Надія Василівна Вербівська – одна з найяскравіших і найвідоміших майстринь косівської мальованої кераміки другої половини ХХ століття, творчість якої є невіддільною частиною Списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Народилась Надія Вербівська 28 жовтня 1929 р. в селі Старий Косів, що на Івано-Франківщині, в славетній родині косівських майстрів художньої кераміки, яка є однією з найвідоміших гончарних династій Гуцульщини. Надія змалку виростала в атмосфері творчості, де секрети ремесла передавалися з покоління в покоління. Гончарному ремеслу навчалася у матері Стефанії Заячук та бабусі Павлини Цвілик. Від матері вона перейняла відчуття форми та пластики місцевої глини, базові навички роботи за гончарним кругом та тонкощі першого випалу. Від легендарної бабусі Надія взяла унікальний художній почерк, віртуозне володіння технікою «ритування», вміння створювати складні рослинні та тваринні орнаменти, а також секрети косівського триколірного розпису.
З 1944 р. по 1946 р. Н. В. Вербівська навчалася у Косівському училищі прикладного мистецтва (нині – Косівський державний інститут декоративного мистецтва). Училище дало їй офіційну професійну базу, яка в поєднанні з домашньою школою від мами та бабусі сформувала майстерність світового рівня.
Впродовж 14 років (1960 – 1984) Надія Василівна працювала художницею-керамісткою на Косівському художньо-виробничому комбінаті Спілки художників України. У її доробку побутові вироби: вази, тарілки, горщики-двійнята, дзбанки, баклаги, декоративні тарелі, кахлі, куманці, свічники, келихи, оздоблені технікою «ритування» з чіткими графічними зображеннями. Типовим для її виробів є використання притаманних косівській кераміці кольорів – зеленого, жовтого, коричневого на білому тлі. Серед зооморфних мотивів зустрічаються зображення оленя, серед сюжетних – переважають сценки танцю гуцула з гуцулкою і зображення музикантів (сопілкар, цимбаліст, скрипаль). Сюжетні композиції майстриня завжди рясно оточувала чергуванням мотивів «квітки» і «гілки», в розписі надавала перевагу декору рослинного характеру.
За вагомий внесок у народне мистецтво Надія Вербівська здобула широке офіційне визнання. З 1965 р. була членом Національної спілки художників України. У 1975 р. за свої художні досягнення та інновації в межах традиційного промислу на Косівському художньо-виробничому комбінаті вона була нагороджена Срібною медаллю ВДНГ. За багаторічну працю та збереження унікальної косівської традиції у 1997 р. їй було присвоєно почесне звання Заслужений майстер народної творчості України.
Роботи Надії Вербівської представляли українське мистецтво на вітчизняних та закордонних виставках, зокрема на престижному Міжнародному конкурсі художньої кераміки в італійському місті Фаенці (1972). Сьогодні твори видатної майстрині офіційно визнані національним надбанням і зберігаються у музеях Києва, Косова, Львова, Івано-Франківська та у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав».
Померла Н. В. Вербівська на 82-му році життя, 24 жовтня 2011 р. Похована в Косові на Івано-Франківщині. Творчість Надії Вербівської є еталоном для нових поколінь косівських керамістів.
Молодший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» С. П. Пригонюк