26 ГРУДНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 105 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЮРІЯ СЕРГІЙОВИЧА АСЄЄВА

Історичний календар. Особистості Перегляди: 893

Юрій Сергійович Асєєва (1917-2005) – відомий український архітектор, археолог, історик архітектури, педагог, реставратор, мистецтвознавець, дослідник археологічних пам՚яток давнього Переяслава.

Юрій Асєєв народився 26 грудня (13 грудня за старим стилем) 1917 р. за однією версією – у Києві, за іншою – у Курську. У всякому разі, раннє дитинство Юрій Асєєв провів у Києві. Матір, Ганна Дяченко, походила з роду відомого українського, київського архітектора Дмитра Михайловича Дяченка (1887–1942), який таким чином приходився йому дядьком. Батько Сергій Асєєв навчався в Інституті цивільних інженерів, а Ганна Дяченко закінчувала Вищі жіночі курси у Петербурзі, де молоді люди й познайомилися в родині брата матері, Дмитра Михайловича. Дядьком Ю. С. Асєєва по батьківській лінії був відомий російський поет-футурист Микола Миколайович Асєєв (1889–1963).

Ю. Асєєв навчався у Першій київській зразковій трудовій школі ім. Т. Шевченка, а потім – у Київському будівельному технікумі (1932-1935). Закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю архітектор (1935-1941). Юрій Сергійович був Праведником Бабиного Яру (2001), адже під час війни допомагав жителям Києва і партизанам, виготовляв документи, які рятували життя людей, яких переслідували нацисти.

Після звільнення Києва, впродовж 1943-1945 рр. молодий науковець проводив обстеження та фіксацію пошкоджених у роки війни пам’яток давньоруського зодчества на території України. З 1944 р. Ю. С. Асєєв розпочав роботу на посаді старшого наукового співробітника у Софійському заповіднику (1944–1948). Тут він узяв участь у дослідженні унікальної пам’ятки ХІІ ст. – Кирилівської церкви, де було проведено масштабні архітектурні та археологічні дослідження: здійснено загальні ремонтні роботи, виконано укріплення фундаментів, проведено термінову реставрацію живопису, оскільки він перебував у аварійному стані. З 1944 р. працював науковим співробітником Української філії Академії архітектури СРСР (з 1945 – Академії архітектури УРСР). Архітектурну складову цих обстежень та ремонтно-реставраційних робіт забезпечували історик архітектури Ю. С. Асєєв та архітектор Микола В’ячеславович Холостенко. Ю. С. Асєєв уперше на основі ретельного вивчення архітектури храму зумів реконструювати його первісний вигляд. У 1948 р. науковець захистив кандидатську дисертацію, присвячену Кирилівській церкві. Його науковим керівником був Володимир Гнатович Заболотний (1898–1962). Тоді ж розпочав викладацьку діяльність у Київському інженерно-будівельному інституті, а згодом – у Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де впродовж кількох десятиліть викладав історію архітектури (1953-2000). 1940–1950-ті рр. Ю. С. Асєєв входив до команди дослідників, які робили архітектурні зондажі та здійснювали розкопки, вивчали будівельну техніку Софійського собору, пізнавали первісні архітектурні форми будівлі, зокрема її куполів, досліджували структуру фундаментів тощо. На основі отриманих даних було виготовлено макет первісного вигляду Софійського собору (автори М. Кресальний, В. Волков, Ю. Асєєв), який досі експонується в Софійському музеї. Після захисту дисертації з архітектури Кирилівської церкви Ю. С. Асєєв працював старшим науковим співробітником Інституту теорії та історії архітектури та будівельної техніки Академії архітектури УРСР (1948–1964). Паралельно з роботою в Академії він викладав історію архітектури в Київському інженерно-будівельному інституті (1948–1953) та в Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) (1953–2000), куди перейшов працювати 1964 р.: спочатку на кафедрі історії мистецтв, згодом очолив кафедру зарубіжного мистецтва, теорії та історії архітектури й синтезу мистецтв, працював проректором Інституту. У 1972 р. захистив докторську дисертацію на тему «Зодчество Придніпровської Русі кінця ХІІ – першої половини ХІІІ століть», отримав звання професора (1973).

