20 КВІТНЯ НАРОДИЛАСЯ ТАМАРА ГРИГОРІВНА МОВША (1922–2003) – ВИЗНАЧНА ДОСЛІДНИЦЯ КУЛЬТУРИ ТРИПІЛЛЯ-КУКУТЕНЬ

Історичний календар. Особистості 21 квітня 2026 Перегляди: 81

Тамара Григорівна Мовша – українська археологиня, музеєзнавиця, кандидат історичних наук, лауреат Премії Вікентія Хвойки, яка зробила вагомий внесок у дослідження культури Трипілля-Кукутень, належить до когорти найвідоміших дослідників-трипіллязнавців ХХ ст. Її дослідження збагатили археологічну науку рядом блискучих відкриттів. Вона не лише була успішним археологом-практиком, провівши дослідження значної кількості пам’яток і здобувши численні унікальні артефакти, але й вченим-теоретиком, яка поставила, узагальнила та розв’язала низку проблемних питань з археології первісного суспільства. Для переяславського заповідника її заслуга полягає ще й в тому, що саме вона виступила ініціатором створення Музею трипільської культури, розробила наукову концепцію експозиції, визначила структуру та тематичний план майбутнього музею, а експозиція у значній мірі складається з матеріалів її досліджень та колекцій.

Тамара Григорівна Мовша народилася 20 квітня 1922 р. в м. Любечі на Чернігівщині. Згодом родина переїхала до Києва, де проживала в одному з найбільш романтичних куточків Києва – на Трухановому острові. Батько Григорій Якович Мовша був повним Георгіївським кавалером, працював мотористом річкового флоту. Тамара Мовша була залюблена Дніпром, своїм островом, який називали «Київська Венеція», була задіяна й у батьковій справі: в родинному архіві збереглося довоєнне посвідчення на її право керувати моторним човном.

По закінченню середньої школи у 1939 р. У 1939 р. вступила на історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчила у 1945 р. Того ж року почала працювати науковим співробітником Київського державного історичного музею у відділі «Докласового (первісного) суспільства». Пропрацювала в цьому закладі 32 роки, з них 25 років – на посаді заввідділом (1952–1977). Тамара Григорівна відповідала за 160 тисяч одиниць археологічних матеріалів доби каменю-бронзи, будувала музейні експозиції, займалася науково-дослідницькою роботою, проводила екскурсії, читала лекції. Працюючи у музеї здійснила великий обсяг роботи по вивченню та систематизації трипільських матеріалів з розкопок В. В. Хвойки, М. Ф. Біляшівського, М. Я. Рудинського, С. С. Гамченка, В. П. Петрова, С. С. Магури, В. Є. Козловської, П. П. Курінного, М. О. Макаренка. У 1975 р. захистила дисертацію «Антропоморфна пластика Трипілля (реалістичний стиль)». З 1977 по 1989 рр. працювала співробітником відділу первісної археології Інституту археології АН УРСР (нині – НАН України). Після залишення роботи в Інституті археології, свою діяльність продовжила у Переяслав-Хмельницькому державному історико-культурному заповіднику (нині НІЕЗ «Переяслав») на посаді завідувача науково-дослідного відділу «Музей трипільської культури» (1990–2003 рр.).

Археологічну кар’єру Т. Г. Мовша розпочала в 1946 р. з участі у Трипільській археологічній експедиції, яку очолювала Тетяна Сергіївна Пассек (1903–1968). У її складі Тамара Григорівна взяла участь у дослідженнях поселень ранніх землеробів енеоліту: Володимирівка (1946–1947), Солончени, Флорешти, Вихватинці, Голеркани (1952–1959). Із 1955 по 1959 рр. очолила самостійні дослідження трипільського поселення Солончени (Молдова). На основі вивчення здобутих матеріалів виокремила солонченську групу пам’яток середнього періоду Трипілля. Плідними були дослідження пізньотрипільського поселення Цвіклівці (1960–1961): відкрито цікаве житло-майстерню по виготовленню крем’яних свердел, жертовне поховання та скарб мідних прикрас. Близько 20 років (1962–1980) дослідниця присвятила вивченню різночасових трипільських пам’яток поблизу с. Жванець в урочищах «Щовб», «Лиса Гора», «За стінкою», «Замчище». Відкриття унікальних археологічних об’єктів – оборонного валу та рову одного з найдавніших городищ Старої Європи «Жванець-Щовб» та комплексу гончарних горнів трипільського часу в ур. Лиса гора поряд з городищем, дозволили дослідниці дійти до важливих висновків щодо соціального розвитку трипільських громад, адже і поява укріплених поселень – городищ, й виникнення значних ремісничих центрів, засвідчують значні зрушення в суспільному розвитку трипільців на розвинутому та пізньому етапах.

