ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ «ПЕРЕЯСЛАВСЬКА СОРОЧКА: СЕЛА СОШНИКІВ, СТАРЕ»

21 травня 2026 р. відзначали День вишиванки – свято приурочене збереженню традицій українського народного одягу. З нагоди свята у Музеї трипільської культури Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» відкрилася виставка «Переяславська сорочка: села Сошників, Старе», на якій представлено традиційне вбрання та зразки народної вишивки із музейного зібрання Заповідника.

Знаково, що виставка організована у Музеї трипільської культури, адже особливість української вишивки, глибинність її орнаменту та символізму пов’язують із землеробською трипільською культурою. На наголосив науковий співробітник Дмитро Тетеря, котрий відкрив захід та підкреслив, що елементи орнаментації, започатковані з часів Трипілля, мали оберегове значення і простежуються у розписах українських писанок, народної вишивки, у тому числі представленої на виставці. Ми, як культурні спадкоємці тисячолітніх духовних традицій, маємо вивчати, популяризувати та продовжувати традиції предків. Дмитро Адольфович подякував присутнім військовим за захист та повідомив, що планується започаткувати новий проект – Музей ветеранам.

Генеральний директор Марина Навальна наголосила на важливості вишиванок не лише символом української ідентичності, а й важливим елементом культурного супротиву. Наголосила, що двері музеїв завжди відкриті для воїнів та їх сімей.

Далі наукова співробітниця Валентина Білоусько прочитала для ветеранів та їх родин лекцію «Переяславська сорочка: ужиткова і духовна спадщина», у ході якої пояснила різницю між вишиванкою і традиційною українською сорочкою, розповіла про особливості трипільських орнаментів, які трансформувалися упродовж віків і відтворені у символіці натільного одягу, про регіональні особливості переяславських сорочок, їх територіальне охоплення. Українська традиційна сорочка виступала не лише невід’ємним елементом народного вбрання, але була важливою складовою обрядовості. За функціональним призначенням сорочки поділялися на буденні, святкові, обрядові. Сорочка характеризувала людину, її вік, соціальний статус, демонструвала майстерність вишивальниці. Постові, жалобні, святкові сорочки вдягалися з відповідної нагоди. Найбільш знаковими подіями в житті людини вважалися народження, одруження та смерть, а відтак, до кожної з них призначалися особливі сорочки.

Лекторка розповіла про традиційний український одяг – корсетки, плахти, спідниці, попередниці, пояси або крайки, – про його призначення. Попри високу вартість сукна та прикрас, кожна жінка мала повний комплект одягу, а сорочок – від 20-50 сорочок, і більше. Часто на кожне свято чи вагому життєву подію призначалася окрема сорочка. З 10 років дівчинка починала готувати посаг, який показував добробут нареченої, статус її родини.

Слухачі дізналися про крій сорочок, їх універсальність, технологію вироблення – від виготовлення полотна та ниток, до пошиття. Особливість крою переяславських сорочок були широкі рукава. Кольорова колористика сорочок нашого регіону – сірі тони, коричневі відтінки, які видобували з дубу, горіха, вільхи. Вважалося, що разом із барвником передавалися здатності рослини, кожна з яких також наділялася символічним сенсом. Найбільш дороговартісним був червоний барвник, добували його із хробачків, що вікладали яйця у коренях суниці. Його заготівля потребувала багато зусиль і часу, однак, саме він давав сталий колір, який не втрачав своїх якостей із часом.

Особлива увага зверталася на захисні функції сорочки, так оберегове значення мало оздоблення країв, орнаменталістика, яка несли позитивний зміст для здоров'я, добробуту тощо. Надзвичайно цікавими є назви орнаментів, котрі свідчать про їх автохтонність, символічне та захисне значення: роги – захист від негативу, дерево роду – збереження родової пам’яті, кривулька – символ води як джерела життя, круторіг – знак сонця, вужик – оберіг сім’ї тощо. Не менш цікавими є обрядове використання сорочок, забобони, ритуали, звичаї, пов'язані з сорочкою.

Гості дізналися про еволюцію традицій вишивки – від давніх технік до брокардівських орнаментів. А також прослухали інформацію про чоловіче вбрання, його види, крій і особливості, традиції вишивання весільних сорочок для наречених. Про популяризацію вишивки українською інтелігенцією, яка розуміла важливість збереження даної традиції та з подачі котрої і було запроваджено термін вишиванка.

Наприкінці лекції Валентина Миколаївна закликала відроджувати традицію вишивання, долучатися до відтворення автентичних сорочок, орнаментів, які матимуть не лише естетичне, але й захисне значення. Навчитися вишивати і шити сорочки можна у Студії вишивки «Переяславська сорочка», яка діє на базі Заповідника.

Наукові спіробітники НІЕЗ «Переяслав»                                                                                      Оксана Тарапон, Валентина Білоусько