1950-ті – початок 1960-их рр. відзначилися дослідженнями Ю. С. Асєєва у Переяславі. Дослідник відвідував Переяслав, починаючи з 1951 р.: у 1951–1952 рр. він, тоді старший науковий співробітник Інституту теорії та історії архітектури та будівельної техніки Академії архітектури УРСР, разом з архітектором Дмитром Ніловичем Яблонським (1921–2001), на той час аспірантом Академії архітектури УРСР, провів обстеження Михайлівської церкви, трапезної та дзвіниці. Архітекторами було складено проєкт реставрації цього архітектурного комплексу, за яким упродовж 1953–1958 рр. було здійснено реставраційні роботи. Регулярно буваючи в місті через виробничу необхідність, Ю. С. Асєєв мав змогу спостерігати за дослідженнями ленінградських археологів на чолі з Михайлом Костянтиновичем Каргером (1903–1976), які у 1949–1956 рр. проводили розкопки Михайлівського собору ХІ ст. та інших пам’яток переяславської давньоруської архітектури. Напевно, тоді ж він познайомився з молодим директором Переяслав-Хмельницького історичного музею Михайлом Івановичем Сікорським (1923–2011).

Саме Ю. С. Асєєв після М. К. Каргера, починаючи з 1958 р., зайняв «архітектурну нішу» у вивченні пам’яток давнього Переяслава. Адже з кінця 50-их рр. ХХ ст. в дослідженні археології Переяслава (і не тільки) сталися кардинальні зміни: відбувся практично повний перехід справи дослідження місцевих археологічних пам’яток від російських археологів до вітчизняних фахівців.

Юрій Сергійович Асєєв впродовж 1950-1960-х рр. забезпечував фахове архітектурне наповнення роботи українських археологів у Переяславі. На розкопках у Переяславі 1958 р. Ю. С. Асєєв входив до команди науковців по дослідженню «церкви Володимира Мономаха». Цю молоду команду складали визначний історик та археолог М. Ю. Брайчевський, молодий тоді директор Переяслав-Хмельницького історичного музею М. І. Сікорський та сам Юрій Асєєв. Згодом він став незмінним учасником переяславської експедиції АН УРСР на чолі з Р. О. Юрою у співпраці з Переяславським музеєм під керівництвом М. І. Сікорського. Впродовж 1959-1963 рр. експедиція вивчала залишки видатних пам’яток архітектури ХІ ст. – Єпископських воріт та Єпископського палацу.

У 1958 р. Ю. С. Асєєв уперше взяв безпосередню участь у розкопках пам’ятки переяславської архітектури – церкви кінця ХІ ст. на площі Возз’єднання, на дитинці давнього Переяслава. Для вивчення залишків виявленого М. І. Сікорським археолого-архітектурного об’єкту була організована спільна експедиція Інституту археології АН УРСР, Інституту теорії та історії архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР, Переяслав-Хмельницького історичного музею. Очолив експедицію співробітник ІА АН УРСР Михайло Юліанович Брайчевський (1924–2001). Учасниками невеликої команди дослідників були Ю. С. Асєєв, М. І. Сікорський та А. К. Козін. Консультував роботи академік архітектури В. Г. Заболотний, вчитель Ю. С. Асєєва, який був вихідцем з Переяслава й утримував тут батьківський будинок. Автори дослідження припустили, що розкопані рештки належать літописній церкві (Успіння) Богородиці, закладеній Володимиром Мономахом 1098 р. на княжому дворі. Результати вищезгаданих досліджень були оприлюднені М. Ю. Брайчевським та Ю. С. Асєєвим у невеликій публікації «Археологические исследования в Переяславе-Хмельницком в 1958 г.» (1960). Така атрибуція пам’ятки є зараз практично загальноприйнятою.

1960 р. Переяслав-Хмельницька комплексна древньоруська експедиції ІА АН УРСР та ПХДІМ, очолювана Р. О. Юрою (1927–1977) та М. І. Сікорським (заступник), запросила до участі в дослідженнях залишків Єпископських воріт Ю. С. Асєєва. Він, окрім організації досліджень та складання наукових звітів, здійснював фіксацію безпосередню на розкопі, що засвідчують звіти. Ю. С. Асєєв є одним з авторів польових креслень. 1960 р. пам’ятку було відкрито в цілому, принаймні на всіх максимально можливих ділянках, які виявилися складовими елементами літописних Єпископських воріт з надбрамною церквою св. Феодора. Ю. С. Асєєв виконав ґрунтовний аналіз архітектурної складової унікальної пам’ятки.

