Музеї

Музей історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини

Категорія: Про музеї Створено: П'ятниця, 07 серпня 2015, 12:59
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

Музей історії лісового господарства розташований у північно-західній частині Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, у мальовничому куточку серед беріз. Ідея створення цього музею належить фундатору музейної справи на Переяславщині, Герою України – Михайлу Івановичу Сікорському.

Музей – комплекс будівель, пам’яток дерев’яної народної архітектури, що мають безпосереднє відношення до ведення лісового господарства у кінці ХІХ ст. – середині ХХ ст.: лісний кордон, повітка, комора, шишкосушарня, смолокурня.

Створення експозиції Музею історії лісового господарства розпочалось у 2001 р. Експонати для майбутніх експозицій було знайдено у лісництвах Переяслав-Хмельницького, Клавдіївського, Макарівського, Іванківського та інших держлісгоспів Київської області та України.

Відкриття Музею історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини відбулося у 2007 р. Його експозиція висвітлює питання історії вирощування, догляду та зберігання лісу в кінці ХІХ ст. – на поч. ХХ ст. та репрезентує наступні теми:

 

  1. Ліс, як історичне середовище зародження і розвитку людського суспільства.
  2. Ліс на службі людини.
  3. Вирощування лісу.
  4. Догляд за лісом.
  5. Лісове господарство Переяславщини.
  6. Житло лісника.

Експозиційне наповнення складає понад 200 унікальних оригінальних музейних предметів. Серед них слід виокремити зібрання лісосадильних машин 2-ї пол. XX ст., які наочно ілюструють розвиток інженерної думки в галузі лісорозведення. Колекція містить такі механізми, як саджалки лісові ЛНД–1, СЛН–1, СЛЧ–1, СЛТН–1, МЛ–1, сіялку лісову СЛ–4, робочі органи ротаційного культиватора.

Хата лісного кордону побудована в 1900 р. на території Мирчанського лісництва Київського повіту Київської губернії (нині Бородянський район Київської області). У автохтонному середовищі хата стояла у лісі та використовувалася для проживання лісової охорони, лісників та об’їждчиків.

На територію Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини хата лісного кордону була перевезена у 1969 р. та встановлена в південно-західній частині плато ур. Гора. Будівля знаходиться у центральній частині великого відкритого дворища лісного кордону. Вхід у двір – через браму у вигляді арки.

Об’єкт є десятикамерною житловою спорудою прямокутної форми. Хата поділена на три частини, кожна з яких має окремий вхід. Дві частини – однотипні квартири для лісника та лісового об’їждчика (кімната, кухня, сіни, комора). Вони мають вхід на причілкових боках. Біля дверей збудовані дерев’яні ґанки, оздоблені різьбленими колонами. Посередині будівлі ще одна частина – так звана «чиновницька» (кімната та сіни). Вхід до неї розташований із тильного боку. У кожній окремій частині хати є цегляна піч, а в одній із квартир – ще й груба.

Конструктивні особливості будівлі: каркас стін покладений в зруб «косий замок» із соснового дерева, дубові підвалини поставлені на каменях, що розташовані по кутах. Внутрішні перегородки хати – «закидка в шули», стеля – з дощок «в розбіжку». Будівля зовні не мазана, всередині лише житлова частина побілена крейдою. Підлога дерев’яна на лагах. Будівля має дев’ять вікон та троє зовнішніх дверей: п’ять вікон на чільному боці, по два вікна і одні двері – на причілкових боках, одні двері – з тильного боку. Вікна зовні закриваються віконницями.

Дах високий, двосхилий. Крокви скріплені попарно зверху тиблями, нижні частини – поперечними жердинами з підпорками. З причілкових боків у дощаних фронтонах розміщені дверцята, що ведуть на горище.

У хаті лісного кордону (у частині, де проживав лісник), представлена експозиція, що відтворює інтер’єр житла кінця ХІХ ст.

Повітка збудована місцевими майстрами в 1910 р. в межах Мирчанського лісництва Київського повіту Київської губернії (нині Бородянський район Київської області). В автохтонному середовищі будівля стояла у дворі хати лісного кордону у лісі. Ця споруда була дводільна та використовувалася для утримання коней, зберігання реманенту: возів, саней, знарядь праці по обробці лісу.

На територію Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини повітка перевезена у листопаді 1970 р. та встановлена у дворищі лісного кордону. Під час встановлення на території Музею ця будівля зазнала певних змін: були проведені реставраційні роботи покрівлі та не встановлено перегородку всередині. Внаслідок цього приміщення стало однодільним. Довга дрань покрівлі замінена на коротку.

