Житник Анатолій Архипович народився 20 грудня 1945 року в селі Ташань Переяслав-Хмельницького району Київської області в родині службовців, де й закінчив середню школу. Працював слюсарем у колгоспі та літературним працівником в районній газеті. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка та Вищу партійну школу при ЦК Компартії України. За фахом юрист. Від 1963 року виступав у пресі з віршами, гуморесками, фейлетонами. Працював у журналах «Хлібороб України», «Сільські горизонти», «Перець», газеті «Вечірній Київ». Був членом КПРС. Член спілки письменників України. Був засновником та головним редактором газет «Турбота» та «Кримінальний огляд».
1981 року вийшла перша книга Анатолія Житника «Зайвий свідок», де йдеться про працівників карного розшуку, які в складних умовах розслідують заплутану справу про вбивство. А ще його перу належать повісті «Жакан», «Рогова оправа», оповідання «Алібі», «Кримплен», «Перстень з рубіном».
1986 року автор випускає збірку сатири та гумору «Зустріч із ескулапом», 1989 року – книгу повістей та оповідань «Стрибок у прірву». У 1991 році побачила світ художньо-документальна книга «Версія», у якій письменник, змінивши деякі імена й власні назви, показує долю людей, що пройшли крізь жорстокість сталінських репресій, крізь жорна нівелювання застоєм. А. Житник привідкрив завісу й показав, як розвиваються паростки демократії: читач дізнається, яких тортур зазнали невинні люди в тридцятих-п'ятдесятих роках, як безпідставно розправлялися із чесними в шістдесятих-сімдесятих, як зростала карна злочинність, корумпувалися елементи з хижацькими інстинктами.
Помер А. Житник 14 грудня 1996 року.
Старший науковий співробітник Музею Заповіту Т. Г. Шевченка Наталія Павлик