Результати вивчення Єпископських воріт давньоруського Переяслава викладено у кількох відомих статтях, в т.ч. у співавторстві з Р. О. Юрою, М. І. Сікорським, О. К. Козіним. У статті Ю. С. Асєєва, О. К. Козіна, М. І. Сікорського, Р. О. Юри «Дослідження кам’яної споруди ХІ ст. в Переяслав-Хмельницькому дитинці» (1962) було розкрито обставини виявлення нової пам’ятки давньоруського зодчества, роль М. І. Сікорського й М. К. Каргера на початковому етапі розкопок у 1955–1956 рр. Було повно охарактеризовано весь відкритий комплекс споруд, який включав власне ворота, прямокутну вежу зі сходами, що вели на другий поверх до надбрамної церкви, а також кам’яну стіну єпископського двору – «город камен», що згадується у літописній статті 1089 р. «Залишається недослідженою східна частина комплексу, яку через значні зруйнування та перекопки ґрунту і, головне, існуючі жилі й господарські споруди розкопати повністю немає можливості. На території Переяслав-Хмельницького вже розкопано вісім архітектурних споруд ХІ–ХІІ ст. Немає сумніву, що в майбутньому тут будуть відкриті й інші монументальні архітектурні пам’ятники, якими здавна славилося це одне з найстаріших міст Київської Русі», – прийшли до оптимістичного висновку дослідники.

Дещо пізніше Ю. С. Асєєв провів наукове порівняння двох унікальних пам’яток – Єпископських воріт Переяслава та Золотих воріт Києва у своїй статті «Золоті ворота Києва та Єпископські ворота Переяслава» (1967). Щоправда, Єпископські ворота Переяслава, як відзначав дослідник, добре досліджені лише з внутрішнього боку, тобто, з середини дитинця, оскільки зовнішня частина воріт залишилась не розкопаною через розташовані над нею житлові та господарчі споруди. Ю. С. Асєєв створив графічну реконструкцію цих воріт, зобразивши їх із середини, тобто з внутрішнього боку. Щоб уникнути фантазій, реконструкція спиралася виключно на матеріали археологічних досліджень, що в черговий раз засвідчило виключну наукову доброчесність та компетентність дослідника.

Вчений виконав ґрунтовний аналіз архітектурної складової як Єпископських воріт ХІ ст. (1959-1960), так і палацової споруди ХІ ст., дослідженої у 1962-1963 рр. Результати його праці подано у кількох відомих статтях, в т.ч. у співавторстві з Р. О. Юрою, М. І. Сікорським, О. К. Козіним.

1974 р. Переяслав-Хмельницький історичний музей поновив розкопки Михайлівського собору ХІ ст. На запрошення М. І. Сікорського у 1975 р. молодий талановитий архітектор і археолог Віктор Олександрович Харламов (1946–1996) очолив Архітектурно-археологічну експедицію ІА АН УРСР. В. О. Харламов запросив сприяння у дослідженнях свого вчителя Ю. С. Асєєва. Експедицією було розкрито залишки храму в тому ж обсязі, що й у свій час М. К. Каргером, окрім південних прибудов-усипалень. Під час повторного розкриття церковної споруди були виявлені й нові, не вивчені раніше ділянки, проявилися не помічені раніше деталі. Всебічний розгляд отриманих результатів дозволив по-новому висвітлити особливості та прикметні риси давньої архітектури унікальної пам’ятки. У статті Ю. С. Асєєва, В. О. Харламова та М. І. Сікорського «Исследование Михайловского собора в Переяславе-Хмельницком» (1979) було представлено опис отриманих результатів та висновки узагальнюючого характеру, також опубліковано нову реконструкцію плану споруди та реконструкцію первісного вигляду Михайлівського храму. Юрй Сергійович є автором графічної реконструкції переяславського Михайлівського собору ХІ ст., у дослідженнях якого брав участь у 1975 р.

Ю. С. Асєєву належить першість у виділенні самостійної переяславської архітектурної школи давньоруського часу, введення переяславських пам’яток до загальної схеми архітектури Давньої Русі.