Ідея висвітлення матеріальної та духовної культури землеробських племен через музейні експозиції призвела археологиню та музеєзнавицю Т. Г. Мовшу до знайомства з відомим майстром музейної справи М. І. Сікорським: обидва були не тільки ровесниками, але й однодумцями й соратниками. М. І. Сікорського та Т. Г. Мовшу об’єднувало у першу чергу те, що вони свої знання і неабияку енергію віддавали науковому пошуку як в археології, так і у музейній справі. Наслідком цієї плідної співпраці стали спільні експедиції Т. Г. Мовші, співробітників ДІМ із науковцями переяславського заповідника. Починаючи з 1974 р. фонди та експозиції заповідника постійно поповнювалися новими матеріалами трипільської епохи, здобутими в археологічних експедиціях. У Музеї народної архітектури та побуту здійснили перші досвіди відтворення археологічних об’єктів із розкопок поселення Жванець. Залишки гончарної печі № 7, яку через особливості каменистого ґрунту неможливо було взяти монолітом, тому у розібраному вигляді вони були перевезені, а пізніше відтворені в реконструкції на території Музею просто неба (1974–1975). З експериментальною метою був відтворений й фрагмент розкопок ранньотрипільського наземного житла, розкритий на Лисій горі у 1974 р., з рештками кам’яного вогнища, робочими місцями із зернотерками та розтиральниками. Замисел створення музею однієї археологічної культури – трипільської, який виник ще в той час, спочатку був етапом довгої спільної роботи і спільної мрії, а згодом, із накопиченням матеріалів, перетворився у цілком реальну справу.

У наступні 1975–1979 рр. співпраця із Переяславським історичним музеєм продовжилась у складі Дністровської новобудовної експедиції, очолюваної Л. І. Крушельницькою, де Т. Г. Мовша керувала окремим самостійним загоном по дослідженню Трипілля. Зокрема, тривали роботи у с. Жванець, де розкопано залишки трипільського наземного житла на поселенні в ур. Щовб, гончарної майстерні поблизу трипільського гончарного комплексу в ур. Лиса гора, землянки раннього залізного віку та могильника давньоруського часу в ур. Щовб.

1979-1980 рр. було проведено розкопки поселення трипільської культури в ур. Хрещате с. Велика Слобідка Кам’янець-Подільського району, а в 1981 рр. – поселення біля с. Ломачинці в ур. Вишнева. Тамара Григорівна приділяла велику увагу розвідкам трипільських пам’яток Подністров’я, пішки сходила десятки кілометрів мальовничими місцевими ландшафтами. За цей час було обстежено більш ніж 20 пам’яток трипільської культури у Хмельницькій, Вінницькій та Чернівецькій областях (Гаврилівці, Каплівка, Бабшин, Студениця, Теремці, Перебиковці, Березова, Жван, Дарабани, Ломачинці, Волошина, Лоївц, Непоротове, Окопи, Дарабани, Бернове, Коновка, Гаврилівці, Каплівка, Березова, Велике Залісся, Грим’ячка та ін.), на деяких проведені розвідувальні розкопки, матеріали з яких нині представлені в експозиції Музею трипільської культури.

З 1980-их рр. дослідниця вивчала поселення-гіганти (протоміста) на Побужжі за участю співробітників заповідника, очолювала Доброводський та Косенівський загони Комплексної трипільської експедиції Інституту археології. Під час цих досліджень було знайдено ряд унікальних артефактів, значна частина яких зберігається у переяславському Заповіднику. Зокрема, раритетні культові предмети – біноклеподібний виріб та зооморфна посудина (Косенівка), глиняні моделі житла та саночок (Доброводи), а також чудовий керамічний посуд, знаряддя праці, антропоморфна та зооморфна пластика, зразки різноманітних будівельних матеріалів, які репрезентують трипільське домобудівництво.

У 1984–1985 рр. Тамара Григорівна ініціювала роботу Києво-Трипільської експедиції за участі співробітників Інституту археології та переяславського заповідника, якою були проведенні дослідження пам’яток трипільської культури Київського Правобережжя з метою пошуку, локалізації та вивчення пам’яток у класичному районі відкриття Трипільської археологічної культури В. В. Хвойкою. У ході досліджень було обстежено численні вже відкриті трипільські поселення, а також виявлено низку нових пам’яток.

