01 (13)  серпня 1898 року у передмісті Переяслава народився відомий український архітектор Володимир Гнатович Заболотний. Протягом свого творчого й професійного шляху наш земляк досягнув найвищих вершин в архітектурному житті України того періоду. В його значному  інтелектуальному доробку особливе місце належить реалізованому проєкту будівлі Верховної Ради (1939) та заснуванню Академії архітектури УРСР й президентство в ній (1945–1956). Одним із важливих аспектів продуктивного життя зодчого була педагогічна діяльність, яка поєднувала теорію з практикою. Такий підхід залишив помітний слід і в архітектурному обличчі Києва.

Анатолій Петрович Ніколенко народився 19 липня 1936 р. в м. Переяслав Київської області в родині Миколи Петровича Миколенка і Ніни Соломонівни Керпер. Від початку війни й по червень 1944 р. разом із родиною перебував в евакуації в м. Павлодарі Казахської РСР. Після релокації закінчив сім класів Переяслав-Хмельницької середньої школи № 2 і вступив у 1951 р. до Київського будівельного технікуму Міністерства шляхів сполучення на відділення цивільного і промислового будівництва. У 1955 р., здобувши вищу освіту, був направлений на роботу в м. Холмськ Сахалінської області на посаду десятника тресту «Сахалінморбуд» (керівник невеликої групи робітників на будівництві, який розподіляв завдання, стежив за дотриманням технологічного процесу та контролював якість виконання робіт).

Олена Іванівна – одна з ключових осіб у становленні музейної справи Переяслава. Вона належала до покоління ентузіастів, яке стояло біля витоків Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», брала участь у створенні експозицій багатьох його музеїв, доклала багато зусиль, щоб зібрати численні музейні скарби, невтомно працювала над дослідженням історичної спадщини.

19 квітня 1125 року в Києві на 73-му році помер великий київський князь Володимир (Василій) Всеволодович Мономах.

Микола Михайлович Фещенко — заслужений архітектор України, народився 6 травня 1936 р. у м. Дятьковому (нині – Брянська обл., РФ). У 1965 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (нині – Київський національний університет будівництва і архітектури). З 1992 р. очолював Творчу архітектурну майстерню України.

Однією з найкращих майстрів косівської кераміки була Павлина Йосипівна Цвілик. Вона належить до старшого покоління гуцульських народних майстрів. Її творчість стала одним із найяскравіших символів косівської школи та здобула світове визнання.

Тамара Григорівна Мовша – українська археологиня, музеєзнавиця, кандидат історичних наук, лауреат Премії Вікентія Хвойки, яка зробила вагомий внесок у дослідження культури Трипілля-Кукутень, належить до когорти найвідоміших дослідників-трипіллязнавців ХХ ст. Її дослідження збагатили археологічну науку рядом блискучих відкриттів. Вона не лише була успішним археологом-практиком, провівши дослідження значної кількості пам’яток і здобувши численні унікальні артефакти, але й вченим-теоретиком, яка поставила, узагальнила та розв’язала низку проблемних питань з археології первісного суспільства. Для переяславського заповідника її заслуга полягає ще й в тому, що саме вона виступила ініціатором створення Музею трипільської культури, розробила наукову концепцію експозиції, визначила структуру та тематичний план майбутнього музею, а експозиція у значній мірі складається з матеріалів її досліджень та колекцій.

Ігор Семенович Зарічний народився 17 березня 1936 р. у м. Проскурів (нині – Хмельницький) у родині військового. У 1958 р. закінчив Київське артилерійське училище та був призначений командиром 2-го вогневого взводу повітряно-десантної дивізії, яка дислокувалася у смт Десна. Талант скульптора розкрився, коли йому було за тридцять. У 1967 р. вступив на заочну форму навчання до Київського художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), мистецтву скульптури навчався в майстерні відомого скульптора, педагога, народного художника України Олексія Прокоповича Олійника (1914–1977 рр.). Також своїм вчителем Ігор Зарічний вважав скульптора, члена Студії військових художників ім. М. Б. Грекова Григорія Миколайовича Постнікова (1914–1978 рр.).

Вадим Щербаківський народився 17 березня (5 березня за старим стилем) 1876 р. у с. Шпичинцях Сквирського повіту Київської губ. (нині Бердичівського р-ну Житомирської обл.) у родині священика отця Михайла Пилиповича Щербаківського (1848–1920). У сім’ї було четверо дітей Вадим, Данило, Зінаїда та Євгенія (Ївга). Мати рано померла, тому синів та дочок виховував батько.

Олекса Петрович Бахматюк геніальний майстер-гончар, який заклав фундамент класичної косівської кераміки і підніс мистецтво кахлярства до рівня «керамічного літопису» Гуцульщини. Він був одним із перших народних майстрів, хто свідомо підписував свої роботи («Олекса Бахматюк»), утверджуючи право народного митця на авторство.