Основним предметом наукової діяльності Ю. С. Асєєва було дослідження архітектури давньої Русі. Він – автор численних статей (понад 260) та монографій (16) з історії архітектури та мистецтва: «Древний Киев» (1956), «Нариси історії архітектури Української РСР» (у співавторстві; 1957), «Спаський собор в Чернігові» (1959), «Архитектура Крыма» (у співавторстві; 1961), «Архитектура» (у співавторстві; 1961), «Мистецтво стародавньої Русі» (1963), «Архітектура Київської Русі» (1969), «Джерела. Мистецтво Київської Русі» (1980), «Архитектура Древнего Киева» (1982), «Стилі в архітектурі України» (1989) та ін. Йому належать понад 20 архітектурних реконструкцій пам’яток часів Київської Русі. За його реконструкцією відтворено втрачену в 1930-х рр. пам’ятку ХІІ ст. – церкву Богородиці Пирогощі у Києві на Подолі (1998). Він є співавтором проектів реставрації Кирилівської церкви в Києві, П’ятницької церкви, Борисоглібського собору, Успенського собору в Чернігові (1944–1945), реконструкції Золотих воріт у Києві (1982).

Ю. С. Асєєв є Лауреатом Державних премій України (1971, 1992), Заслуженим архітектором України (1992), дійсним членом Всесвітньої організації охорони пам’яток, Почесний член Української академії архітектури (1992), членом комісії з відтворення видатних пам'яток історії та культури при Президентові України (1995).

Помер Ю. С. Асєєв 4 жовтня 2005 р. у віці 87 років. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Статті дослідника про пам’ятки Переяслава:

  1. Юра Р.О., Сікорський М.І., Асєєв Ю.С. Археологічні розкопки в Переяславі-Хмельницькому (в 1959-1960 рр.). Наукові записки Переяслав-Хмельницького державного історичного музею. Вип. 2. 1960. С. 89-91.
  2. Брайчевский М.Ю., Асеев Ю.С. Археологические исследования в Переяславе-Хмельницком в 1958 году. КСИА. Вып. 81. 1960. С. 112-116.
  3. Асєєв Ю.С., Козін О.К., Сікорський М.І., Юра Р.О. Дослідження кам’яної споруди ХІ ст. в Переяславі-Хмельницькому дитинці. Вісник академії будівництва і архітектури УРСР. 1962. №4. С. 57–61.
  4. Асеев Ю.С., Сикорский М.И., Юра Р.А. Памятник гражданского зодчества ХІ в. Переяславе-Хмельницком. Советская археология. 1967. №1. С. 199-214.
  5. Асєєв Ю.С. Золоті ворота Києва та Єпископські ворота Переяслава. Вісник Київського університету. 1967. №8. Вип. 1. С. 45-58.
  6. Асеев Ю.С., Харламов В.А., Сикорский М.И. Исследование Михайловского собора в Переяславе-Хмельницком. Славяне и Русь. (На материалах восточнославянских племен и Древней Руси). Сб. науч. тр. /АН УССР ИА. К.: Наук. думка, 1979. С. 122-137.

Джерела:

  • Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України. Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів: Сіверянська думка, 1997. С. 160-161.
  • Кот С.І., Бонда Р.І. Асєєв Юрій Сергійович. Енциклопедія історії України: Т. 1. А-В / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. НАН України, Інститут історії України. К.: В-во «Наукова думка», 2003. 688 с. URL: /http://history.org.ua/? encyclop&termin = Asieiev_Y (останній перегляд 30-11-2016).
  • Колибенко О.В. Історико-краєзнавчі дослідження Переяславщини (археологічні джерела) / О.В. Колибенко, О.В. Колибенко. Переяслав-Хмельницький, 2005. Ч. 1. 114 с.
  • Тоцька І. Юрій Асєєв. Пам’ятки України: історія та культура. № 4. 2006. С. 52-57.
  • Левитас Илья. Праведники Бабьего Яра. К.: 2001. С.40-41.
  • Юрій Сергійович Асєєв. Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного. URL: http://dnabb.org/modules.php?name=Pages&go=page&pid=216

View the embedded image gallery online at:
https://www.niez.com.ua/museums/entsyklopediia-zapovidnyka/istorychnyi-kalendar/%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96/2675-26-hrudnya-vypovnyuyetsya-105-rokiv-z-dnya-narodzhennya-yuriya-serhiyovycha-asyeyeva.html#sigProId3294246646