Майже 30 років наукове та творче життя вченої було пов’язане з Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав». Вона стала творцем першого в Україні Музею трипільської культури у с. Халеп’я, який функціонував на базі Переяславського заповідника впродовж 1992–1999 рр. З 1990 р. Т. Г. Мовша була зарахована до штату Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника, а 31 січня 1991 р. призначена завідувачем новоствореного науково-дослідного відділу Заповідника «Музей трипільської культури». Матеріальне забезпечення та практичну роботу по створенню експозиції нового музею взяли на себе працівники археологічного відділу заповідника, наукову та організаційну складову забезпечувала Тамара Григорівна Мовша. Під час роботи над експозицією Тамара Григорівна багато часу приділяла спілкуванню з місцевими жителями, серед яких на той час ще залишались люди, які брали участь у довоєнних розкопках на пам’ятках Коломийщина І та ІІ, збирала їх свідчення та спогади. Через жваве листування та безпосередні контакти дослідниця отримувала спогади науковців старшого покоління (Т. Д. Білановська, К. К. Черниш, В. І. Маркевич), збирала матеріали про довоєнні та повоєнні дослідження трипільських пам’яток. Створила цікаву виставку, присвячену дослідникам трипільської культури всіх поколінь. Вона розробила наукову концепцію та започаткувала експозицію, в якій відтворила своє бачення розвитку Трипілля. Основу експозиції склали матеріали власних досліджень Тамари Григорівни та оригінальні матеріали з пам’яток різних регіонів, які вона отримувала від колег-археологів завдяки своїм приязним особистим стосункам з ними, зокрема, В. І. Маркевичем, І. С. Винокуром, М. М. Шмаглієм, Л. Ю. Поліщук, О. О. Якубенко, В. А. Косаківським, В. М. Захар’євим та ін. Вдало доповнили експозицію розроблені Т. Г. Мовшею карти Трипілля та суміжних культур на різних етапах існування, узагальнена карта знахідок культурних рослин на трипільсько-кукутенських пам’ятках. Завдяки дружнім зв’язкам з багатьма колегами України, Росії, Молдови, Румунії вона збагатила новими матеріалами як експозицію, так і архіви музею. Її наполегливість та працездатність дозволили в короткий термін створити експозицію музею трипільської культури. Відкриття музею відбулося 19 серпня 1992 р.

У 1999 р. матеріали експозиції були перенесені до м. Переяслава. Нова експозиція була значно доповнена, розширена та вдосконалена за науковою концепцією Т. Г. Мовші. Музей знаходиться у складі НІЕЗ «Переяслав». Оновлена експозиція побудована переважно на археологічних матеріалах, що походять з розкопок дослідниці. У даній музейній експозиції втілені її наукові ідеї, її бачення проблем трипільського світу, які вона прагнула розв’язати впродовж всієї своєї творчої діяльності. У листопаді 2002 р., вже долаючи хворобу, Тамара Григорівна востаннє оглянула новостворену експозицію Музею трипільської культури, запропонувала внести декілька завершальних штрихів, зробила ряд конкретних і слушних зауважень, які були враховані. Відкриття нової експозиції відбулося 20 вересня 2003 р., але Тамара Григорівна, на жаль, не дожила до цієї довгоочікуваної події.

За час своєї науково-дослідницької роботи Т. Г. Мовша займалася розробкою та написанням ряду наукових видань, зокрема двох великих розділів до перших томів фундаментальної праці «Археології Української РСР» (1971) та «Археологии Украинской ССР» (1985). Підсумком її науково-дослідницької роботи стало опублікування більш ніж 150 статей. У коло наукових інтересів вченої входили дослідження, пов’язані з духовною культурою та ідеологічними уявленнями трипільських племен, взаємини всередині величезної трипільсько-кукутенської спільності та з іноетнічними спільнотами енеоліту, хронологія, поділ Трипілля–Кукутені на низку культур або етнокультурних груп.

Тамара Григорівна активно займалась пам’ятко-охоронною роботою. Протягом багатьох років вона очолювала секцію археології Київської обласної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури.

Цілеспрямовану діяльність Т. Г. Мовша проводила у справі музеєзнавства. Цій тематиці вона присвятила низку наукових розробок, у яких розглянуті питання музейного будівництва, принципи побудови експозицій та музейні інновації. Тамара Григорівна підготувала групу досвідчених дослідників-археологів та музеєзнавців. Серед її учнів – кандидати історичних наук, заслужені працівники культури України, провідні музейні співробітники. Всі вони проходили археологічну школу в експедиціях під її керівництвом і завжди відчували фахову підтримку, увагу й доброзичливість.

Тамара Григорівна була інтелігентною, сердечною, доброю та чуйною людиною, але водночас вимогливою до себе й до інших, особливо коли йшлося про наукове сумління й людські якості. Їй були притаманні жіночність, відчуття смаку, почуття гумору. Була віддана науці і творчому пошуку, якому присвятила все життя. В останній період свого життя значний час, енергію та знання віддавала розвитку археології та музейної справи у Переяславі. Пам’ять про талановиту дослідницю її колеги-археологи та музейники відзначають творчими досягненнями створеного нею Музею.

Талановита дослідниця Трипілля пішла з життя 4 березня 2003 р. на 81 році життя.

