресту «Сахалінморбуд» (керівник невеликої групи робітників на будівництві, який розподіляв завдання, стежив за дотриманням технологічного процесу та контролював якість виконання робіт).