Почесне місце серед видатних письменників минулого, творчість яких увійшла у скарбницю світової літератури, займає Шолом-Алейхем. Соломон Нохумович Рабинович народився 2 травня 1859 року в Переяславі Полтавської губернії у великій родині Менохема – Нохума Рабиновича і Хає Естер. Дитячі роки Соломона пройшли у містечку Вороньків Переяславського повіту (нині с.Вороньків Бориспільського р-ну). В 1872 році родина знову повернулася до Переяслава, де Соломону Рабиновичу виповнилося 13 років – він досяг релігійного повноліття, тобто став відповідальним за свої вчинки і отримав право брати участь у всіх сферах життя єврейської громади. В цьому ж році від холери померла мама Соломона.

Георгій (Юрій) Васильович Киянченко народився 11 травня 1911 року в селі Обухів Київської губернії у сім’ї хліборобів Василя Івановича і Марії Федорівни (дівоче прізвище Гетьман). Навчався у Обухівській повітовій школі.

Серед низки видатних особистостей, пов’язаних  із Переяславщиною, слід виокремити самобутню, надзвичайно талановиту художницю – Ганну Самутіну (1929–2009). Цього ювілейного року виповнюється 90 років із дня її народження і 10 років – із дня смерті.

Василь Іванович Лопата народився 28 квітня 1941 року в селі Нова Басань Бобровицького району на Чернігівщині.

18 квітня минає 165 років від дня народження Миколи Федоровича Сумцова (1854–1922), українського фольклориста, етнографа, літературознавця. Йому належать праці з історії української літератури 18-20 ст.: чимало праць про Тараса Шевченка, Сковороду, Котляревського, Франка та інших. Всього він написав близько 800 наукових праць. Він брав активну участь у громадському житті, виступаючи на оборону української національної культури. Микола Сумцов – перший викладач Харківського університету, який почав виголошувати академічні лекції українською мовою (з 1906 року). Він багато зробив для організації народних бібліотек і музеїв; був одним із засновників Харківської громадської бібліотеки (тепер Харківська державна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка).

Старший науковий співробітник Музею українського рушника

НДФ «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини»                             Наталка Заїка

9 квітня 1879 року на хуторі Красний Кут с. Ліпляве на Полтавщині народився український громадсько-політичний діяч, президент УНР в екзилі Андрій Лівицький, що походив з давнього козацького роду. Навчався у Києві на математичному і правничому факультетах. За участь у студентському політичному русі двічі був ув`язнений у Лук`янівській тюрмі. У березні 1917 р. став членом Центральної Ради. Як міністр закордонних справ УНР (з 1919 р.) виступав за створення Балто-Чорноморського союзу. Після загибелі Петлюри перейняв посаду Головного отамана військ УНР. Протягом 1926–1954 років очолював Державний центр УНР в екзилі, керував українською державною політикою. Після Другої світової війни у Німеччині ініціював створення Української Національної Ради з метою консолідації політичних сил в еміграції.

Віктор Юрійович Мішалов (англ. Victor Mishalow) народився 4 квітня 1960 року у Сіднеї, Австралія. Він відомий в мистецьких колах український бандурист, дослідник кобзарства, композитор, диригент.

20 березня виповнюється 380 років з дня народження Івана Мазепи, гетьмана України, військового та політичного діяча. Ставши гетьманом, намагався відновити авторитет гетьманства в Україні, тримав курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. 1708 року у війні між Московським царством і Шведською імперією підтримав шведів, за що Російська православна церква оголосила йому анафему. Мазепа був великим меценатом культури – у добу Мазепи відроджується Київ як духовний центр України. У Переяславі протягом 1695 – 1700 років коштом гетьмана Івана Мазепи був збудований Вознесенський собор – один із найвизначніших архітектурних ансамблів доби Гетьманщини, пам'ятка архітектури національного значення. Мазепинська доба створила свій власний стиль: виявився в образотворчому мистецтві, літературі, цілому культурному житті гетьманської України. Це було українське бароко – близький родич західноєвропейського – глибоко національний стиль, який мав своє найвище завершення в часи Мазепи.

ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ ЩЕРБАКІВСЬКИЙ (1876-1957) - видатний український історик, археолог, мистецтвознавець, етнограф, дослідник археологічних пам’яток Переяславщини.

10 березня 1787 року в с. Головчинці (зараз Вінницька обл.) народився Устим Кармалюк – український народний герой, який очолив найпотужніший національно-визвольний рух у 1813–1835 рр. на захист українських селян, що тривав 23 роки. Багато разів втікав із царських в’язниць, зокрема із Сибіру. Селянський рух під його проводом охопив усе Поділля, суміжні з ним райони Бессарабії, Волині та Київщини. У ньому брали участь близько 20 тисяч селян, які здійснили понад 1000 нападів на поміщицькі маєтки. Захоплені в поміщиків гроші та майно роздавали бідноті. Очевидці згадували, що одного разу Кармалюк відібрав багато золота у місцевого здирника і роздав бідним жінкам, що йшли по дорозі, сказавши: «Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть… Як мене десь вб`ють, споминайте Кармалюка…». Устим був не дуже високий, але плечистий, незвичайно сильний і дуже розумний. Через фізичну силу і кмітливість його вважали характерником. Тарас Григорович Шевченко називав Кармалюка «славним лицарем».