28 СІЧНЯ ВИПОВНИЛОСЯ 105 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЄВГЕНА ВОЛОДИМИРОВИЧА МАКСИМОВА (28.01.1921-2.08.2008) – ВИЗНАЧНОГО УКРАЇНСЬКОГО АРХЕОЛОГА-СЛАВІСТА, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГЧНИХ ПАМ'ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Є. В. Максимов народився у 28 січня 1921 р. у Києві. Закінчив семирічку і після школи навчався у ремісничому училищі, отримавши спеціальність «токар». Працював на суднобудівельному заводі й одночасно отримував середню освіту у вечірній школі. У 1949 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У студентські роки кілька сезонів працював в Ольвійській експедиції, якою керував його вчитель Лазар Мойсейович Славін.

Впродовж 50 років – з 1949 по 1998 рр., Є. В. Максимов незмінно працював в Інституті археології АН УРСР (з 1994 – НАН України).

Він був активним польовим дослідником, в т.ч. очолював археологічні експедиції з 1957 по 1985 рр. Працював на розкопках античних міст Ольвії й Тіри, пізньоскіфського поселення і могильника Золота Балка на Нижньому Дніпрі, городищ скіфського часу Хотів та Ходосівка у Середньому Подніпров’ї, ранньоскіфського могильника Лука-Врублівецька на Дністрі та ін. Але основну увагу дослідник приділяв дослідженню слов’янських старожитностей на території Середнього та Верхнього Подніпров'я, і насамперед зарубинецької культури. Науковець розробляв питання формування ранньослов'янських культур, розвитку слов'янського етносу. Ним було досліджено понад 20 пам’яток зарубинецької культури на Подніпров’ї, серед яких еталонні пам’ятки, такі як городища Пилипенкова Гора, Бабина Гора, могильники Пирогів, Козаровичі, Монастирок і Дідів Шпиль (в розкопках останнього автору пощастило взяти участь у 1973 р.). Велику увагу вчений приділив складним проблемам походження культури та її історичної долі, визначенню етнічної належності її творців, у яких він вбачав предків слов’ян. У 1970–1980-их рр. вивчав також пам’ятки наступників зарубинецьких племен у Подесенні – населення київської археологічної культури. Є. В. Максимов дослідив процес еволюції зарубинецької культури в пізньозарубинецькі пам’ятки, які й стали основою формування київської культури.

У 1968 р. Є. В. Максимов захистив кандидатську дисертацію «Історія населення Середнього Подніпров՚я на рубежі нашої ери», матеріали якої були введені до наукового обігу його монографією «Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры» (1972). У 1982 р. вийшла друком монографія «Зарубинецкая культура на территории УССР», на основі якої у 1983 р. дослідник захистив докторську дисертацію «Зарубинецка культура по матеріалах України (давні слов՚яни в II ст. до н. е. – II ст. н.е.)».

Його внесок у вивченні зарубинецької культури високо оцінили українські дослідники, які відзначають: «Є. В. Максимов перший серед дослідників визначив зарубинецьку культуру не як продовження якоїсь однієї – місцевої чи прийшлої – культури, а як нове історичне утворення, як результат складного процесу етнокультурної інтеграції місцевого праслов’янського населення, представленого пам’ятками правобережної придніпровської лісостепової культури пізньоскіфського часу з прийшлими центральноєвропейськими, переважно іноетнічними племенами... Його авторитет серед археологів-славістів був безсумнівний…». (Н. С. Абашина).

У 1950–1960-их рр. Є. В. Максимов був упорядником, літературним і науковим редактором періодичних видань Інституту археології: «Краткие сообщения Института археологии АН УССР», «Археологічні пам’ятки УРСР», «Археологія», а також численних наукових монографій співробітників Інституту. У 1970–1980-их рр. він був заступником відповідального редактора квартальника «Археологія».

У 1969 р. Є. В. Максимов очолював Київську експедицію Інституту археології, яка досліджувала пам’ятки Київщини, зокрема поблизу села Козаровичі та біля хутора Комуна на Переяславщині. До складу експедиції входили також археологи В. О. Круц та А. І. Кубишев. Біля хут. Комуна експедицією було розкопано залишки невеликого наземного житла на поселенні трипільської культури. Поселення згодом було досліджено експедицією Переяславського заповідника (1994–2000), нині добре відоме під назвою «Крутуха-Жолоб». Завдяки київським дослідникам, це були власне перші розкопки пам’ятки трипільської культури на Переяславщині.

У 1985–1986 рр. налагодилися плідна співпраця співробітників Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника, задіяних в роботах археологічної експедиції «Зводу пам’яток» по Київській області, з Євгеном Володимировичем, який керував цією роботою, організовував науковий та видавничий процес. Зокрема, він консультував авторів сотень статей по пам’ятках археології Київщини, включно з переяславськими дослідниками, для подальших публікацій їх у виданнях «Зводу».

