Помер Андрій Осипович Козачковський, друг Тараса Шевченка, 20 серпня 1889 року від онкологічного захворювання. Наводимо проникливі тексти некрологів, вміщених у різних виданнях.

19 серпня 1845 року А.  Козачковський влаштував урочисту вечірку на честь першого приїзду Т. Шевченка до Переяслава.

В.О. Харламов народився 17 серпня 1946 р. у м. Києві. У 1973 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Ще студентом захопився археологією, працював на розкопках Успенського собору (1969-1972). По закінченню інституту прийшов працювати у Київську постійно-діючу археологічну експедицію, яку очолив у 1984 р. (пізніше – відділ археології Києва Інституту археології). Експедиція здійснила визначне відкриття та дослідила давньоруські зрубні житла на  Подолі; досліджувала  Кловський собор, храм Гнилецького монастиря, територію Замкової гори, Успенський собор та трапезну початку ХІІ ст., підземні споруди на території Києво-Печерської лаври, церкву Спаса на Берестові, Федорівський собор, палацові споруди на Старокиївській горі, Михайлівський Золотоверхий собор і навколишню територію, Печерські (Лядські ворота), а також Михайлівський собор у Переяславі-Хмельницькому.

Ім’я переяславського лікаря Андрія Осиповича Козачковського відоме нам завдяки Тарасові Шевченку, з яким вони були щирими друзями. До сьогоднішнього дня зберігся будинок А. О. Козачковського (1820 р.), в якому зараз знаходиться експозиція Музею Заповіту Т. Г. Шевченка. Саме тут, гостюючи, поет написав найкращі свої твори – поеми «Кавказ», «Наймичка», присвяту до поеми «Єретик», і, нарешті, славнозвісний «Заповіт».

У цьому році світова наукова громадськість відзначає 125-річчя з часу  відкриття ранньоземлеробської культури енеоліту, що побутувала на теренах Східної Європи з кінця VІ до початку ІІІ тис. до н.е. Вивченню історії цієї яскравої та загадкової культури присвятили життя вчені кількох поколінь. Безпосередніми науковими та археологічними пошуками на ниві трипіллязнавства уславився цілий ряд науковців, але пріоритет у найбільш вагомих здобутках у трипільську проблематику залишається і на сьогодні за Тетяною Сергіївною Пассек.

12 cерпня 1857 р. – день народження Андрія Володимировича Стороженка – відомого історика, археографа, публіциста, літературознавця, земського громадського і політичного діяча, життя і діяльність якого тісно пов’язані з Переяславом.

Граф Яків Петрович де Бальмен, український художник, автор кількох повістей, онук генерал-поручника Антона Богдановича де Бальмена, ад'ютанта гетьмана Кирила Розумовського народився 205 років тому – 10 серпня 1813 р. у с. Ліновиця на Пирятинщині. Прекрасна домашня освіта дала можливість вступити одразу до 7 класу Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька. Він учився разом із М. Гоголем, Є. Гребінкою, О. Афанасьєвим.

Микола Миколайович Бенардос (1842–1905) народився в с. Бенардосівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині – с. Мостове Миколаївської області, Україна).

Ерн Володимир Францович (5.08.1882 – 29.04.1917) – народився в дворянській родині в м. Тифліс. Вищу освіту отримав у Московському університеті. Основний напрям його досліджень стосувався релігійної філософії. Ініціатор «Християнського братства боротьби» (1905-1907); один із засновників релігійно-філософського товариства пам’яті Володимира Соловйова (1906) і активний співробітник видавництва «Путь», яке відзначалось чітким слов’янофільським спрямуванням. Магістерська та докторська дисертації були присвячені італійській філософії. Остання незакінчена праця присвячена давньогрецькому філософу Платону.

Роман Юра народився 31 липня 1927 р. в Києві у відомій театральній родині народного артиста Української та Узбецької РСР О.П. Юри-Юрського та заслуженої артистки Узбецької РСР А.С. Шведенко-Юри. Його рідними дядьками були Терентій Юра, народний артист УРСР, та Гнат Юра, видатний український режисер, народний артист СРСР. Починав освіту у машинобудівному технікумі в Ташкенті, де театр ім. Івана Франка перебував в евакуації. У 1944 р., коли родина повернулася до Києва, продовжив навчання у Київському залізнично-будівельному технікумі. У 1945 р. вступив до Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, спочатку на біологічний факультет, згодом перевівся на історичний (1946), який закінчив з відзнакою у 1951 р. У 1955 р. при аспірантурі Інституту археології АН УРСР захистив дисертацію «Давній Колодяжин». З 1955 по 1977 рр. працював у відділі слов’янської та давньоруської археології Інституту археології АН УРСР. Впродовж тривалого часу був вченим секретарем відділу, заступником директора Інституту, вченим секретарем Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.