Конструктивні особливості будівлі: каркасне заповнення стін горизонтальною дерев’яною закидкою у шули. Крокви даху зв’язані попарно тиблями, кріпляться до ощепин, що лежать на шулах. У повітці двоє дверей: більші – ворітні двопільні, менші – однопільні. Дах двосхилий. Підлога земляна, стеля відсутня.

З 2002 р., з метою створення додаткових експозиційних площ, у повітці були проведені наступні види робіт: відновлена ув’язь стін, облаштовано цементну підлогу, проведено внутрішнє художнє оформлення: на правій та лівій причілкових стінах створено дві картини з лісовими мотивами. Внутрішній простір переобладнано під виставковий павільйон. Нині у повітці представлена частина експозиції Музею історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини – тема «Вирощування лісу» (колекція лісосадильної техніки).

Шишкосушарня – це будівля господарського призначення для добування насіння із шишок шпилькових порід дерев.

Збудована у кінці ХІХ ст. у с. Розважів Радомишльського повіту Київської губернії (нині Іванківський район Київської області). Конструкція сушарні за проектом Гоголіцина – Каппера по типу вогнедіюча барабанна сушильня із висувними решітками.

Конструктивні особливості будівлі: однодільна дерев’яна двохярусна споруда на дубових підвалинах, що лежать по кутах на каменях. Стіни побудовані із соснових пиляних брусів, покладених у відкритий зруб без лишку, не мазані. Підлога – земляна долівка. Дах високий двосхилий. Стеля не повна дощана, у стелі на горище отвори, через які завантажуються шишки у барабани. Споруда має шість вікон. Вхідні двері однопільні.

Зліва від вхідних дверей – дерев’яні східці, що ведуть на другий ярус, одні – назовні, інші – з середини. З вулиці їх використовували для завантаження шишок з рухомого складу (возів) на горище, а в середині –для доступу до другого ярусу.

У правій частині нижнього ярусу приміщення знаходиться калориферна піч. По обидва боки від неї по два циліндричні барабани для сушіння шишок. Піч могла мати зроблені спеціальні канали для інтенсивної подачі теплової енергії безпосередньо на барабани. Циліндри барабанів закріплені на осях для обертання, поділені на 4 сектори та мають решітчасті стінки. Така конструкція сприяє кращому прогріванню шишок та повному висипанню насіння з-під лусочок.

На другому ярусі (на горищі) будівлі знаходився двохтижневий запас шишок, який постійно поповнювали. Тут же проходив процес попереднього підсушування шишок за рахунок димоходу калориферної печі при температурі 20-25º С.

Піч топили та доводили до певної температури. Циліндри час від часу обертали і шишки рівномірно нагрівалися та відкривали лусочки. Насіння висипалося із шишок і через решітки барабанів сипалося у підготовлені короби, які ставили під ними. При цьому користувалися спеціальними невеликими лопатами на довгих ручках та спеціальними візками. Такий спосіб добування насіння був зручним і найбільш поширеним. Терміни сушіння у такій сушильні 1 доба, продуктивність – 4-5 кг насіння за годину.

На даний час у приміщенні шишкосушарні знаходиться частина експозиції Музею лісового господарства Середньої Наддніпрянщини – тема «Вирощування лісу» (заготівля насіння).

Комора збудована у кінці ХІХ ст. місцевими майстрами у селі Дениси Переяславського повіту Полтавської губернії (нині Переяслав-Хмельницький район Київської області). У автохтонному середовищі використовувалася для зберігання зерна.

У 2002 р. комора перевезена у Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини та встановлена в його південно-західній частині, у південній частині дворища лісного кордону.

Споруда побудована з тесаних дубових та осикових колод у зруб із лишком. Вінця зрубу ретельно припасовані. Підвалини будівлі лежать на кутових каменях. Комора не мазана. У плані споруда квадратної форми, складається з двох частин: відкритого ґанку, облаштованого чотирма різьбленими колонами, та однокамерного закритого приміщення. Відкрита і закрита частини комори знаходяться під одним спільним чотирисхилим дахом, вкритим оцинкованим залізом. Підлога дощана.

Нині у коморі представлена частина експозиції Музею історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини по темі «Захист лісу».

 

Завідувач НДС "Музей історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини"                                   Бова І.С.