Час швидко змінює все навкруги, а музей – те місце, де можна відчути себе у минулому.
Тож сьогодні мова про один з експонатів колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» – бендюг (биндюг) та улюблену пісню одеситів «Шаланди», пам’ятаєте:
«Шаланды полные кефали
В Одессу Костя приводил
И все бендюжники вставали
Когда в пивную он входил…»
Композитор Микита Богословський та автор слів Володимир Агатов написали цей твір до кінофільму Леоніда Лукова «Два бійці» (1943), де її виконав Марк Наумович Бернес.
Хто ті бендюжники? Що означає слово бендюг? Звернемося до тлумачного словника української мови (1970-1980) : «БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а, чол., розм. Кінь-ломовик. Торохтить.. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (Степан Васильченко, II, 1959, 209)». /Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 166./
У творі І. Котляревського «Енеїда» теж згадується цей термін, але як транспортний засіб, віз: «Колеса, бендюги і кари, самих церковні мари, В депо пушкарськеє тягли…».
Цікава історія появи бендюга у заповіднику «Переяслав». Виявив експонат Михайло Іванович Жам в 1979 р. у жителя міста Києва І. І. Чорного. Іван Іванович, як і його батько Іван Петрович, у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. були візниками. Проживали у Голосіївському районі столиці (на початку ХХ ст. ця місцевість називалася Добрий Шлях). Родина Чорних мала велику ділянку землі, сад, господарські будівлі, житловий будинок та велику кількість транспортних засобів, амуніції кінця ХІХ- першої половини ХХ ст. Іван Іванович все життя займався візницькою діяльністю, тож дбайливо зберігав транспортні засоби, упряж, візницький одяг. Серед транспортних засобів, переданих до музею, особливий віз, – бендюг (биндюг), що відрізнявся легкістю управління та маневреністю.
Це велика парокінна підвода для розвантажування судна у морських та річкових портах. Віз має горизонтальну платформу, що дозволяє навантажувати велику кількість ящиків, бочок, тюків та зв’язувати їх до купи.
У річкових та морських портах України до першої половини ХХ ст. існувала професія — бендюжник, тобто візник, який перевозив товари з судна на склад бендюгом. Придбаний транспортний засіб Іваном Петровичем Чорним у 30-их роках ХХ ст. в м. Києві, використовувався для транспортування тари, експонується у Музеї народного сухопутного транспорту НІЕЗ «Переяслав».
Старший науковий співробітник Музею народного
сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини Людмила Шкіра
Фото: Ігор Гайдаєнко, світлини з відкритих джерел, https://www.videnovum.com/