Є. В. Максимов був активним охоронцем культурної та археологічної спадщини: зокрема, він ініціював створення першої на Середньому Дніпрі заповідної історико-культурної території «Трахтемирів», розміщеної на унікальних ландшафтах Канівщини, де сконцентровані десятки пам’яток археології різних епох, характерних для всього регіону Подніпров’я. Впродовж багатьох десятиліть тут провадила розкопки експедиція, яку очолював Є. В. Максимов. На Канівщині дослідник проводив й останні свої експедиційні роботи разом з В. О. Петрашенко: це були дослідження давньослов’янських пам’яток в уроч. Монастирок.

У 1991 р. Є. В. Максимов став Лауреатом Державної премії України в галузі науки та техніки разом з колективом науковців з Інституту археології (В. Д. Бараном, Р. В. Терпиловським, О. М. Приходнюком та ін.) за колективну монографію «Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период» (1990).

У науковому доробку вченого близько 200 статей, три монографії та узагальнюючі розділи у багатьох колективних працях.

Помер Є. В. Максимов на 87 році життя 2 серпня 2008 р. Похований у Києві.

Вибрані праці дослідника:

• Максимов Є.В. Землеробство і скотарство на Середньому Придніпров'ї на рубежі нової ери. Український історичний журнал. 1969. № 8. С. 96 102.
• Максимов Є.В. Зарубинецьке городище Пилипенкова гора. Археологія. К., 1971. Вип. 4.
• Максимов Е. В. Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры. К., 1972.
• Максимов Є. В. Взаємовідносини зарубинецьких та степових племен Подніпров’я. Археологія. К., 1978. Вип. 28. С. 45–55.
• Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на территории УССР. К.: Наукова думка, 1982. 183 с.
• Максимов Є.В., Петрашенко В.О. Городище Монастирьок VIII – XIII ст. на Середньому Дніпрі. Археологія. К., 1980. Вип. 33. С. 3–20.
• Максимов Е.В., Петрашенко В.А. Славянские памятники у с. Монастырёк на Среднем Днепре. К., 1988.
• Максимов Є.В., Максимов С.Є. Літописне місто Заруб за даними археології, історії та лінгвістики. Археологія. 1989. № 1.
• Максимов Є.В. Зарубинецька доба в історії східних слов’ян. Старожитності Русі-України. К., 1994. С. 48–55.
• Максимов Є.В. Етногенез слов’ян у світлі археологічних джерел України III – І тис. до н. е. Археологія. 1994. № 4.
• Максимов Є.В. Етногенез слов’ян у світлі пам’яток пізньозарубинецької доби. Історія Русі-України. К.: Інститут археології НАН України, 1998. С. 26–33.
• Максимов Є.В., Петрашенко В.О. Трахтемирів: Подорож у давнину. К., 2000. 102 с.

Література:

1. Круц В.А., Максимов Е.В. Отчет о работе Киевской экспедиции в 1969 г. Науковий архів Інституту археології НАНУ. 1969/1. К., 1970. 47 с.
2. Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів: Рада, 1997. C. 146.
3. Абашина Н.С. Євген Володимирович Максимов. До 90-річчя від дня народження. Археологія. № 2. С. 149–150.
4. Абашина Н.С. Максимов Євгеній Володимирович [Електронний ресурс]. Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К.: Вид-во «Наукова думка», 2009. С. 458. (790 с.: іл.) URL:http.//www.history.org.ua/? termin=Maksimov E V.
5. Дослідник давньослов'янської історії України. Старожитності I тисячоліття нашої ери на території України. К.: Інститут археології НАН України, 2003. С. 5–7.

Старший науковий співробітник НДВ археології                                                          Г. М. Бузян

• Є. В. Максимов. Фото 1980-их рр. Є. В. Максимов. Фото 1980-их рр.
• Краєвид в районі с. Трахтемирів. На протилежному боці Дніпра проглядається Переяслав. 1990-і рр. Краєвид в районі с. Трахтемирів. На протилежному боці Дніпра проглядається Переяслав. 1990-і рр.
• Краєвид в районі сіл Трахтемирів та Монастирок. 1990-і рр. Краєвид в районі сіл Трахтемирів та Монастирок. 1990-і рр.
• Вид на поселення Крутуха-Жолоб біля хутора Комуна. 1996 р. Вид на поселення Крутуха-Жолоб біля хутора Комуна. 1996 р.
• Сторінка з наукового звіту про розкопки трипільського поселення біля хут. Комуна. 1970 р. Сторінка з наукового звіту про розкопки трипільського поселення біля хут. Комуна. 1970 р.
• Сторінка щоденника Київської експедиції біля х. Комуна. 1969 р. Сторінка щоденника Київської експедиції біля х. Комуна. 1969 р.
• Титульна сторінка наукового звіту 1970 р. Титульна сторінка наукового звіту 1970 р.
• Посуд з колекції матеріалів дослідження трипільського поселення Крутуха-Жолоб біля х. Комуна. Розкопки 1994–1998 рр. Посуд з колекції матеріалів дослідження трипільського поселення Крутуха-Жолоб біля х. Комуна. Розкопки 1994–1998 рр.
•