Співробітники Музею кобзарства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» у ході краєзнавчих розвідок відкривають багато цікавих імен із культурного простору Переяславщини. Автори ставлять за мету розповісти про ті сторінки нашої історії, які дають нам можливість ідентифікувати українців як етнос із багатою історією та культурою. В цьому контексті важливо згадати про одну із тих щиро українських родин, яка проживала в м. Переяславі на березі річки Трубіж. Це родина Коцарів і, навіть назва того кутка в місті була відома, як Коцарівщина. 

Тютюнник Григорій (за паспортом Єгор) Михайлович народився 23 квітня 1920 р. в с. Шилівка Зіньківського р-ну Полтавської обл. Закінчив Зіньківську середню школу (1938) і втупив на філологічний факультет Харківського університету. Ще школярем опублікував вірш «Комсомолець» у районній газеті «Більшовик Зіньківщини» (1937). Був членом літературної студії Харківського університету, літературного об’єднання при Спілці радянських письменників України.

Народився у 1764 р., день, місяць та місце народження джерела не повідомляють. Походив із небагатого дворянського роду польського походження. Навчався у Московському університеті (1783-1788). Потім працював в університетській типографії перекладачем та коректором (1788-1791). Яків Благодаров брав активну участь у роботі журналу М.І.Новикова "Покоящийся трудолюбец". Російський просвітитель, письменник і видавець Микола Іванович Новіков мав великий вплив на формування поглядів та творчого життя Якова Благодарова. Під його впливом почав писати та перекладати. Активна літературна діяльність припадає на 1784-1803 рр. Перекладав переважно просвітницькі та художні твори з латинської, французької, німецької мов.

ТАМАРА ГРИГОРІВНА МОВША (20.04.1922 – 4.03.2003) – ВІДОМИЙ УЧЕНИЙ-АРХЕОЛОГ, МУЗЕЄЗНАВЕЦЬ, ПАМ’ЯТКООХОРОНЕЦЬ, ТАЛАНОВИТА ДОСЛІДНИЦЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ, КАНДИДАТ ІСТОРИЧНИХ НАУК, ЛАУРЕАТ ПРЕМІЇ ІМ. ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ

Запорозький період козацтва це період, найбільш важливий для становлення і розвитку кобзарського мистецтва. У козаків завжди цінувалися музиканти, які грали на духових музичних інструментах, а згодом січовики оволоділи струнно-щипковим інструментом - кобзою.

Народився 12 квітня 1928 р. у м. Кам’янці-Подільському. Батько був інженером-хіміком, працював на цукровому заводі, мати – вчителька. З дитинства проявилася його творча натура: писав вірші, які друкувалися ще у шкільні роки, в зрілому віці він продовжував писати поезії («пишу для себе, коли попросить душа»),  грав на музичних інструментах та повсякчас малював, що й зумовило вибір професії – архітектура та малювання.

В експозиції Музею кобзарства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» є розділ, який розповідає про бандуристів 30-х рр. ХХ ст. До цієї когорти належить і відоме в Переяславі ім’я Петра Федоровича Палагути (1899-1977) – співака, драматичного актора, керівника місцевого осередку культури. А ще Петро Федорович був бандуристом, якому перші навики гри на бандурі дав переяславець Пантелеймон Коцар. Це від нього П. Ф. Палагута отримав бандуру, яка нині експонується в Музеї кобзарства.

Народився у с. Лазірки Оржицького р-ну Полтавської обл.

Кушпет Володимир Григорович – один із досвідчених музикознавців сьогодення, в царині українських традиційних музичних інструментів.

Віктор Юрійович Мішалов (англ. Victor Mishalow) народився 4 квітня 1960 року у Сіднеї, Австралія. Він відомий в мистецьких колах український бандурист, дослідник кобзарства, композитор, диригент.