Народився Василь Горленко 13 березня (1 березня за ст. ст.) 1853 р. у с. Ярошівка Прилуцького повіту Полтавської губ. (нині с. Українське Прилуцького р-ну Чернігівської обл.). Він походив із відомого українського роду: його прадід Дмитро Лазарович Горленко (1660–1731) – полковник Прилуцького полку (1692–1708), наказний гетьман козацького війська під час Північної війни (1705), був одним із найближчих сподвижників Івана Мазепи (згодом за близькість до Мазепи у родини було відібрано значна частину земель і маєтностей). У роду Горленків відомо три полковники – Лазар, Дмитро і Андрій Прилуцького та Полтавського полків, визначні церковні діячі – ієромонах Пахомій та Йоаса́ф (Йоасафат) Бєлгородський (світське ім'я – Яким Андрійович Горленко) – церковний, освітній діяч і письменник. Дитинство В. П. Горленка проходило у с. Ярошівка Прилуцького повіту та на Миргородщині, звідки родом була його мати Марія Яківна Мамчич (1824–1894). Батько В. Горленка, військовий, помер через три місяці після народження сина. Збереглися відомості про те, що в шестирічному віці Василь Горленко зустрічався з Т. Шевченком у славнозвісній Качанівці: в одному з листів до В. Тарновського (28.09.1859) поет просив передати «любому невеличкому Горленяткові» гравюри…

Пісні про які піде мова, Марія зберегла  від батьків своїх, в основному від матері – Карман, по чоловіку - Брик Уляни Сергіївни, і батька Єфрема Павловича та від діда - Карман Сергія, з яким завжди співала в родинному колі.

Дев’ятого березня минає 207 років від дня народження видатного українця, поета, художника, прозаїка й драматурга Тараса Григоровича Шевченка.

Народився 3 березня (19 лютого за ст.ст.) в Царському селі (нині м. Пушкін Ленінградської обл., Російська Федерація) в родині міщанина. У 1860-х рр. навчався в Санкт-Петербурзькій Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв. У 1864 р. вступив до Петербурзької Академії мистецтв, яку закінчив із великою срібною медаллю та званням класного художника ІІІ ступеня (за проект концертної зали) (1871).

Мене ізмалку люблять всі дерева,

і розуміє бузиновий Пан,

чому верба, від крапель кришталева,

мені сказала: «Здрастуй!» - крізь туман.

Чому ліси чекають мене знову,

на щит піднявши сонце і зорю.

Я їх люблю, я знаю їхню мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

(Ліна Костенко)

Марія Пантелеймонівна Буряк (1935–2008) – художниця із світовим ім’ям, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, член Національної спілки художників України, лауреат премії імені Катерини Білокур. Ця талановита жінка попри життєві негаразди та фізичні вади була «вільною птахою», яка своїм прагненням волі в мистецтві, спілкуванні, побуті, окриляла інших.

Народився 2 березня 1922 р. у с. Липки, нині Гощанського р-ну Рівненської обл. Закінчив Львівський Інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953). Працював в Інституті (нині Національна Академія Мистецтв) завідувачем відділу художньої кераміки, професором-консультантом (1961–1975); з 1963 р. одночасно працював у Львівському музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР на різних посадах. Згодом перейшов на роботу старшим науковим співробітником до Львівського відділення Інституту Мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (1975–1985). Був членом Правління Спілки Художників України (з 1961 р.), головою секції мистецтвознавства і народного мистецтва (1969–1987).

Народився 2 березня (18 лютого по ст. ст.) 1819 р. у с. Семеногірка Полтавської губ. (нині с. Червоногірка у складі с. Іркліїв Чорнобаївського р-ну Черкаської обл.) у дворянській родині Курило-Сементовських: батько Максим Пилипович Курило-Сементовський був лікарем, два брати Олександр та Костянтин Сементовські – відомі історики, етнографи, краєзнавці та письменники. Микола Сементовський навчався в Гімназії вищих наук князя Безбородька (1836) та в Ніжинському юридичному ліцеї (1840).

В 1934-38 рр. в Україні відбувалася череда арештів в середовищі української інтелігенції. Серед них були і члени Державної української капели бандуристів. Коли знайомишся із значною кількістю аркушів справи і вчитуєшся в сторінки допитів арештованих, відчуття ницості представників влади та  невідворотності долі представників української інтелігенції тяжким тягарем поселяється в думках. З’являється відраза, після ознайомлення з записами тих недолугих допитів. Недолугі, але вони вирішували долю людини і люди жили в тому жахітті. Арешти відбувалися за примітивними  наклепами спецагентів, яким надавалася вказівка, як формулювати доноси і, в якому звинуваченні.

2 березня 2021 року виповнюється 162 роки з дня народження видатного письменника минулого, творчість якого увійшла в скарбницю світової культури - класика єврейської літератури Шолом - Алейхема (Соломона Нохумовича Рабіновича). Шолом - Алейхем - Мир Вам! Саме з таким ім’ям він прийшов у літературу і став справді народним письменником.

Біля третьої вітрини Музею кобзарства йде розповідь про етнографічну експедицію, яку організували Леся Українка (Косач-Квітка), Климент Квітка, Опанас Сластіон, Філарет Колесса (Рис. 1,2,3). Експедиція стала можливою завдяки тому, що в кінці ХІХ ст. в світі з’явилися перші унікальні звукозаписуючі пристрої, і це були – фонографи (Рис. 4,5).