Екскурсійна розповідь у музеї кобзарства не завжди повно розповідає про славних українських незрячих музикантів давніх століть. Надто значний, не поширюваний довгий час в роки радянської ідеології матеріал залишався не затребуваним в архівах. Тому хочеться більш ширше розповісти про кобзаря Хведора Гриценка- (Холодного)-(1814-1889) з села Малі Лютеньки. Існує його єдиний портрет 1883р. Це робота П. Д. Мартиновича простим олівцем.
Про цього дивакуватого кобзаря залишилися спогади і П. Д. Мариновича (1856-1933), і О. Сластіона (1855-1933), з яким кобзар Опанас Бар(1831—1905) ділився своїми враженнями.
Сучасні дослідники кобзарського руху в Україні, зокрема Віктор Юрійович Мішалов писали наступне: «Багато кобзарів говорили: взагалі Холодний був дуже прекрасний інструменталіст. Він навіть у Полтавському театрі певний час грав, і грав в оркестрі з іншими інструментами. За свідченням Мартиновича, Хведір Гриценко-Холодний знав 8 дум, 72 псальми і кількасот пісень.
Віктор Мішалов аналізуючи психологічний стан і надзвичайні музичні здібності Федора Гриценка говорить наступне: «Мені здається що він мав аутизм…». Відомо, що вражав «голови слухаючі» не тільки надзвичайно експресивною манерою співу, а й дивовижною технікою гри (сучасники захоплювалися «скрипковим звучанням» його сорока п`ятиструнної бандури). «Бандурник він без числа хороший, - казали про нього кобзарі-сучасники, - і вже гра, вже гра! Своїм духом гра, та й годі».
Кобзар Опанас Бар, із захопленням розповідав О. Сластіону про гру Ф. Гриценка-Холодного і запевняв, що нічого подібного він іще не чув: «Було, як сяде, як зашкряба, як затужить, то й сам плаче, і всі за ним, а мідяки то, як той горох, у коновочку тільки тр… тр… тр…».
В захоплені той же Бар казав, що Ф. Гриценко-Холодний міг босими ногами грати на бандурі будь-якого козачка…
Інший дослідник життя старців сліпців в Україні Порфирій Денисович Мартинович писав Гнату Хоткевичу 3 серпня 1932року таке: «Дуже дивний кобзар був Холодний. Іноді, як грав на бандуру, так у його звуки зливались, і така гра його була, як гра на скрипці, що не чути бренькання!.. І грав на кобзі так, неначе говорила кобза його, словами вимовляла. У мене дух захватило, як я його вперше почув! І як він спитав мене, як мені здається його гра, то я довгесенько мовчав од захвату духа, од великого дива, не міг зразу й слова промовити».
Існували переповідання, що Ф. Гриценко (Холодний) замолоду був серед старців сліпців досить успішний в побутовому плані. Він мав свою хатину, а заздрісники спалили її, тому він з обіди і внутрішнього протесту пішов жити в скиртах, на полі, в холодних сараях і, часто ходив босий, за що й отримав у братії таке псевдо «Холодний».
Техніка його гри вражала сучасників: сорока п’ятиструнна бандура звучала, як скрипка; бандурист грав душею. У Ф. Гриценка-Холодного був учень - також відомий кобзар М. С. Кравченко. Але згодом Хведір Гриценко говорив: «Мені якби місце трапилось тихе, то я і грать би не грав. Хай їй лиха година зовсім».
Так до 75 років він не заробив таких грошей, щоб найняти собі поводиря, обзавестися якимось житлом. Бо не любив митець простягати руку за мідяками, волів «краще тремтіти й мерзнути на холоді, мокнути під дощем, аби не звертатися по допомогу».
Молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства» Костюк Н.
Використані матеріали: В. Ю. Мішалова, Г. Черкаської, П. Д. Мартиновича, О. Г. Сластіона
Фото з доступних інтернет джерел
-
Сластіон О.Г. Сластіон О.Г.
-
Савченко Опанас (Барь, Царь) (1831- 1905) Савченко Опанас (Барь, Царь) (1831- 1905)
-
Гриценко-(Холодний) Хведір Хведорович Гриценко-(Холодний) Хведір Хведорович
-
Мартинович П. Д. Мартинович П. Д.
-
Мішалов В. Ю. – сучасний дослідник кобзарської традиції в Україні Мішалов В. Ю. – сучасний дослідник кобзарської традиції в Україні