Народився 26 жовтня 1919 р. в с. Плисове (нині Лозівского р-ну Харківської обл.) в селянській родині. Під час колективізації та голодомору, рятуючись від голоду, родина, у якій було дев’ятеро дітей, була змушена переїхати на Донбас, до м. Костянтинівка. Там він закінчив школу, потім річні учительські курси (1936), після яких працював учителем початкових класів сільської школи (1936–1940). Паралельно навчався на історичному факультеті Учительського інституту в м. Слов’янську, який закінчив у 1940 р., працював директором школи.

Коломієць Олег Родіонович (творчий псевдонім – Олег Князенко) – поет, краєзнавець, автор публіцистичних та наукових праць, перекладач, редактор – народився 6 вересня 1950 р. у с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області. У 1968 р. закінчив середню школу с. Ташань. Упродовж 1968–1973 рр. навчався на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1990 р. є членом Національної спіли письменників України. У вересні 2011 р. отримав звання «Почесний громадянин міста Переяслава-Хмельницького».

ІВАН ГРИГОРОВИЧ ПІДОПЛІЧКО – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ-ПАЛЕОНТОЛОГ, ЗООЛОГ, ГЕОЛОГ ТА АРХЕОЛОГ, ДОСЛІДНИК ПАЛЕОЛІТУ УКРАЇНИ, ЗОКРЕМА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ.

Народився 2 серпня (за іншими даними – 8 серпня) 1905 р. у с. Козацьке нині Звенигородського р-ну Черкаської обл., у родині сільського столяра. Після закінчення школи (1917) навчався у вчительській семінарії і на Вищих педагогічних курсах у м. Корсуні (нині Корсунь-Шевченківський) (1924).

Олена Пчілка (псевдонім Ольги Петрівни Косач) – українська письменниця, драматург, публіцистка, громадська і культурна діячка, перекладачка, етнограф, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1927).

Петро Іванович Прокопович видатний український вчений, пасічник, винахідник. Народився 10 липня 1775 року в родині священика Покровської церкви с. Митченки поблизу Батурина Конотопського повіту Чернігівської губернії. Людина зі світовим ім’ям, яскрава особистість в історії світової науки. Закінчив Києво-Могилянську Академію. Після навчання, за наполяганням батька, був зарахований до Переяславського кінно-єгерського полку, що у такий спосіб прагнув перевиховати непокірного сина за відмову успадкувати родовий фах. Перебуваючи на військовій службі, виявив неабиякі здібності при штурмі Очакова, Праги, Варшави. Брав участь у розбудові Одеси, де очолював креслярську майстерню. Петро Іванович, за словами С. Великдана, «терпіти не міг балів і галасливих зібрань», де здебільшого і робилася військова кар’єра. З військової служби звільнився у 23 річному віці в чині поручика (сотника). Вийшовши у відставку, взявся господарювати на землі. Але саме більше його зацікавила Божі комахи – бджоли. Він багато читав про них, думав, експериментував, сумнівався, творив. Результатом цих творчих пошуків стало створення рамкового вулика і оригінальної системи бджільництва, завдяки чому цю галузь із промислу було піднесено до рівня науки. Всі його винаходи зробили науково-технічний переворот у природничих науках усього світу. Маючи великий досвід роботи з бджолами, П.І. Прокопович, зробив цілу низку відкриттів, які спрямовані на поліпшення та збереження бджолиної сім’ї. Для передачі власних знань та набутого досвіду, які потрібні для ведення бджільництва та для підвищення добробуту селян, він відкрив спеціальну професійну школу бджільництва – першу в Україні та Східній Європі. У 1826 році П. Прокопович розпочав навчати селян бджільництву с. Митченки і прилеглих сіл. Клопотався перед різними державними установами та впливовими особами про надання своїй приватній школі офіційного статусу.

У заголовок винесені слова Віктора Шакули з його вірша.

14 березня 1993 року в Києві поет був підступно вбитий ударом ножа. Чому доля була такою жорстокою? Це – таємниця смерті, а найбільшою таємницею Вікторового життя була поезія. Земля стала важчою ще на одну могилу, яка є свідченням і виною нашого покрученого життя – йдуть у небуття найталановитіші, йдуть найкращі. У невтішному горі мати Віктора, як поминальна свіча, щоденно спливала в тузі гарячими слізьми, та занебесся мовчало…

30 червня 1907 року, народився Головнокомандувач УПА Роман Шухевич.

Рома́н Шухе́вич — український політичний і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950).

ПАВЛО ПЕТРОВИЧ СВІНЬЇН (8(19).06.1787–9(21).04.1839) – ПИСЬМЕННИК, ЖУРНАЛІСТ, ІСТОРИК, ХУДОЖНИК, ДИПЛОМАТ, РЕДАКТОР, ПЕРШИЙ ВИДАВЕЦЬ ЖУРНАЛУ «ОТЕЧЕСТВЕННЫЕ ЗАПИСКИ», ДОСЛІДНИК ІСТОРИЧНИХ ПАМʹЯТОК ПЕРЕЯСЛАВА.

Іван Макарович Гончар народився 27 сiчня 1911р. в селi Лип’янка Златопiльського р-ну Кiровоградської обл. (нині Шполянського р-ну Черкаської обл.) у сiм’ї бiдного селянина. Закiнчив Лип’янську семирiчку. Вступив до Київської художньо-iндустрiальної профшколи, де навчався живопису, скульптури та рисунка у К.Єлеви та В.Климова. в роки навчання жив на квартирі у свого земляка із села Лип’янка Максима Борисовича Коросташа – відомого музикознавця, фольклориста, члена Етнографічної комісії Академії наук УРСР, репресованого в 1938р. Його І.М.Гончар називав своїм духовним батьком. У домі М.Б.Коросташа Іван Гончар познайомився з вiдомим вченим – музикознавцем, фольклористом, чоловiком Лесi Українки Климентiєм Квiткою та матiр’ю великої поетеси Оленою Пчiлкою, думки яких про творчiсть утвердили його бажання присвятити себе мистецтву. Після закiнчення Київської художньо-iндустрiальної профшколи з дипломом скульптора-декоратора працював викладачем креслення та малювання у школi с.Васильків Шполянського р-ну Київської обл. 1931р. вступив до Київського iнституту агрохiмiї та грунтознавства. Самостiйно продовжує роботу над скульптурою і рисунком.

14 червня 1891 р. у Зашкові на Львівщині у вчительській родині народився Євген Коновалець – полковник армії УНР, командир УВО, голова Проводу українських націоналістів, перший голова ОУН.