Джерела та література:

Білоусько В.М. Археологічні матеріали Т. Г. Мовші у збірці НІЕЗ «Переяслав». Археологічні дослідження на Київщині. Матеріали І обласної наукової конференції 24-25 жовтня 2011 року. Трипілля, 2012. С. 161–168.
Білоусько В., Бузян Г. Вшанування пам’яті Т. Г. Мовші в музеї трипільської культури НІЕЗ «Переяслав». ПЕРЕЯСЛАВІКА: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: зб. наук. ст. Переяслав (Київська обл.), 2022. Вип. 22 (24). С. 85–97.
Білоусько B., Бузян Г. Тамара Мовша – творець музею трипільської культури в Переяславі. Археологія & Фортифікація України: зб. матеріалів ХІІ Всеукраїнської наук.-практ. конференції / редкол.: О. О. Заремба (голова) та ін. Кам’янець-Подільський:ФОП Панькова А. С., 2023. С. 6–14.
Бузян, Г.М., Якубенко, О.О. Пам’яті Тамари Григорівни Мовші. Археологія. 4. С. 167–168.
Бузян Г.М., Якубенко О.О. Пам’яті Тамари Григорівни Мовші. Наукові записки з української історії. Переяслав-Хмельницький, 2004. Вип. 15. С. 275–276.
Бузян, Г.М., Якубенко О.О. Тамара Григорівна Мовша. АНТ. Вісник археології, мистецтва, культурної антропології. 2005. С. 101–102.
Бузян Г.М., Білоусько В.М., Тетеря Д.А. Визначні дослідники трипільської культури. Тамара Григорівна Мовша. Буклет. Переяслав-Хмельницький, 2012. 24 с.
Бузян Г.М. Співпраця Т. Г. Мовші з Переяславським заповідником. Переяславіка. Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Зб. наук. ст. Переяслав-Хмельницький, 2014. Вип. 7 (9). С. 238–251.
Бузян Г.М., Білоусько В.М., Тетеря Д.А. Історія створення та перспективи вдосконалення експозиції музею трипільської культури НІЕЗ «Переяслав». Науково-дослідницька та просвітницька діяльність Вікентія Хвойки. До 160-річчя з дня народження. Матеріали наук.-практ. конф., с. Халеп’я, 19 лютого 2010 року. Трипілля, 2010. С.9-16.
Мовша Т., Корвін-Піотровський О., Бузян Г. Розвідки трипільських пам’яток правобережної Київщини (слідами Вікентія Хвойки). Трипільська цивілізація у спадщині України. Конференція присвячена 110-річчю трипільської культури. (Матеріали та тези доповідей конференції, 30-31 травня 2003 р.). К.: вид-во „Просвіта”, 2003. С. 299-306.
Сікорський М.І., Мовша Т.Г. Музей трипільської культури в с. Халеп’я. V Всеукраїнська конференція «Розвиток історичного краєзнавства в контексті національного і культурного відродження України» /жовтень 1991/. Тези доповідей та повідомлень. Київ–Кам’янець-Подільський, 1991. С. 510–512.
Тетеря Д.А., Білоусько В.М. Музей Трипільської культури у м. Переяславі-Хмельницькому: сучасний стан та перспективи розвитку. Ранньоземлеробські культури Буго-Дніпровського межиріччя: проблеми дослідження / Колективна монографія. Умань: ПП Жовтий, 2009. С. 180–187.
Тетеря Д.А., Білоусько В.М. Музей трипільської культури: історія створення та сьогодення. Нарис. К., 2017. 34 с.
Тетеря Д.А., Білоусько В.М. Науково-освітній напрям у роботі Музею трипільської культури Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Всеукраїнський Музейний Форум. Матеріали науково-практичної конференції / Заг. ред. Л. О. Гріффена. Переяслав-Хмельницький, 2017. С. 302–306.
Тетеря Д.А., Білоусько В.М. Роль Т. Г. Мовші у створенні першого в Україні Музею трипільської культури. Сіверщина в історії України. Вип. 11. Глухів – Київ: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2018. С. 399–404.
Якубенко О., Радієвська Т. Тамара Григорівна Мовша і Національний музей історії України. Переяславіка: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» / ІІІ Єфремівські читання «Релігійне життя Переяславської землі (ІХ – ХХІ ст.)». Зб. наук. ст. Переяслав-Хмельницький, 2014. Вип. 7 (9). С. 285–299.

Старші наукові співробітники НДВ археології Г. Бузян, Д. Тетеря

View the embedded image gallery online at:
https://www.niez.com.ua/museums/entsyklopediia-zapovidnyka/istorychnyi-kalendar/%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96/3390-20-kvitnya-narodylasya-tamara-hryhorivna-movsha-1922-2003-vyznachna-doslidnytsya-kultury-trypillya-kukuten.html#sigProId34b23d06dd